21. Методологія магістерської роботи. Написання загальних висновків до дослідження.

22. Характеристика методу дослідження матеріальної бази людського життя Ф. Броделя. Науковий твір «Матеріальна цивілізація. Економіка і капіталізм».

23. Методологія магістерської роботи. Розгорнутий план розділу.

24. Характерні риси цивілізаційного підходу до дослідження історії.

До недавнього часу в усій радянські, а, отже, і вітчизняній літературі панував так званий формаційний підхід, який випливав з марксистського вчення про те, що класова сутність держави визначається економічним чинником, станом виробничих відносин, способом виробництва в цілому, а сама держава є лише надбудовою над економічним базисом.

Протягом останніх років на зміну формаційному прийшов цивілізаційний підхід. Його основою стало поняття «цивілізація».

Одними з найбільших територіальних утворень, до яких входять держави, країни як частини цілого, є цивілізації. Просторово цивілізації охоплюють великі культурні суперсистеми. Для країнознавчого дослідження надзвичайно важливо те, що багато суспільно-історичних процесів й особливостей країн можна побачити лише в контексті їхньої приналежності до цивілізаційного поля, частиною якого вони є. Універсальним підходом, що допомагає виділяти крупніші таксономічні одиниці – цивілізації, є врахування культурних особливостей розвитку.

Цивілізація (від лат. civilis – громадський, державний) – це спосіб життя великої спільноти людей, що посідає певну територію, сповідує свою релігію, розвиває власні культурні традиції й систему цінностей, удосконалює оригінальний комплекс суспільно-економічних відносин. Історично сформована культурна спільність людей характеризується неповторним способом життя.

Цивілізація розвивається за власними законами і характеризується такими параметрами, як геополітичне становище, природні ресурси і господарська діяльність, етнодемографічна ситуація, державний лад і політична система, зовнішня політика, культурно-релігійні здобутки. Саме цивілізаційний підхід дає можливість дослідити конкретний фактичний матеріал, з’ясувати місце і роль окремих країн і народів у регіональній і світовій історії.

Як бачимо, для формаційного підходу характерною є соціально-економічна причинність розвитку суспільства. Для цивілізаційного підходу характерним є більш широке бачення: акцентується увага на тих факторах (культура, свобода особистості, техніка тощо), що пов'язані з діяльністю суб'єкта історичного процесу, його свободи, інтелектуальної діяльності, ролі в суспільстві тощо. Слід підкреслити, що цивілізаційний підхід до розгляду історії не підміняє і не відміняє формаційний підхід. Цивілізаційний підхід включає в себе формаційний як складову соціальної причинності певних етапів історичного процесу. Зазначимо, що обидва підходи мають елемент ефективності в дослідженні та поясненні розвитку суспільства. Це два ракурси, що мають право на існування і які не заперечують один одного. Процес становлення цивілізації нового типу, яка отримала назву інформаційно-технологічної або постіндустріального суспільства, почався із середини 50-х років XX ст. Використання інформаційної технології суттєво змінює технічну основу матеріального і духовного виробництва, визначає нові організаційні форми суспільного життя. Відбуваються кардинальні зміни в соціальній структурі, де значна частина робочої сили перетворюється в середній клас. Виникає потреба в постійному підвищенні духовної культури особистості й суспільства. Інтелектуальний потенціал суспільства стає вирішальною умовою його успішного функціонування і розвитку. Основна увага суспільства зосереджується на науково-інформаційних ресурсах, рівневі соціально-політичної свідомості, її маніпулюванні, моральних критеріях, духовно-культурних орієнтаціях. Отже, увага переміщається із зовнішніх умов життєдіяльності людини на її саму, її духовне життя. Тому етап інформаційної цивілізації називають ще антропогенним. Висловлюють думку, що антропогенна (інформаційна) цивілізація є передумовою або навіть умовою побудови суспільства соціальної справедливості, орієнтованої на людину. Стверджують, що альтернативи цьому суспільству людство в майбутньому не має. Лише в умовах суспільства соціальної справедливості людство може вижити і досягти стійкого розвитку. Сьогодні суспільство перебуває в кризовому стані. Виникнення глобальних проблем (екологічні, демографічні, загроза ядерної війни і т. ін.), втрата духовних ідеалів значною кількістю громадян, перехід до прагматичного та утилітарного способу існування людей тощо – характерні риси нашого часу. Подолання кризового стану може бути реалізовано лише на шляху переходу до нового, більш ефективного і менш витратного способу існування суспільства. Про суспільство соціальної справедливості мріяло людство протягом всієї історії свого існування. Досить згадати думки Демокріта відносно "демократичного суспільства", уявлення Платона про "ідеальну державу", релігійні пошуки в Середньовіччі, утопічну країну мислителів Нового часу і, нарешті, соціалістичний та комуністичний ідеал марксизму. Розмаїття умов існування у кожному регіоні Землі пояснює необхідність теоретичного обґрунтування форм, методів застосування універсального принципу соціальної справедливості, який виключає "зрівнялівку" і вимагає забезпечення відповідності між внеском окремої людини чи соціальної групи в життя суспільства і визнанням та справедливою винагородою за цей внесок з боку суспільства.

 

25. Методологія магістерської роботи. Вимоги до написання актуальності теми дослідження.

При обгрунтуванні актуальності дослідження в розділі Вступ дослідницької роботинеобхідно вирішити, чому саме цю проблему треба зараз вивчати.

Актуальність дослідження - це міра його важливості на даний момент і в цій ситуації для вирішення певної проблеми, завдання або питання.

Актуальність проблеми дослідження - це затребуваність вивчення і вирішення цієї проблеми в суспільстві.

Обгрунтування актуальності дослідження - це пояснення необхідності вивчення цієї теми і проведення дослідження в процесі загального пізнання.

Обгрунтування актуальності теми дослідження є основною вимогою до будь-якої дослідницької роботи.

Актуальність теми дослідження обумовлена наступними чинниками:

• заповнення яких-небудь пробілів в науці;

• подальший розвиток проблеми в сучасних умовах;

• власна точка зору в питанні, по якому немає єдиної думки;

• узагальнення накопиченого досвіду;

• підсумовування і просування знань з основного питання;

• постановка нових проблем з метою привертання уваги громадськості.

Актуальність дослідницької роботи може полягати в необхідності отримання нових даних, перевірки зовсім нових методів і тому подібне. Часто в дослідницькому проекті разом із словом "актуальність" використовують слово "новизна" дослідження.

26. Завдання та структура історіографічного дослідження.

27. Методологія магістерської роботи. Основні етапи історичного дослідження.

Науковий пошук та його відмінні особливості: цілеспрямований процес пізнання, логіка наукового пошуку із притаманною їй послідовністю та обгpунтуванням висунутих положень, висновків та узагальнень.

Етапи наукового дослідження:

- емпіричний;

- теоретичний.

Емпіричний етап наукового дослідження: отримання та первісна обробка матеріалу, оцінка у взаємозв'язку, опис мовою науки, у межах якої ведеться дослідження, відбір з усіх фактів і типових, найбільш вживаних, що виражають основні тенденції розвитку, класифікація за різними критеріями та виявлення основної залежності між ними.

Теоретичний етап дослідження: глибокий аналіз наукового фактажу, перевіреного, усвідомленого та зафіксованого мовою науки із проникненням у суть явищ, формулюванням його в якісній та кількісній формі, обранням принципу дії та рекомендацій щодо практичного впливу на ці явища.

Постановка проблеми як визначення невідомого та того, що потребує доказу, формулювання питання, що відображає основний зміст проблеми та обгpунтування його правильності й важливості для науки, виокремлення конкретних завдань, послідовність їх розв'язання та методи, що при цьому застосовуються.

Наукове дослідження в кожному зі своїх циклів рухається від емпірики до теорії, від теорії до практики, що її перевіряє.

1.3. Етапи процесу виконання магістерської роботи Логічна схема наукового дослідження наочно відображає його послідовність [6, с.15]: ¾ мотивація; ¾ формулювання проблеми дослідження; ¾ пошук теоретичної основи розв'язання проблеми; ¾ формулювання гіпотез; ¾ перевірка гіпотез; ¾ розв'язання проблеми (створення теорії). Відповідно виконання магістерської роботи можна поділити на такі етапи: 1. Обрання та формулювання теми. 2. Складання індивідуального календарного плану роботи. 5 3. Пошук літератури за темою, її аналіз, складання бібліографії. 4. Підготовка першого варіанту теоретичної частини: а) обґрунтування актуальності обраної теми; б) постановка мети і конкретних завдань дослідження; в) визначення об'єкта й предмета дослідження; г) вибір методів (методик) проведення дослідження. 5. Проведення емпіричних досліджень. Опис процесу дослідження. 6. Статистичний аналіз одержаних даних. 7. Інтерпретація отриманих результатів дослідження. 8. Формулювання висновків та оцінювання одержаних результатів. 9. Підготовка тексту, технічне оформлення та подання роботи науковому керівникові. 10. Доопрацювання тексту з урахуванням зауважень керівника. 11. Подання остаточного варіанта роботи рецензентові. 12. Підготовка до захисту. 13. Захист. Складання індивідуального календарного плану роботи сприяє своєчасності і якості її виконання, дає змогу уникнути ситуації “браку останньої ночі” перед поданням роботи, а отже, і зайвих переживань. Доцільно скласти план роботи з урахуванням визначених термінів проміжного контролю виконання магістерської роботи (див. додаток Б 1). Студенти магістратури зобов`язані дотримуватися термінів проміжного контролю виконання магістерської роботи, своєчасно здаючи керівникові роботи та/або керівникові магістерського семінару виконані завдання. Пошук літератури за темою є досить копіткою справою, оскільки визначає ступінь інформованості в досліджуваній галузі. Зазвичай, обрання теми дослідження відбувається тоді, коли студент уже має певні знання у певній галузі дослідження. Пошук повинен охоплювати як літературу попередніх років, так і публікації періодичних видань останніх років. Пошук у мережі Інтернет дає змогу отримати найновішу інформацію про стан дослідженості та вивченості проблеми та про головні останні напрямки сучасних досліджень. Наукова психологічна інформація міститься в електронних базах даних, зокрема PsycLit, PsychInfo, Medline, Sociofile, Eric тощо. Під час пошуку й аналізу літературних джерел слід заздалегідь потурбуватися про підготовку бібліографії та про коректність посилань у процесі написання роботи. Тому, роблячи виписки, слід зазначати дані про літературні джерела: автора та його ініціали, назву статті чи книги, видання, рік, том, номер, сторінку. Доцільно із самого початку готувати список використаних джерел згідно з вимогами до його оформлення на окремих аркушах паперу: це полегшує процес написання й оформлення роботи і гарантує коректність посилань. Організація та проведення емпіричних досліджень ґрунтуються на наукових та етичних принципах наукового дослідження. Продуманість організаційних аспектів (підготовка необхідних матеріалів: тестів, опитувальників, бланків для відповідей) суттєво полегшує сам процес дослідження й опрацювання результатів. Аналіз і статистичне опрацювання отриманих даних, інтерпретація результатів досліджень і формулювання висновків підводять підсумок виконаної роботи.

28. Об’єкт і предмет історіографічного дослідження.

29. Методологія магістерської роботи. Технологія відбору архівного матеріалу.

30. Характеристика методу дослідження історії культури О. Шпенглера. Науковий твір «Сутінки Європи».

Захід Європи» ( «Der Untergang des Abendlandes», дослівно перекладається як «Занепад західного світу»), є вираженням власних поглядів Шпенглера на Європоцентризм і панлогізм. Він розвиває ідею відособленості культурних новоутворень, працюючи одночасно в рамках двох традицій - органіцизму та ірраціоналізму. Центральна ідея органіцизму полягає в інтерпретації будь-якого культурного явища, історичного процесу, події з життя окремо взятої людини як біологічного (органічного), з усіма властивими ознаками і закономірностями живому організму. Ірраціоналізм, дуже популярний у той час завдяки роботам Ніцше, виходив з посилання, що культурне явище чи подія з особистого життя лежать за межами раціонального пояснення, недоступні для розумового аналізу.

Шпенглер реалізує зазначені традиції в аналізі та поясненні явищ культури. З одного боку, він вибудовує концепцію морфологічного органіцизму, що представляє культуру як організм, який має свою будову (морфологію), з іншого боку, визначає підстави культури як до-раціональні, що виражаються в глибинних символах (як це робив, наприклад, Ф. Ніцше, розрізняючи «діонісійського», язичницьку, безособову і «аполонійну», загострено-особистісну  [10; 99].

У цій книзі буде зроблена по-  катування визначити історичне майбутнє ". Дійсно, не-  мецкій теоретик створює свій метод дослідження історії, в  рамках якого розглядає ряд культурних формацій древ-  ності, і на основі проведених їм паралелей із сучасністю  намагається визначити долю Заходу. Не випадково у вступі до  своєму творінню Шпенглер говорить про важливість використання  аналогій, зауважуючи при цьому, що "Техніки порівняння ще не  існує ", і стверджує, що" тут-то і прихований корінь ...  з якого тільки й може послідувати широке рішення проб-  леми історії ".  Але книга не вичерпується спробою переосмислення бавовняні-  лого. У "Захід Європи" сформульована оригінальна культу-  рофілософская концепція автора, про яку до сих пір ведуться  теоретичні суперечки. Базовими поняттями для цієї концепції  є культура і цивілізація, які німецький теоретик  розуміє нетрадиційно, вкладаючи в ці два слова особливий  сенс. Не можна зрозуміти висунуті Шпенглером положення, що не  розібравшись у використовуваних їм термінах. Варто прислухатися  до думки Г. М. Таврізян, яка вважає, що "Історико-культурна  концепція Шпенглера будується на порівняннях, співвіднесенні  і, здебільшого, антіномічном протиставленні <<культу-  ри>> та <<цивілізації>> "[2].  У той же час справедлива критика традиційних теорій,  дослідження сучасної соціокультурної ситуації, спроба  проаналізувати витоки культурної кризи роблять "Захід сонця  Європи "надзвичайно актуальним.  Зроблені О. Шпенглером висновки про неминучу загибель Запа-  та оскаржуються багатьма дослідниками його творчості, його  критикують за надмірний песимізм і брак фактичного  матеріалу, але разом з тим ніхто не сумнівається у цінності  нового погляду на світ і історію, даного німецьким мислите-  лем.  Щоб визначити, який сенс О. Шпенглер вкладає в  терміни "культура" і "цивілізація", побачити взаємозв'язок між-  ду цими поняттями, необхідно виявити їх місце в його кон-  цепції. Хоча автор "Занепаду Європи" не був першим, хто проти-  вопоставіл культуру цивілізації, його погляд на це питання  оригінальний і незвичайний. Цей реферат присвячений виявленню осо-  бенностей використання О. Шпенглером двох названих термінів  в рамках його культурофілософской теорії.