91.Базиліки як друга спроба рецепції римського права.

Наприкінці IX ст. імператор Василь Македонянин почав переробку Корпусу Юстиніана з метою його вдосконалення, уніфікації та модернізації. Роботу було продовжено і завершено вже за правління його сина — Лева VI (Мудрого) на початку X ст. Результатом їх було видання «Базилік» — збірки законодавства, що мала підґрунтям компіляцію Юстиніана. Складові частини Корпусу було перероблено, перекладено грецькою мовою та об'єднано в один кодекс, поділений на 60 книг. За своєю сутністю вони можуть бути оцінені як перифраз Дигестів, поєднаний з коментарями до Кодексу Юстиніана.

Знайомство з літературою свідчить, що Базиліки не надто схвально оцінювала більшість сучасних науковців. Щоправда, багато хто зазначає, що вони порівняно з попереднім законодавством (Еклогою, Прохіроном та ін.) мали більш «римську сутність», були спробою реставрації римського права, але тут само їх критикують за непристосованість до реальної юридичної практики, за те, що неможливо точно відповісти, яка їхня природа: чи це реальне законодавство, чи енциклопедія, чи навчальний посібник з римського права.

Через це слід звернути увагу на некоректність методологічної основи оцінки «Базилік». З одного боку, їх, як і попереднє візантійське законодавство, критикують за те, що римське право не збережено у первісному вигляді. З іншого — цим за-конодавчим актам (точніше — їхнім авторам) докоряють за погану пристосованість до потреб практики сьогодення.

Але якщо враховувати, що римське право було практично повністю сформовано вже у II—III ст., а Базиліки було створено наприкінці IX — на початку X ст., тобто через 600—700 років потому, закиди у перекрученні римського права здаються необгрунтованими. Хіба що залишається припустити, що Василь та Лев мали на меті, як колись Юстиніан, зберегти положення римського права у їхній первісній чистоті. Втім, для таких припущень немає реальних підстав.

92.Рецепції Римського права у «після візантійський» період.

У Східній Європі відбуваються у різних формах на Балкансько- му півострові та суміжних з ним регіонах — у країнах, що входили до так званої «візантійської співдружності націй». Крім того, рецепція римського права за візантійським типом відбувалася у середньовічній Україні та пізніше — у Росій­ській імперії.

Східноєвропейський (візантійський) тип рецепції має такі риси: ґрунтується на одній, чітко встановленій ідеологічній максимі; не має, як правило, глибокої науково-теоретичної бази; провадиться «за ініціативою зверху», не обов'язково бу­дучи зумовленою потребами суспільства або навіть не відпо­відаючи його потребам; обмежується декількома видами форм рецепції, найчас­тіше — обранням зразків для наслідування.

Розглядаючи питання рецепції римського права в середньо­вічному українському праві, слід взяти до уваги специфіку цього процесу Внаслідок як західного, так і східного впливу право України формувалося як синтез місцевого звичаєвого права, реци- пованого римського та візантійського права. При цьому й рецепція римського права відбувалася у двох видах: безпосередньо та опосередковано (безпосередньо — завдяки католицькому впливу, оскільки Західна церква жила за римськи­ми законами, і опосередковано — через німецьке, польське, литовське право).

Власне, і через візантійське право мав місце опосередкова­ний вплив права римського, оскільки сама Візантія зазнала потужного впливу останнього (реципувала його). Це зумови­ло вплив римських правових ідей на формування українсько­го законодавства тієї доби, зокрема, на законопроекти, ство­рені в Україні у XVI—XIX ст.

Протягом XVI ст. було видано три Литовські статути: у 1529 р. — «Старий», 1566 р. — «Волинський», 1588 р. — «Новий».