Виховані діти

За сніданком Юра Віту

Поучав, як старший брат:

- Добре виховані діти

Не ковтають виноград,

Не запізнюються в гості

І не їздять без квитка,

Прибирають вранці постіль,

Не втікають з дитсадка!

- А мене, - озвалась Віта, -

В дитсадочку старші вчать:

Добре виховані діти

За столом завжди мовчать!

І.Січовик

Хвастунець

Хлопчик Толя молодець,

Тільки трішки хвастунець.

Якось ми ішли на став,

Він мені таке сказав:

- Слово честі, не хвалюся -

Я нічого не боюся! -

Враз на слові цім - з дороги

Толі ящірка під ноги.

З переляку, у тривозі

Наш хвалько мерщій навтік.

Та спіткнувся на дорозі

Й прикусив собі язик!

Хто хвалитись полюбляє,

В кого звичка є така, -

Хай ці вірші прочитає

І прикусить язика!

Г.Бойко

Боягуз

Кричить в лісі косолапий:

«Найсильніші мої лапи!

Мого реву всі бояться,

Бо мене здолать не вдасться!»

Шкутильгаючи на ногу,

Бігла мишка тут повз нього,

Мишко мишки налякався

І мерщій в барліг сховався!

Грицька Бойка

Будь чемним

В автобусі зайчик їхав

І довкола позирав.

Тут підходить їжачок

І говорить:

— Ваш квиток! —

Червоніє зайчик густо

І дає листок... капусти.

Пожував їжак листок:

— Це, — говорить, — не квиток.

Доведеться вам зійти,

І додому пішки йти!

Ігор Січовик

Що це значить – не дружити

Що це значить — не дружити,

жити так — одинаком?

Не дружити — це ходити

не дверима, а вікном.

Це без друга, без подружки

на перерві у кутку

розправлятись самотужки

з апельсином нашвидку.

Це дивитись, наче в книжку,

набік з видом кам'яним,

а насправді тишком-нишком

роздавати штурхани.

В школі вчитись й не дружити -

це, повірте, все одно,

що, заплющившись,

сидіти і дивитися кіно.

Оксана Сенатович

Про хвальків.

(байка)

Літом у селі на ганку,

ледарь-кіт дрімає зранку.

Аж геть, гомін, ґвалт і гам,

щось десь трапилося там.

Відкриває потихеньку,

ліве око і близенько,

бачить бійку двох хвальків,

брудних сірих горобців:

“Я сміливіший за тебе,

на землі я, чи у небі,

всіх порву я мов собака”-

каже перший розбишака.

“Де тобі, я сам хоробрий,

не знайти по самий обрій

з ким зрівнятись міг би я”-

друге каже гороб’я.

Захвативши їх в охапку,

бійці кіт поставив крапку.

Пощастило малюкам,-

розбишакам і хвалькам.

Врятувались від зубів,

та позбулися хвостів.

Ось про що розмова, діти,

так у світі треба жити,

щоб тебе не за словами цінували, а ділами!

Лінивий кіт

Кіт заліз у черевик –

Він до того вже привик.

Спати там – одне добро,

Наче гусяче перо.

Цілий день наш кіт сидить.

На дворі мороз тріщить.

Про мишей забув Мурко.

П’є на кухні молоко.

Став здоровий, наче бик,

Знов лягає в черевик.

Спить і лапами трясе,

Може хтось його несе...

Кіт мандрує десь вві сні,

Шиє чоботи нові,

Бриль, штани, нові стрічки,

Гарні дуже сорочки.

Шпагу десь собі придбав –

І царем котячим став.

Ось і військо вже зібрав

І кудись помандрував.

Сон би ще його водив,

Та Данилко розбудив:

„Ой, морока нам з тобою,

Миші бігають юрбою.

Спиш, лінивий, день при дні.

Навіть соромно мені”.

„Не сварися, друже мій,

І корити теж не смій.

Дай поспати вдень мені –

Я мишей ловлю вві сні