Робота з батьками

«Батьківська педагогіка щодо формування морально – етичних навичок підростаючого покоління»

Вступаючи у життя, діти мають засвоїти багато правил, які склалися у кожному суспільстві.

Низка загальноприйнятих норм зумовлює культуру спілкування людей. Ці норми настільки звичні, що може здатися, що на них не варто й зупинятися. Проте деякі батьки, навчаючи дітей правил поведінки, іноді мають на увазі лише зовнішній бік, а саме: гарні манери. Але ж гарними манерами уявлення про культуру поведінки не вичерпується.

Треба насамперед виховувати у малят позитивне, гуманне ставлення до людей. В деяких родинах батьки дбають лише про задоволення бажань своїх дітей. Тут можна почути: «Апельсин тільки для Тані» тощо.

Добре, коли в сім’ї існує правило: однаково дбати про всіх її членів. Малята мають розрізняти стани дорослих, розуміти їх, співчувати і допомагати, якщо потрібно.

Твердо встановленим в родині має бути правило: допомагати один одному у виконанні побутової роботи, робити послуги як дорослим так і братам та сестрам.

Культура поведінки проявляється не тільки у вчинках, а й у мовленні дитини. Точне дотримання законів мовлення, правильна літературна вимова – усе це і становить культуру мовлення.

Комусь може здатися, що побутові правила не мають етичного сенсу, і це буде помилкою, оскільки їх значення в моральному вихованні дітей безсумнівне. Дотримання цих правил необхідне для підтримки загального порядку та гарного настрою у сім’ї та дитячому садку.

Проблема виховання дітей в сім’ї посідає вагоме місце у спадщині Василя Сухомлинського. Їй присвячені праці «Батьківська педагогіка», «Моральні цінності сім’ї», «Як виховати справжню людину».

Відомо, моральність будь-якої людини витікає з її духовності. Людина, розвинена духовно, проявляє свої позитивні моральні якості не з огляду на думку інших, а тому, що це іде від її душі. Як допомогти дітям розібратися, де добро, а де зло?

☺ Так ось, на думку педагога, саме родина є для дитини первинним середовищем, де вона вчиться творити добро. Василь Олександрович прагнув бачити дітей чуйними, щиросердними синами й доньками, для яких найдорожчими у світи є батьки.

В.Сухомлинський був переконаний, що сім’я – то не лише батько й мати, а й діти, їх поведінка, їхні вчинки і що справжня свобода сина та доньки полягає у послуху. Як же маємо навчати дітей будувати свої взаємини з батьками?

☺ Важливо, зауважував педагог, щоб панував культ матері і вдома, і в школі. Водночас гармонійне виховання потребує спільного впливу на дитину обох батьків, як духовної єдності. Їхня любов і приязнь, взаємна підтримка, слугуючи наочним прикладом, полегшують дитині входження у світ людських стосунків.

Однак моральне ставлення особистості залежить саме від розуму, почуттів і душевних поривань матері, а ще від гармонії співіснування у неї любові та волі.

☺ Морально вихована людина починається з безкорисливої і щедрої любові до матері. Щоб виховати повагу до батька і матері, треба вчити малих бути добрими дітьми своїх батьків. Що означає бути добрим сином, доброю донькою?

Сухомлинський тлумачить це як прагнення дитини приносити в сім'ю мир і спокій, радість і щастя й не завдавати тривоги та прикростей. Турбота про родинну злагоду має стати її головним прагненням.

Бути добрими дітьми своїх батьків і матерів – ось одне з провідних етичних повчань щодо стосунків між поколіннями у педагогічній спадщині В.Сухомлинського.

Розвиток тонкого відчуття дітьми переживань і думок, духовного світу батьків загалом розглядається як украй важливе виховне завдання. Для найбільшого духовного спілкування дітей з рідними доцільно влаштовувати родинні свята (Свято Матері, Батька, Троянди, Творчості).

У спільних святах для дітей і батьків полягає задум Василя Олександровича – батьки бачать здібності, нахили, розумову працю й успіх дітей і плекають на здійснення своїх мрій.