2. Оцінка рівня глобалізації національної економіки на трьох її рівнях

***

Для оцінки процесу та рівня глобалізації національної економіки на усіх трьох її рівнях (національному, галузевому і рівні компанії) слід використовувати такі показники:

1. Глобалізація на рівні окремої країни характеризується ступе­нем взаємо­зв’язку (інтеграції) її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зрос­тання глобалізації світової економіки, не всі краї­ни однаковою мірою інтегровані до неї.

Ступінь інтегрованості економіки країни у глобальну еконо­мі­ку можна визначити за допомогою таких показників:

1) співвідношення експорту (імпорту, зовнішньоторговельного обороту) до ВВП країни:

                                  k₁ = (EХР/ВВП) х 100%.                     (4)

Якщо k₁ < 25%, то це свідчить про низький рівень глобалізації економіки країни у світове господарство, якщо 25% < k₁ <50%, – про середній рівень глобалізації і якщо k₁ > 50%, – про високий рівень глобалізації країни та її залежності від світових ринків.

2) відношення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) до валових внутрішніх капіталовкладень (ВВК):

                                   k₂ = (ПІІ/ВВК) х 100%.                         (5)

Якщо k₂ < 5% – це низький рівень глобалізації країни у міжна­род­ний ринок інвестицій, якщо 5% < k₂ < 20%, тоді це свідчить про середній рівень,  і якщо k₂ > 20%, це є свідченням того, що країна дуже тісно інтегрована у світовий ринок капіталів. Для характерис­ти­ки участі країни у міжнародних інвестиційних потоках слід про­ана­лізувати співвідношення прямих інозем­них інвестицій, вкладених та вивезених із країни.

3) потік платежів роялті, що спрямовуються в або з країни і які ха­рактеризують рівень інтеграції країни у світовий ринок технологій.

2. Глобалізація на рівні окремої галузі, – характеризується мірою участі підприємств галузі в різноманітних формах міжнародних еко­но­мічних відносин. Рівень глобалізації окремої галузі можна визна­чити за допомогою таких показників:

1) співвідношення обсягів внутрішньогалузевої торгівлі до світо­вого виробництва галузі:

                       k₃ = (ВВПгал.кр./ВВПгал.св.) х 100%,              (6)

де ВВПгал.кр. – валовий внутрішній продукт, що створюється певною галуззю окремої країни;

ВВПгал.св. – світовий обсяг виробництва даної галузі.

2) коефіцієнта спеціалізації галузі, а саме: співвідношення екс­портних до національних продажів галузі:

                      k₄ = (ЕХРгал. / ВВПгал.) х 100%,          (7) 

 де ЕХРгал – обсяг експорту продукції певної галузі;

 ВВПгал. – валовий внутрішній продукт певної галузі.

Якщо коефіцієнт спеціалізації галузі менше 10%, це свідчення низького рівня глобалізації галузі, якщо 10 % <  k₄ < 50% – тоді мож­на стверджувати про середній рівень глобалізації і якщо  k₄ > 50%, – це свідчить про дуже високий рівень інтегрованості галузі в систему світогосподарських зв’язків.

3) частки прямих іноземних інвестицій у загальному обсязі капі­тало­вкладень в галузь:

                            k₅ = (ПІІгал.  / ВВКгал.) х 100%,             (8)

де ПІІгал. – прямі іноземні інвестиції в певну галузь країни;

     ВВКгал. – валові внутрішні капіталовкладення в галузь країни.

Якщо  k₅ < 5%, це свідчення низького рівня інтегрованості країни в систему міжнародних потоків капіталу, якщо 5% < k₅ <20% – це відоб­ражає середній рівень і понад 20% – високий рівень інтеграції галузі у внут­рішньовиробничі комплекси ТНК.

3. Глобалізація на рівні окремої компанії – визначається тим, наскільки компанія розширила географію надходження своїх доходів і в яких масштабах і пропорціях розділила свої активи у різних краї­нах, а також тим, на­скільки вона залучена до експорту капіталу, то­варів та ноу-хау через структури, що залежать від неї. Рівень глоба­лі­зації окремої компанії можна визначити за допомогою таких показ­ників:

1) частки активів поза межами країни розміщення материнської компанії. В найбільш глобалізованих компаніях світу (Coca-cola, Pepsi, Макдональдс) частка активів за кордоном складає понад 90%;

2) частка експортних продажів у загальному виробництві ком­па­нії, або частка доходів, отримана за межами країни розміщення мате­ринської ком­панії;

3) внутрішньофірмові потоки технологій. 

Для комплексної оцінки залучення тієї чи іншої компанії у виробництво то­варів і послуг за кордоном використовується індекс транснаціо­налі­зації, який дозволяє зіставляти розміри господарської діяльності в межах національних кордонів і за їх межами, тобто він допомагає оцінити ступінь активності зв’язків материнської компанії з внут­рішньою і зовнішньою діяльністю. Він ґрунтується на зіставленні роз­мірів господарської діяльності компанії у себе на батьківщині і за кордоном. ЮНКТАД розраховує цей індекс як се­редньоарифметичне значення трьох показників:

1) частки активів за кордоном у загальному обсязі активів компа­нії;

2) частки продажів за кордоном;

3) частки персоналу, зайнятого на закордонних підприємствах, у загаль­ній чисельності персоналу компанії.

Розрахунок індексу транснаціоналізації (TNI або I_TN) здійснюють за формулою:

I_TN   = 1/3 (A _I /A + R _I /R + S _I /S) x 100 %, (9)

де I _TN – індекс транснаціонализації, %; A _I – зарубіжні активи; A – загальні активи; R _I – обсяг продаж товарів та послуг зарубіж­ни­ми філіями; R – загальний обсяг продаж товарів та послуг; S _I – зару­біж­ний штат працівників; S – загальний штат працівників компанії.

Середній індекс транснаціоналізації для ТНК з усіх регіонів світу протягом останніх двох десятиліть XX ст. і на початку XXI ст. пос­тупо­во підвищується. Наприклад, для 100 найбільших нефінансових ТНК світу він зріс приблизно з 51% у 1990 р. до 59% в 2007 р.

Завдяки цьому індексу було пораховано, що найбільш транс­на­ціо­налізо­ваними компаніями є ТНК Гонконгу (індекс – 86%), Ірландії (64%), Сін­гапуру (59%).

Однак індекс (TNI) не включено ще один аспект транснаціональ­ної діяль­ності компаній, а саме: інтенсивність її закордонних опера­цій відпо­відно до кількості її зарубіжних філій. Цей аспект обчис­люється за допо­могою індексу інтернаціоналізації (II) − співвідно­шення приналежних ТНК закордонних філій до їх загальної кількості.

На зміну індексу траснаціоналізації ТНК в розвинених країнах істотний вплив чинить процес злиття і поглинань компаній (ЗіП). При цьому даний процес автоматично призводить до зростання інтерна­ціоналізації компанії.