8.Мова як знакова сис-ма.Специфіка мовного знака.Місце мови серед ін. Знаков сис-м.

Мова є однією зі знакових систем. У цьому легко переконатися, взявши до уваги той факт, що будь-який знак іншої семіотичної системи можна передати словом чи якимось іншим мовним виразом. Так, скажімо, можна показати рукою на двері, а можна цей знак замінити словом вийдіть; математичний знак + передати словом плюс, сигнал азбуки Морзе o o o---o o o - словом соc (абревіатура, яка виникла з перших букв англійського виразу save our souls "врятуйте наші душі").Однак не все, що є в мові, можна вважати знаком, а лише те, що служить для передачі інформації. Окремо взяті звуки мови не є знаками, бо вони нічого не означають. Вони мають план вираження і не мають плану змісту. Тому спілкуватися за допомогою лише окремих звуків неможливо.Специфічною ознакою мовного знака є непаралельність плану вираження і плану змісту, яка полягаєвтому,що:а) план вираження (експонент, позначувальне) єлінійним і дискретним, а план змісту має кумулятивну властивість, тобто характеризується структурною глобальністю і часовою безперервністю; б) один експонент (позначувальне) може мати декілька позначуваних, тобто тут існують відношенняодне — декілька і декілька — одне (явища полісемії, омонімії, синонімії, синкретизму й аналітизму); в) позначувальне і позначуване характеризуютьсяавтономністю розвитку. План вираження можезмінюватися при незмінності плану змісту (бт>чела —>бджола) і навпаки {міщанин «житель міста» —> «назва соціального стану людей» —> «людина з обмеженимиінтересами і вузьким кругозором; обиватель»).

9.Мова і мислення,їх взаємозв*язок.Типи мислення.Мова і мовлення.Невербальне мислення.

Метою мислення є отримання нових знань, їх систематизація, тоді як мова лише обслуговує пізнавальну діяльність людини, допомагаючи їй оформити думки і закріпити знання, передати їх, тобто людина мислить, щоб дізнатись і зрозуміти, а говорить для того, щоб передати думки,почуття, побажання. Розрізняючи одиниці мислення і мови, треба зауважити, що елементи мислення (поняття, судження) – це образи, копії предметів дійсності. Їм відповідають елементи мови: поняття знаходять свій вияв у слові, а судження – у реченні, проте не кожному слову відповідає певне поняття (наприклад, службові слова, займенники, що не виражають поняття) і не кожне речення виражає судження (наприклад, питальні речення).Мова (власне, мовлення) – явище матеріальне. Всі її одиниці зрештою втілюються у матеріально виражених мовних елементах – звуках. Мислення як властивість особливо організованої матерії – мозку, реалізуючись у поняттях, судженнях, висновках, навпаки, не матеріальне, а ідеальне,воно не має властивостей матерії.

Типи мислення:-наглядно-дієве (предметно-дієве) - інструментом є предмет.Особливість - з його допомогою не можна вирішити поставлене завдання без участі практичних дій. Тому у нього такий тісний зв'язок з практикою.-наглядно-образне  - дозволяє пізнавати реальний світ без участі практичних дій, може бути здійснено тільки в плані ідеальному. Відмітні ознаки: симультанность (одночасність), імпульсивність і синтетична.-словесно-логічне (понятійне) - використовуючи цей вид мислення, людина може аналізувати, порівнювати явища, предмети, ситуації, оцінюючи предмет, ситуацію, явище, як зі своєї точки зору, так і з інших точок зору- абстрактно-логічне (абстрактне) - виділення істотних властивостей і зв'язків предмета і відверненні від інших, несуттєвих.Мова і мовлення — поняття не тотожні.Мовлення - це акт вживання людиною мови для спілкування. у однієї людини мовлення образне, яскраве, виразне, переконливе, а в другої - навпаки: обмежене, бідне, сухе, малозрозуміле. Це вже свідчить про відмінності у володінні мовою. Мовлення не існує і не може існувати поза будь-якою мовою. З іншого боку, сама мова залишається живою тільки за умови, коли активно використовується людьми. Мова розвивається і вдосконалюється під час мовного спілкування. Мовлення і є формою актуального існування кожної мови.Мовлення тлумачиться і як мовна діяльність, оскільки за його допомогою можна, наприклад, забезпечити спілкування, розв'язувати мнемонічні або розумові завдання. У таких випадках мовлення може набувати форми мовного акту, що є складовим елементом іншої цілеспрямованої діяльності, наприклад трудової або навчальної.Мова - це засіб чи знаряддя спілкування між людьми. Невербальне мислення здійснюється за допомогою наочно-чуттєвих образів, що виникають в результаті сприйняття вражень дійсності і потім зберігаються пам'яттю і відтворюваних уявою. Невербальне мислення представлене в тому або іншому ступені вже у деяких тварин, і саме це забезпечує тварині правильне орієнтування в ситуації і ухвалення доцільного рішення. Високорозвинуті форми невербального мислення (у поєднанні з мисленням вербальним) знаходимо у людини.