26. Огляд людських чеснот у творі е. Роттердамського « Похвала глупоті».

Еразм був красномовним пропагандистом гуманістичного ідеалу людяності і справедливості. Він вважав, що мати Природа створила людину доброю, наділивши її благородними поривами, здатністю сіяти світле і прекрасне. Прагнення до гармонійного розвитку особистості привело до переконання, що війна, велике лихо, повинна зникнути з лиця землі. Війна, на думку Еразма, явище протиприродне, потворне, суперечне етиці.

Автор міг так точно і тонко описати усі ці «чорні дірки» суспільного устрою, ще й з таким почуттям гумору. Адже, ми сьогодні, хоч і живемо з усіма цими пороками, часто їх не бачимо і не здогадуємось про їхнє існування. А Еразм Роттердамський ще тоді зумів їх виявити і описати. Його праця заслуговує якнайширшої уваги читачів усього світу, тому що здатна «розкрити очі» сучасної людини на пороки, які вона щодня подибує, але або не розуміє, або не сприймає.

Панегірик на честь Глупоти виголошується не від автора чи іншої особи, а вкладений в уста самої Глупоти. Гротескний характер твору посилюється тим, що Глупота виступає доречно, висловлює мудрі і влучні спостереження про суспільні болячки того часу. Перед ним стоїть поважне завдання – висміяти все потворне й кумедне в людському житті для того, щоб розумний читач зробив із цього висновки для себе.

Еразм як борець проти марновірства, обскурантизму, всілякого фанатизму, доктринерства, як пропагандист миру і приязні між народами відіграв позитивну роль у культурі Європи. Важко переоцінити Еразмів вплив на сучасників. Він був душею раннього гуманізму. Значним був авторитет автора «Похвали Глупоті» серед гуманістів слов'янських країн.

Роттердамський був людиною, який уособлював глибокі гуманістичні та просвітницькі ідеали цієї складної, суперечливої ​​і великої епохи - європейського Відродження. Він був провісником стилю мислення неупередженого і критичного, тверезо усвідомлює як переваги, так відносність видобуваються їм істин. Він був засновником гуманітарної науки, розуміє і сприймає все те багатство ідей, на якому тільки й може ґрунтуватися справжня цивілізація. Він був прихильником етики, наріжним каменем якої були почуття міри, терпимість, згоду. Він, нарешті, був душею освіченості, свідомо і послідовно ставить у главу кута «людське» і все те, що сприяє вільному розвитку людського розуму, почуття, волі. І якщо ми визнаємо спадкоємність ідейних, культурних і моральних цінностей, ми не можемо не віддати належне праці життя Еразма Роттердамкого.

26. Огляд людських чеснот у творі е. Роттердамського «Похвала глупоті».

«Похвала Глупоті» (лат. Moriae Encomium, sive Stultitiae Laus) — один з найвідоміших творів Еразма Роттердамського,гуманіста доби Відродження, написаний ним 1509 року й виданий 1511 року.Сатира Еразма «Похвала глупоті» (1509), найвідоміша з його доробку, написана у формі пародійного панегірика й викриває вади феодального суспільного ладу. Тавруючи облудну побожність, що виявляється в надмірному культі ікон і читанні молитов, зловживання у відпущенні гріхів, гуманіст протиставляє їй «істинне християнське благочестя», яке вбачає справжній сенс християнства у дотриманні законів любові та милосердя, а не в сліпому й формальному виконанні зовнішніх обрядів.Еразм Роттердамський розглядає християнство як завершення найкращих досягнень людської (і «язичницької») культури, як продовжувача античної духовної традиції] «Все, що язичники мужньо зробили, мудро сказали, талановито вигадали, винахідливо передали — все це приготував Христос для майбутньої своєї Республіки». Отже, «філософія Христа», тобто трансформована у відповідності з принципами ренесансного гуманізму християнська етика у Еразма Роттердамського переростає межі офіційного потрактування християнського віровчення.Він вибудовує систему моралі, що спирається на досягнення класичної давнини й — що особливо підкреслює гуманіст — функціонує у відповідності з природою. «Адже чим іншим є філософія Христа, яку він сам називає Відродженням, як не відновленням природи, одвічно створеною благою?» Бути філософом і бути християнином, сповідувати християнство і проповідувати «філософію Христа» означає одне й те ж: суворо дотримуватися природних правил моралі.