- •1.Загальна характеристика архаїчного Римського права.
- •2.Jus civile. Закони XII таблиць (Кодифікації)
- •5.Юриспруденція періоду Республіки. Загальний огляд.
- •6.Правове становище особи.
- •8.Речові права.
- •13.Право приватне та публічне.
- •14.Юриспруденція класичного періоду.
- •17.Правоздатність фізичних осіб.
- •18.Правове становище римських громадян.
- •19.Правове становище Латинів.
- •20.Правове становище перегринів.
- •23.Залучення рабів до участі у цивільному обігу(квазіправоздатність рабів).
- •24.Сім’я та родина.
- •25.Шлюб та його види.
- •26.Конкубінат та контуберніум.
- •27.Правові відносини подружжя.
- •28.Правові відносини між батьками і дітьми.
- •29.Батьківська влада. Усиновлення та узаконення.
- •30.Поняття юридичної особи.
- •31.Правоздатність юридичної особи. Її реалізація.
- •33.Виникнення та припинення юридичних осіб.
- •34. Поняття речей. Речі публічні та приватні.
- •36. Сутність поділу на асtіо іn rеm та асtіо іn реrsоnam (розмежування речових та зобов'язальних прав).
- •37.Види речових прав.
- •38.Поняття посідання.
- •39.Види посідання.
- •40.Виникнення та припинення посідання.
- •41.Посесійний захист.
- •42.Поняття і зміст права власності.
- •43.Власність індивідуальна та спільна.
- •44.Власність державна та приватна.
- •45.Виникнення та припинення права власності.
- •46.Захист права власності.
- •47.Поняття, сутність і види прав на чужі речі.
- •48.Сервітут: поняття і види.
- •49.Земельні сервітути.
- •50.Персональні сервітути.
- •51.Емфітевзис.
- •54.Захист прав на чужі речі.
- •55.Поняття та види спадкування.
- •56.Спадкування за заповітом.
- •57.Спадкування без заповіту (за законом).
- •58.Обов’язкове спадкування.
- •59.Прийняття спадку та відмова від спадку.
- •60.Легат, фідеїкоміс та суміжні спадкові інститути.
- •61.Захист спадкових прав.
- •62.Зобов’язання.Поняття та види.
- •66.Забезпечення контрактів.
- •68.Відповідальність за невиконання контрактів.
- •69.Окремі види контрактів: вербальні, лібральні, реальні, консенсуальні, інномінальні.
- •70.Поняття квазіконтрактів та їх види.
- •71.Ведення справ без доручення.
- •72.Безпідставне збагачення.
- •75.Концепція захисту цивільних прав за Римським правом класичної та після класичної доби. 76.Самозахист прав.
- •77.Преторські інтердикти.
- •78.Строки і захист прав.
- •79.Поняття та види позову.
- •80.Формулярний процес.
- •81.Формула та її складові частини.
- •82.Екстраординарний процес.
- •83.Поняття рецепції Римського права.
- •84.Чинники рецепції.
- •87.Типи рецепції Римського права.
- •88.Передумови рецепції Римського права у Візантійській імперії.
- •89.Систематизація Юстиніана.
- •91.Базиліки як друга спроба рецепції римського права.
- •92.Рецепції Римського права у «після візантійський» період.
- •93.Континентальний та англосаксонський типи рецепції.
- •94.Проторецепція.
- •95.Рецепція Римського права у Середньовічній Європі.
- •96.Вплив Римського права на кодифікації хіх ст.
- •97.Рецепція Римского права у сучасній Європі.
- •98.Загальні положення рецепції римського права в Україні.
- •99.Рецепція Римського права в середньовічному українському праві.
- •100.Римське праов в Російській імперії.
- •101.Латентна рецепція Римського права в срср.
- •102,103.Римське право і цивілістика незалежної України.
28.Правові відносини між батьками і дітьми.
Для таких взаємовідносин в римській сім'ї була характерною практично безмежна батьківська влада над дітьми. Patria potestas (батьківська влада) встановлювалась передусім над дітьми, народженими у римському законному шлюбі. На дітей, народжених у незаконному шлюбі, в конкубінаті, а також у будь-якому фактичному спільному яситті, батьківська влада не поширювалася. Вони були чужими для нього.
Мати дитини була завжди відома, навіть якщо вона зачала поза шлюбом. Батьком дитини вважали того, хто перебуває у шлюбі з матір'ю дитини. У майнових відносинах батька і дітей так само безроздільно володарював батько. Pater familias — єдиний і неподільний власник сімейного майна. Майно, набуте дітьми, автоматично ставало власністю батька. Майнова залежність дітей не послаблювалася з їх віком. Діти не мали права від свого імені здійснювати цивільно-правові угоди, бути власниками майна і в цьому наближалися до становища рабів. Для ведення господарства вони могли наділятися певним майном — пекулієм. При шлюбі з чоловічою владою мати поділяла стан своїх дітей, перебувала (як і її діти) під владою чоловіка чи його pater familias. Нарівні з дітьми вона спадкувала після смерті чоловіка, діти — після смерті матері. Як агнати дорослі сини здійснювали опіку над матір'ю після смерті чоловіка.
Згодом вона дістає право на спільне проживання зі своїми неповнолітніми дітьми внаслідок розлучення з їх батьком, на аліменти на дітей. Дітям заборонялося подавати до матері позови, що ганьблять її.
29.Батьківська влада. Усиновлення та узаконення.
Батьківська влада встановлювалась передусім над дітьми, народженими у римському законному шлюбі. На дітей, народжених у незаконному шлюбі, в конкубінаті, а також у будь-якому фактичному спільному яситті, батьківська влада не поширювалася. Вони були чужими для нього. Батьком дитини вважали того, хто перебуває у шлюбі з матір'ю дитини. Крім народження дітей у законному шлюбі, батьківська влада встановлювалася шляхом узаконення або усиновлення.
Узаконення — встановлення батьківської влади над власними дітьми, але народженими поза шлюбом. Наприклад, батько міг визнати своїми дітей, народжених в конкубінаті. Усиновлення — встановлення батьківської влади над чужими дітьми, з якими батько кровними узами не пов'язаний. Усиновлення провадилось у формі arrogatio чи adoptio. Аро- гація застосовувалася для усиновлення осіб повнолітніх і самостійних в правовому плані, адопція — для осіб чужого права, тобто тих, що перебували під владою pater familias.
Узаконення й усиновлення дітей прирівнювалися до народження їх у шлюбі, тобто вони мали правовий статус дітей, народжених у шлюбі. Вони отримували правовий статус та ім'я свого усиновителя (батька, що їх узаконив), право взаємного спадкування з ним, поділу його соціального й громадського становища, на них поширювалася батьківська влада тощо. Батьківська влада припинялася внаслідок:
а) смерті батька чи дітей;
б) звільнення з-під батьківської влади.
Фактично батьківська влада була довічною навіть у розвиненому римському праві.
Батько взагалі своїм волевиявленням мав право звільнити сина з-під своєї влади. Це дістало назву еманципації. Внаслідок еманципації син ставав «особою свого права», набував повної правоздатності та господарської самостійності, хоч і втрачав спадкові права у своїй колишній сім'ї У майнових відносинах батька і дітей так само безроздільно володарював батько. Pater familias — єдиний і неподільний власник сімейного майна. Майно, набуте дітьми, автоматично ставало власністю батька. Майнова залежність дітей не послаблювалася з їх віком. Діти не мали права від свого імені здійснювати цивільно-правові угоди, бути власниками майна і в цьому наближалися до становища рабів. Для ведення господарства вони могли наділятися певним майном — пекулієм.