32.Які організації досліджують дозвіллєзнавчу проблематику?

ХХ ст. характеризується появою численних науководослідних інститутів у різних країнах світу: Національна асоціація рекреації в США, Фонд парків та рекреації в Японії, Міжнародна асоціація з питань розвитку дозвіллєвої сфери, Німецьке товариство з проблем дозвілля, Італійська культурно-дозвіллєва організація та Національний інститут громадської рекреації, Інститут управління у галузі дозвілля та розваг у Великобританії та ін. Головним завданням таких організацій є вивчення дозвіллєвої та рекреаційної проблематики.Так, 1974 року було створено Фонд парків та рекреації (Япо нія) з метою проведення науково-дослідницьких робіт з рекреаційних питань, організації курсів для навчання та кадрів, управління національними парками країни, їх технічного розвитку. 1978 року в США створено Асоціацію досліджень дозвілля, що вивчає організацію дозвілля в інших країнах, розвиток та прогнозуваня дозвіллєвої сфери в США, розробляє дозвіллєві проекти для різних соціально-демографічних груп. 1982 року у Великобританії розпочинає свою роботу Інститут управління в галузі дозвілля та розваг, що досліджує правові засади рекреаційної сфери, регулює стосунки між місцевими органами влади, комерційними та приватними структурами, вирішує питання охорони природного середовища, відповідає за науково-методичне та інформаційне забезпечення рекреаційної сфери, налагоджує міжнародні зв’язки із спорідненими об’єднаннями інших країн світу.

33.Які пріоритетні напрями наукових досліджень сфери доз­вілля?

Дозвіллєва проблематика вивчається науковцями різних наукових напрямів: психологів, педагогів, архітекторів, соціологів, економістів. Так, психологи аналізують психологічні аспекти дозвілля. Особливої актуальності ці дослідження набувають у трансформаційні періоди суспільства, коли суттєво змінюються усталені стереотипи, виникають нові соціальні спільноти, в межах яких діє свій стиль та спосіб життя. Трансформаційні зміни завжди мають позитивний або негативний вплив на розвиток особистості, її соціальне становище. Досить часто трансформаційні зміни перевищують індивідуальні можливості людини, її здатність адаптуватися в сучасному світі. Психологи досліджують соціальні проблеми особистості, їх вирішення шляхом використання дозвіллєвого потенціалу; психолого-емоційний стан людини та його відбиття у дозвіллєвій діяльності; різноманітність дозвіллєвих альтернатив та можливості особистості скористатися ними; цінність дозвіллєвих альтернатив для різних груп населення та їх психологічну готовність до зміни дозвіллєвої поведінки. Домінують проблеми безробіття, особистої невизначеності, внутрішньої дисгармонії, соціального визнання, спілкування та їх вирішення шляхом залучення людини до активної культуротворчої дозвіллєвої діяльності. Архітектори аналізують реалізацію багатофункціональних заходів, будівництво штучних моделей дозвіллєвої діяльності, розробляють принципи функціонально-планувальної організації закладів дозвілля як архітектурного об’єкта. Вони намагаються створити максимально сприятливе середовище перебування з урахуванням психологічних аспектів, а також сформувати рекреаційний простір, вдало розмістивши зони активного та спокійного відпочинку. Пошуки ведуться з позицій прогнозування та планування, універсального поліфункціонального використання приміщень, застосування принципів динамічної архітектури. Атмосфера активної взаємодії з навколишнім предметним середовищем є однією з головних умов ефективної діяльності дозвіллєвих структур. Вона має значні потенціальні можливості для відпочинку та розваг, для стимулювання розумових і творчих процесів життєдіяльності людини

34.Які наукові школи дозвіллєзнавства сформовані у XXI столітті?

У кожній країні формується наукова школа з питань дозвілля. Так, яскравими представниками французького дозвіллєзнавчого наукового центру є Дюмазедьє Ж. Він соціолог, керівник досліджень соціології дозвілля у Центрі соціологічних досліджень та Центрі з вивчення урбанізму, голова Постійного комітету вивчення дозвілля та моделей культурної поведінки при Міжнародній соціологічній асоціації, засновник Фонду “Народ і культура”; Фурастьє Ж. соціолог, економіст, футуролог, засновник концепції “постіндустріального суспільства” як “цивілізації послуг”; Фрідман Ж. соціолог, директор відділу соціологічних досліджень Національного центру наукових досліджень, президент Міжнародної соціологічної асоціації, засновник Центру досліджень масових комунікацій; Жерар А. соціолог, журналіст. Американська школа дозвілля відома працями та дослідженнями подружжя Лінд (“Середнє місто”, 1925, 1935), Ландберга Дж. (“Міське дозвілля”, 1934), Паркера С. (“Емпірична соціологія доз% вілля”, 1974, “Соціологія дозвілля”, 1976).