41. Фемінізм та гендерна проблематика.

Ґендерна проблематика як частина гуманітарної та соціальної політики, а також в контексті дотримання прав людини ніколи не була. серед принципів реалізації політики, серед цілей «Українського прориву» досягнення ґендерної рівності не згадувалося Ґендерні відмінності на робочому місці залишаються значущими. Це можна бачити не тільки в структурі зайнятості — чоловіки та жінки не мають однакову роботу (серед чоловіків значно більше клерків, менеджерів продажу, чоловіків значно більше на професійних та управлінських посадах) — але й в межах однієї професії — чоловіки займають більше управлінських та вищих позицій.Ґендерна нерівність спостерігається також при розгляді рівня заробітньої плати в межах однієї професійної групи, і це прямий наслідок відмінностей у сфері зайнятості. Жінки також значно менше можуть контролювати свій робочий час. Врешті, подвійна зайнятість є й тепер основною рисою жіночого труда;— працююча жінка приймає значно більш активну роль у веденні домашнього господарства та вихованні дітей. Основними жіночими проблемами є домашнє насильство, проституція та торгівля жінками, наркоманія, відсутність послідовної державної політики в цій сфері. Особливої гостроти набула проблема сексуальних зазіхань, які вважаються нормою у відносинах між керівниками-чоловіками та підлеглими-жінками.

Феміні́зм — набір рухів та ідеологій, спрямованих на визначення, створення і захист рівних політичних, економічних і соціальних прав жінок. Це — прагнення до встановлення рівних можливостей для жінок у сфері освіти та зайнятості. Феміністка — це людина, яка є адвокатом або прихильником прав рівності жінок.Є декілька визначень поняття «фемінізм»:Соціально-політична теорія, в якій аналізують гноблення жінок та перевагу чоловіків у історичному минулому і сьогоденні, а також осмислюють шляхи подолання чоловічої переваги над жінками.Широкий соціальний рух за рівність прав і можливостей для жінок, що протистоїть соціальній системі, в якій становище людей різних статей нерівноправне.Ідеологія, що протистоїть усім теоріям і діям жінконенависництва.Філософська концепція соціокультурного розвитку, альтернативна до європейської традиції, яка виявляє зверхність до жіночого соціального досвіду в уявленнях про світ і суспільство. Слово фемінізм створив французький соціаліст-утопіст Шарль Фур'є у кінці XVIII ст. Він вважав, що «соціальний стан жінок є мірилом суспільного прогресу». Він називав феміністами прихильників жіночого рівноправ'я.

42.Філософський аналіз твору з. Фройда «я і Воно».

У праці „Я і Воно” Фрейд розгортає структурну концепцію психіки, виділяючи в ній 3 сфери: „Воно, „Я” та „Над-Я”. Під "Воно" Фрейд розуміє найпримітивнішу субстанцію, яка охоплює усе природжене, генетично первинне, найглибший пласт несвідомих потягів, що підкоряється принципу задоволення і нічого не знає ні про реальність, ні про суспільство.

Вимоги "Воно" мають задовольнятися "Я"."Я", як вважав Фрейд, — це сферасвідомого, це посередник між несвідомим та зовнішнім світом, що діє за принципом реальності. "Я" прагне зробити "Воно" прийнятним для світу і привести світ у відповідність до бажань "Воно". Особливого значення 3.Фрейд надавав "Над-Я", яке є джерелом моральних та релігійних почуттів. Якщо "Воно" зумовлене генетично, "Я" — індивідуальним досвідом, то "Над-Я" є результатом впливу інших людей. "Над-Я" — це внутрішня особистісна совість, інстанція, що уособлює в собі установки суспільства. Ці теоретичні положення стали засадними для нового погляду на природу психічного.

Цінність та унікальність книги Фрейда полягає в тому, що в ній описана, з позиції психоаналізу, фундаментальні категорії (“Я” та “Воно”) філософских концепцій особистості. В цілому для Фрейда як і для багатьох европейьких філософів, Я не є онтологічою та субстанційною даністю, але констотується тільки по відношенню з чимось, наприклад з Ти у Бубера. Подібну думку має і Сартр, він зауважує: “мені потрібен інший, для того щоб цілісно осягнути всі структури свого буття”. Тобто індивідуальрне буття, містить в собі буття іншого. Саме тому Фрейд не розглядає окремо Я, а лише через його кореляцію з Воно, що Фрейд розуміє як безособиснісну внутрішню силу – “великий казан лібідо”.