Ііі частина

Психогімнастика «Сонечко»

(діти стають в коло, обирають «сонечко»)

В ихователь. Я всміхаюсь сонечку –

Діти. Здрастуй золоте.

Вихователь. Я всміхаюсь квіточці –

Діти. Хай вона цвіте!

Вихователь. Я всміхаюсь дощику –

Діти. Лийся, мов з відра,

Вихователь. Друзям усміхаюся –

Діти. Зичу всім добра!

Вихователь. Коли раптом захмарилося, вмикайте своє «сонечко» і всім стане приємно від щирих посмішок, доброзичливих поглядів.

Сова. А ви знаєте, що казку треба ще намалювати. Ходімо до художньої студії. Знаєте хто в ній працює?

Діти. Художник-ілюстратор.

Мудра Сова. Щоб вийшла ілюстрація, художник спочатку відчуває всі кольори, тонує папір, а потім легенько торкається пензлем картини.

Сова. Якого кольору добро? Зло? (відповіді дітей)(обговорення кольору, форми).

IV частина

Практична образотворча діяльність дітей у мікрогрупах.

Вихователь. Дякуємо літературно-художній студії журналу «Шишкін ліс». Віддаємо цей конверт Мудрій Сові і будемо чекати новий випуск журналу.

«Добре словечко гріє сердечко»

(4-й рік життя)

М ета:

Мовленнєве спілкування: закріплювати поняття про силу чарівних ввічливих слів; продовжувати вчити дітей правильно вживати добрі, ніжні,чарівні слова зі значенням пестливості. Розвивати діалогічне мовлення дітей.

Музика: виховувати стійкий інтерес до музики, емоційне сприймання музичного твору, навички культури слухання та виконання музики. Виховувати бажання бути добрими, ввічливими.

Матеріал:_ іграшки — ведмежата.

Хід заняття

В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні у нас з вами буде незвичайна прогулянка. Ми з вами підемо до лісу, в гості до його мешканців. Не забувайте, що так само, як у вас є свої ігри, заняття, у мешканців лісу теж все своє: своя лісова мова, лісові порядки.

Тож вирушаємо в дорогу.

Діти ідуть до лісу, на лісовій галявині сидять двоє ведмежаток та плачуть.

Діти вітаються з ними, але вони не реагують і продовжують плакати.

В и х о в а т е л ь. Чого ви плачете, що сталось у вас?

В е д м е ж а т к а. Ми посварилися і ось тепер не знаємо, що нам робити.

В и х о в а т е л ь. Любі ведмежатка, а чи знаєте ви, що є мирилки з такими добрими чарівними словами, від яких сльози вмить висихаютьна очах з’являється посмішка?

В е д м е ж а т а (продовжують плакати і терти очі). Ні, не знаємо.

В и х о в а т е л ь. Діти, давайте допоможемо ведмежаткам помиритись.

Діти розповідають мирилки.

Мир миром, пироги з сиром,

Вареники в маслі,

Ми дружечки красні — поцілуймося.

Тобі грушечка, мені — яблучко.

Не сварімося, моє серденько.

Вишні-черешні розвиваються.

Ясне сонечко усміхається.

Дві подруженьки (два друга)

Посварилися та й помирилися (обіймаються).

Ведмежатка, почувши мирилки, теж починають посміхатися.

В и х о в а т е л ь. А які добрі слова заставили ведмежаток посміхатися? (Сонечко, усміхається, подруженька, серденько, варенички, дружечки, поцілуймось)

В и х о в а т е л ь. Ось бачите, діти, яку силу мають добрі, красиві слова. Недарма люди кажуть: «Добре словечко гріє сердечко».

Декілька дітей повторюють прислів’я.

В и х о в а т е л ь. Діти, давайте назвемо ведмежаток лагідними словами.

Дидактична гра «Скажи лагідно»

Син — синочок.

Донька — донечка.

Ведмідь — ведмежатко.

Мама — матуся.

В е д м е ж а т а. Ой, які гарні слова! Тепер і ми свою маму будемо так називати.

В и х о в а т е л ь. Ведмежатка, а ми ще знаємо віршики про маму.

Д и т и н а

Ще в колисці немовля

Слово «мама» промовля.

Так звучить у рідній мові

Мати, матінко, матуся,

Мамо, мамочко, мамуся —

Називаю тебе я,

Рідна ненечко моя.

В и х о в а т е л ь Ведмежатка, які вам слова сподобались у віршику?

А ще наші дітки знають пісеньку про рідну матусю.

Звучить пісня «Слово мама» (сл. В. Гринько, муз. В. Лєпєшко).

Почувши пісню, з-за ялинки виходить Ведмедиця.

В е д м е д и ц я. Ой, яка гарна пісенька, які чудові слова в ній!

В и х о в а т е л ь. А які тобі слова сподобались?

Давайте навчимо ведмежат ще й ввічливих слів.

Мовна гра

В и х о в а т е л ь. Якщо тобі хочеться іграшку, якою грається хтось інший, як треба попросити? Дай мені, Сашко, будь ласка, іграшку. Візьми, Сергійко. Дякую. Будь ласка. (Розігруються інші ігрові ситуації.)

Ведмедиця. Дякуємо вам, дорогі дітки, ми тепер у лісі відкриємо школу й усіх мешканців лісових будемо вчити ввічливих красивих слів.

В и х о в а т е л ь. А що це сталося з нашими ведмедиками?

Ведмежата позіхають, потягуються.

Ведмедиця. Так, вже час моїм синочкам Косолапику та Пустунчику спати.

Ведмежата капризують та не хочуть спати.

В и х о в а т е л ь. Дітки, давайте допоможемо мамі Ведмедиці вкласти синочків спати. А що треба для цього зробити? (Заспівати колискову)

Діти співають колискову «Ой ти, котику сіренький».

Ведмежата лягають під ялинку, засинають.

В и х о в а т е л ь. Діти, як ви гадаєте, а чому заснули ведмежата? (Бо почули ніжні, ласкаві, чарівні слова)

В и х о в а т е л ь. А як ви думаєте, які сни насняться Косолапику й Пустунчику? (Відповіді дітей)

Підсумок

В е д м е д и ц я. Дорогі дітки, щиро вам дякую, мої любі, за вашу допомогу. Я тепер також буду співати колискові своїм синочкам, а ось вам лісовий гостинчик — медок з лісових квітів до чаю.

Діти дякують. Ведмедиця прощається з ними, і діти йдуть пити чай.