Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

Кафедра економіки підприємства

Курсова робота

з курсу: «Мікроекономіка»

на тему:

«Соціально-економічна характеристика

бар’єрів входу на ринок»

Виконав:

студент 1 курсу 3 групи

спеціальності «Економіка підприємства»

Звірюк Олександр Валентинович

Науковий керівник:

к.е.н., асистент

Коваленко Оксана Ярославівна

КИЇВ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи бар'єрів входу фірм на ринок 6

1.1 Сутність вхідних бар'єрів 6

1.2 Основні види бар’єрів входу на ринок.  11

1.3 Підходи до визначення бар’єрів входу на ринок 17

РОЗДІЛ 2. Соціально-економічна характеристики стратегічних та нестратегічних бар'єрів входу на ринок 23

2.1 Аналіз нестратегічних бар'єрів входу на ринок 23

2.2 Аналіз стратегічних бар'єрів входу на ринок 36

2.3 Шляхи зниження бар`єрів входу на ринки в Україні 41

ВИСНОВОКИ 46

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 48

ВСТУП

Становлення та розвиток конкурентних ринкових відносин в Україні відбуваються в період активізації інтеграційних процесів та світової глобалізації, а отже, відзначається складністю та багатогранністю процесів, що їх супроводжують. Зокрема, в сучасних умовах господарювання, прихід нових суб’єктів господарської діяльності на висококонцентровані товарні ринки залишається одним з актуальних шляхів ефективного продовження демонополізації та створення ринкового конкурентного середовища в Україні.

Вплив конкуренції на економічну систему проявляється у збільшенні кількості учасників ринку, їх змаганні за ринки збуту та реалізації продукції і, відповідно, в кращому задоволенні потреб покупців у високоякісних та конкурентоспроможних товарах. Конкуренція сприяє підвищенню мобільності господарюючих суб’єктів, яка, в кінцевому випадку, сприяє досягненню параметрів рівноваги економіки. Насамперед через вхід на ринки нових суб’єктів господарювання спостерігається посилення конкурентних проявів, реальний розвиток підприємництва, а, отже, розвиток та розбудова окремих секторів, галузей вітчизняної економіки[13].

В сучасних умовах динамічного ринкового середовища входження нових підприємств ускладняється різного роду чинниками, які створюють бар’єри у налагодженні ефективної діяльності новостворених учасників ринку. Ця обставина вимагає акцентування уваги на ідентифікації та досліджені таких бар’єрів, особливостей їх прояву.

Актуальність даної роботи полягає у висвітленні специфіки бар’єрів входу на ринок, яка детермінує ефективність розвитку економіки у сучасному ринковому середовищі.

Питання оцінювання бар’єрів входу, дослідження умов їх виникнення та формування певною мірою знайшли відображення в працях зарубіжних та вітчизняних науковців. Зокрема, проблеми конкуренції та монополії, основними параметрами яких виступають бар’єри входу, висвітлено у роботах: А. Сміта, Д. Рікардо, Й. Шумпетера, Ж. Б. Сейя, А. Курно, Ф.Хайєка, Дж. Робинсон, Э. Чемберлена, Ж. Тіроля та інших. Безпосередньо ідентифікації місць та особливостей становлення бар’єрів в ринковому середовищі присвячені праці І. Ансоффа, П. Друкера, Дж. Бейна, М. Портера, Дж. Стіглера, З. Борисенко, Є. Альткорна, І. Рутковського, Р. Неструй, Є. Крикавського, В. Чиркова, В. Мікловди, А. Юданова. Питання використання стратегічних підходів в ході захоплення ринкових позицій підприємствами висвітлені в дослідженнях А. Старостіної, Н. Куденко, М. Окландера, І. Решетнікової, С. Ілляшенко. Інші вітчизняні вчені, що розглядали бар’єри: В. Базилевич, О. Білорус, З. Борисенко, З. Варналій, А. Гриценко, В. Дементьєв, А. Ігнатюк, П. Єщенко, О. Костусєва, В. Лагутін, , В. Мандибури, Н. Михальчишин, Г. Паламарчук, Ж. Поплавська, О. Пустовойт, В. Точилін, В. Фещенко, Г. Филюк, О. Шнипк та інших.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні засади ідентифікації та оцінювання бар’єрів входу.

Об’єктом дослідження виступає характеристика бар’єрів входу на ринок.

Мета дослідження полягає в розробці теоретичних положень та обґрунтуванні практичних рекомендацій щодо ідентифікації та оцінювання бар’єрів.

Відповідно до мети в роботі поставленні наступні завдання:

• визначити теоретичні засади бар’єрів входу на ринок;

• обґрунтувати положення щодо ідентифікації основних видів бар’єрів входу;

• розглянути різні підходи до визначення бар’єрів входу на ринок;

• проаналізувати стратегічні та нестратегічні бар’єри входу на ринок;

• обґрунтувати шляхи зниження бар’єрів входу на ринки в Україні.

Методологічною основою дослідження є системний підхід, аналіз і синтез, статистичні спостереження, експертні оцінки та ін.

При написанні курсової роботи були вивчені монографічна та навчальна література, журнальні та газетні статті, матеріали в інтернеті присвячені даній тематиці.

  Структура роботи. Робота містить 2 розділи, 9 рисунків, 3 таблиці та 40 джерел літератури.

Розділ 1. Теоретичні основи бар'єрів входу фірм на ринок

1. Сутність вхідних бар'єрів

Той факт, що норма прибутку фірм на одних галузевих ринках стабільно вища, ніж на інших, наводить на думку про наявність певних економічних та іншого характеру перешкод для входу нових фірм. Ці перешкоди, отримали найменування «вхідних бар'єрів».

Вхідні бар'єри (бар'єри входу, входження) - фактори, що перешкоджають проникненню в галузь (на ринок) нових конкурентів. Зведення бар'єрів є однією з форм боротьби за здобуття і збереження конкурентних переваг. Як правило, можливість створення вхідних бар'єрів обумовлена ​​високими рівнями капіталомісткості. Вхідні бар'єри утримують нових конкурентів від спроб утвердитися в галузі (на ринку). Сенс їх полягає в тому, щоб зробити витрати, пов'язані з проникненням в галузь (на ринок), настільки високими, що під загрозу буде поставлена ​​сама окупність інвестованих капіталів. Вхідні бар'єри фактично існують для того, щоб або підвищити вступний внесок, або збільшити ризик для новачків. У більшості стратегічних ситуацій вкрай важливо зуміти ідентифікувати відповідні вхідні бар'єри[32].

Дослідження входу в галузь або ринок і виходу з галузі отримали помітний розвиток з часів зародження теорії галузевих ринків як самостійної галузі економічних досліджень, і, в першу чергу, пов'язані з піонерними працями Дж. Бейна. З п'ятдесятих років XX століття, коли вийшла у світ його робота, і до сьогоднішнього дня проблема потенційної конкуренції та умов входу в галузь є домінуючою в рамках економіки галузевих ринків, що, безумовно, породило безліч підходів до визначення галузевих вхідних бар'єрів[43].

Виходячи з традиційного уявлення теорії галузевих ринків, у стані рівноваги позитивний економічний прибуток є стимулом для входу в галузь «новачків». Останні виконують на ринку «функцію урівноваження», в результаті їх появи середньогалузеві значення прибутку і цін повертаються до їх довгострокового конкурентного рівня. Крім того, нові фірми розглядаються як джерело змін у галузі, суб'єкти, що стимулюють її розвиток. Небезпека появи нових гравців змушує існуючі компанії випускати нові продукти, використовувати нові процеси. Маленькі фірми не намагаються стати зменшеними копіями великих компаній, а прагнуть забезпечити вхід в галузь за допомогою інноваційної діяльності. В результаті, діяльність "новачків" на ринку дуже важлива через їх здатності "сколихнути" вже сформований рівень рівноваги[9].

Таким чином, умови входу на ринок утворюють найважливішу характеристику динаміки галузі, розвитку промисловості та економічного добробуту. Більш того, зниження бар'єрів входу або перешкоджання їх появи становить одну з найважливіших завдань політики підтримки конкуренції.

Британський комітет з конкуренції визначає вхід "новачка" як ситуацію, при якій утворюється нове підприємство або нові виробничі потужності в галузі. Вхід в галузь може приймати різні форми, від утворення нової фірми,що тільки починає виробництво в галузі, освоєння нової галузі або придбання у ній активів вже існуючої компанією до модернізації продукту вже існуючої в галузі компанією, причому все це стосується як вітчизняних, так і іноземних фірм. Можна припустити, що і бар'єри входу також мають різні форми. Наприклад, вже існуючій великій компанії простіше інвестувати необхідні активи для входу на новий ринок, ніж компанії, що створюється з нуля. Великі компанії можуть досить легко обійти деякі бар'єри, і вони можуть впливати на конкуренцію в галузі більше, ніж маленькі. Дрібні фірми в першу чергу несуть збитки від недобросовісної конкуренції інших гравців[2].

Обсяг входу впливає згодом на поведінку існуючих компаній. Логічно припустити, що існуючі фірми з легкістю допустять появу на «своєму» ринку дрібних «новачків», але будуть прагнути обмежувати вхід більших конкурентів, наприклад, використовуючи цінові стратегії. З іншого боку, висота вхідних бар'єрів також впливає на рішення «новачків» про вхід на ринок, особливо, обмежуючи можливості дрібних фірм.

У зв'язку з особливою актуальністю зазначених проблем, особливо для розвитку бізнесу в Україні, поняття вхідних бар'єрів в галузь, їх економічний механізм, потребують делатьно вивчення. Відзначимо, що обговорення питань, пов'язаних зі стримуванням входу в галузь, досить довгий час супроводжувалося невизначеністю самого поняття галузевого бар'єра.

Процеси входу в галузь невеликої і великої фірм істотно розрізняються. При вході невеликої фірми обсяг її виробництва не впливає на ринкову ціну. У цьому випадку, перевага у витратах діючої фірми є важливим фактором. Такі переваги можуть бути засновані на різних джерелах, таких як, доступ до більш якісних ресурсів, економія від масштабу та ін. Так як обсяг продажів "новачка" відносно невеликий, то його середні витрати (ACe) вище, ніж у діючих фірм (AC1) (рис.1.1).

Рис. 1.1. Економічний механізм бар'єрів входу (випадок абсолютних переваг у витратах)

Джерело: [27].

В результаті, діюча фірма може збільшувати свої ціни через зниження випуску. Ціни можуть рости до тих пір, поки не стануть рівними цінами найбільш ефективних потенційних новачків. Якщо діюча фірма піднімає ціну вище середніх витрат новачка, то він увійде на ринок. Якщо вхід стався, то передбачається, що діючі фірми підрахують свій залишковий попит, враховуючи криву пропозиції нової компанії, і будуть максимізувати свій прибуток.

Щоб запобігти вхіду, діючі фірми можуть прийняти рішення встановити ціну на рівні або вище граничної. На це рішення впливає швидкість входу. Якщо час реакції нової фірми малий, ціна повинна бути встановлена ​​на рівні середніх витрат новачка (гранична ціна). Якщо час реакції великий, то діюча фірма може вибрати: встановити ціну вище граничних цін і отримати великі прибутки в короткому періоді. Прибуток довгострокового періоду впаде. Встановлення оптимальної ціни залежить від швидкості входу і облікової ставки. Якщо остання висока, то найімовірніше, що чинна фірма встановить ціни вище граничних.

Зовсім по-іншому цей механізм працює у випадку великомасштабного входу. У цьому випадку, великий розмір вхідної фірми знизить ринкові ціни. Новачки орієнтуються на ту ціну, яка складеться на ринку після входу. Очікується, що вона буде нижчою, ніж ціна до входу, тому що ринок повинен засвоїти відносно більший обсяг продажів. В результаті, навіть якщо витрати новачка можуть бути такі ж низькі, як і у діючої фірми, а ціна до входу перевищує очікувані загальні витрати новачка, ціна після входу може впасти нижче витрат, і вхід виявиться невигідним. Той факт, що вхід знижує ціну, дозволяє чинним фірмам утримувати ціни вище мінімальних середніх витрат, навіть якщо у них немає абсолютної переваги у витратах.

Величина, на яку падає ціна, залежить від рівня випуску до входу і після. А це залежить від реакції діючої фірми, вона може знизити власний випуск, сприяючи входу. З іншого боку, вона також може тримати свій випуск на одному рівні або навіть збільшувати, роблячи вхід на ринок скрутним, наскільки це можливо. Тому, вивчаючи вплив входу, потрібно брати до уваги реакцію діючої фірми. У цій ситуації часто використовуються інструменти теорії ігор. Головним припущенням є постулат Сайлоса. Він має на увазі, що потенційні "новачки" ведуть себе так, як якщо б вони очікували, що існуючі фірми будуть пристосовувати свою політику самим несприятливим для них чином, а саме, використовуючи політику підтримування випуску і зниження цін. Новачки апріорі припускають, що діючі фірми підтримують ціни на граничному рівні, такому, що вхід виключається.

Дія граничних цін у разі великомасштабного входу показано на рис.1.2.

Рис. 1.2. Лімітуюче ціноутворення у разі великомасштабного входу

Джерело: [27].

Припустимо, що діючі фірми виробляють обсяг випуску, рівний S. Якщо новачок входить на рівні мінімально ефективного масштабу виробництва (MES), то випуск на ринку складе S`. Ціни знизяться з Р до Р`, що відповідає рівню мінімальних середніх витрат (МАС). Новачок також може входити з об'ємом менше, ніж MES. Тоді діючі фірми виробляють S, а крива попиту новачка може бути представлена ​​як АВ. Якщо крива середніх витрат новачка знаходиться на рівні ас, тоді вхід виправданий. Якщо ж крива витрат (ас`) не перетинає криву попиту, то вхід закритий. Р``– це ціна, яка забороняє вхід при кривій витрат ас`, а S` - це обсяг випуску, що перешкоджає входу.

Рівень, при якому граничні ціни наближаються до граничних і середніх витрат, залежить від еластичності попиту, розміру ринку і економії від масштабу. Граничні ціни знижуються, коли еластичність попиту і розмір ринку збільшуються, і ростуть, коли економія від масштабу стає більш значущою.

Зазвичай, ефективність перешкоджання входу залежить від суттєвості загрози і зобов'язань існуючої фірми, вона пов'язана крім витрат і з цілою низкою інституційних чинників. Рішення фірм, специфіка їх цілеспрямованих дій можуть бути пояснені за допомогою інструментарію теорії ігор.

Отже, бар'єри входу можна визначити як сукупність економічних, технологічно та інституційних умов, що дозволяють існуючим фірмам в галузі в довгостроковому періоді встановлювати ціни вище мінімальних середніх витрат виробництва і перешкоджають потенційним новачкам галузі отримати прибуток у такому ж обсязі, в якому її отримують вкорінені фірми до входу[27].