Людські чесноти. Зневага.

На пустирі будували дім. Робітники викопали траншею на фундамент і котлован на котельню. Посеред майбутнього будинку росло дерево. Квітуча вишня. Усі розуміли, що вишня доживає останні дні: уже кладуть стіни, отже, дерево треба рубати, але ні в кого не піднімалася рука.

І от хтось каже:

— Нехай Федько зрубає...

А Федько цей був похмурий, мовчкуватий, немилосердний. Два роки тому він залишив дружину з трьома дітьми й ні разу не перевідав свої малих,

Федько почув своє ім'я та й питає виконроба:

— А скільки мені заплатять?

Коли Федько рубав вишню, всі пішли з будівельного майданчика. У кожного наспіло діло десь в іншому місці, але тільки не біля стін дому.

Після того всі уникали зустрічі з Федьком.

— Та що це таке? — питався він. — Адже все одно комусь треба було рубати дерево.

Так, треба. Усі це розуміли, однак усі зневажали Федька.

В. Сухомлинський

Байдужість

У маленькому будиночку живе робітник. Йому треба вставати рано-ранесенько — о четвертій годині. їхати до поїзда, працювати кілька годин, потім знову їхати додому поїздом.

Одинадцята вечора. На лавці, недалеко від його будинку сидять троє підлітків. Один з них тримає в руках транзисторний приймач. На повну потужність гримить якась музика.

Робітник виходить, просить:

— Тихіше, хлопці, ви ж спати не даєте.

Ті посміхаються. Один з них каже:

— А ми біля свого дому сидимо.

Робітник зітхнув і пішов до хати.

— Ви — дикуни, — тільки й мовив.

І правду сказав. Хто не хоче зрозуміти, що поруч з ним живуть люди — той ще гірше за дикуна.

В. Сухомлинський

Казка про ріпку та внучку

У бабусі та дідуся виросла ріпка.

О сь така - завширшки!

Ось така - заввишки!

- Нумо ріпку рвати, -кличе дідусь бабусю,- бо сам не здужаю.

Тягне, тягне бабуся - аж поперек заболів, а ріпка – ані руш!

Збіглися помічники. І собачка тягла! ..

І кицька допомагала! ..

І мишка аж упріла! ..

А ріпка й не поворухнулася.

Чому?

Бо не схотіла ту ріпку рвати внучка.

Вона була білоручка!

Юрій Ярмиш

ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ'Я

Чесність, совість, сором

Добре ім’я краще багатства.

Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю.

Аби душа чиста, а постоли нічого.

Кого почитають, того й величають.

Чесному всюди честь, хоч і під лавкою.

Що по тій честі, як нічого їсти.

Совість спати не дає.

Совість гризе без зубів.

Хто знав стид, той має совість.

Страшно буває тому, в кого совість нечиста.

Добро

Добре діло твори сміло.

Без добра і лихо не родить.

Раз добром налите серце вік не прохолоне.

Буде добре, як мине зле.

Часок у добрі побудеш — все горе забудеш.

За доброю хвилею злу жди.

Добро не пропадає а зло умирає.

Нема того злого, щоб не вийшло на добре.

Добро не лихо, ходить у світі тихо.

Про правду і кривду

Хліб-сіль їж, а правду ріж.

Правда світліша за сонце.

За праве діло стій сміло.

Засип правду хоч золотом,— вона випливе до верху.

Засип правду золотом, затопчи її в болото, а вона все-таки наверх вийде.

Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.

Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.

Вийде правда наверх, як слива з води.

Правда — як олія: скрізь наверх спливає.