58.Синтаксичні зв'язки у словосполученнях і реченнях

Підрядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні. Цей зв’язок условосполученні реалізується формами слова. Як зв’язок залежного і опорного компонентів, підрядний зв’язок реалізується в двох різновидах: прислівному і детермінантному. Деякі вчені виділяють ще опосередкований зв’язок. У словосполученні реалізується передусім прислівний підрядний зв’язок. Прислівний зв’язок є тісним, передбачуваним, а в окремних випадках – обов’язковим. Узгодження, керуваня, прилягання – це типові форми підрядного зв’язку. Специфічним синтаксичним зв’язком є сурядний, що реалізується в реченні та словосполученні. Сурядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні. Сурядний зв’язок виражається за допомогою сурядних сполучників у простих реченнях з однорідними членами, в елементарних і багатокомпонентних складносурядних реченнях, у складних конструкціях із сурядністю і підрядністю. На відміну від предикативного і підрядного сурядний зв’язок не визначальний для виділення членів речення; він лише поширює просте речення однорідними членами. Диференційними ознаками сурядного зв’язку в словосполученні і реченні є: рівноправність компонентів; відкритість/закритість зв’язку; незалежна координація як форма зв’язку. Предикативний зв ‘язок — це зв’язок між підметом і присудком, який є реченнєво- твірним зв’язком, що формує структурну основу простого двоскладного речення.

60.Члени речення і частини мови. Актуальне членування речення.

Члени речення — це слова або лексичні словосполучення, пов'язані синтаксичними й морфологічними відношеннями і становить найкоротшу осмислену відповідь на питання в реченні. Членами речення є тільки повнозначні слова, до яких можна поставити питання.Існують такі основні члени речення: підмет, присудок, додаток, означення, обставина. Підмет та присудок вважаються головними членами речення, а додаток, означення та обставина — другорядними. Не є членами речення службові частини мови та вигуки.Вставні слова та речення, вставлені слова та речення, слова-речення, вигуки, а також у певних випадках звертання на питання в реченні не відповідають, але по-різному доповнюють його. Це внесення, які слугують переважно для вираження комунікативних і модальних відношень. П’ять частин мови об’єднують змінювані слова (ті, що відмінюються і дієвідмінюються) – це іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово. Усі інші частини мови є класами незмінюваних слів.Частини мови, слова яких відмінюються, називаються іменними. Це – іменник, прикметник, числівник і займенник.Актуальне членування речення — це членування речення за змістом на дві частини: предмет мовлення і те, що про нього говориться.Речення має дві змістові частини: одна з них називає предмет мовлення, інша позначає (повідомляє) якусь нову інформацію про нього. Друга частина є головною. Вихідна частина висловлювання (дане, відоме) називається темою, а та частина, яка щось стверджує про тему, — ремою. Ці дві частини відповідно ще називають психологічним (логічним) суб'єктом і психологічним (логічним) предикатом.Основними засобами актуального членування є інтонація (постановка логічного наголосу) і порядок слів.Актуальне членування речення служить одним із засобів зв'язку речень у тексті.Існує два основних типи співвідношення тем у сусідніх реченнях:1)послідовний (темою наступного речення є тема попереднього): Він сазав, що в суботу відбудеться конкурс читців. Твори мають бути високохудожніми і актуальними;2)паралельний (одна й та сама тема повторюється в декількох реченнях): Квіти цвіли всюди. Вони чарували своїми різнобарвними кольорами в парках і скверах.