41.Лексико-семант сист мови.Словниковий склад мови

Лексико-семантична система — одна з найскладні­ших мовних систем, що зумовлена багатовимірністю її структури, неоднорідністю її одиниць, різноманітніс­тю відображених у них відношень і відкритістю для постійного поповнення новими одиницями (словами та значеннями). Своєрідність її також в тому, що вона на відміну від інших мовних систем (фонологічної і гра­матичної) безпосередньо пов'язана з об'єктивною дійс­ністю, віддзеркаленням якої вона є. Активна лексика-частовживані (загальновживані) слова. Цю лексику використовують усі(в, і, на, що, він, ти, ми, ви, сказати, один,наш, говорити тощо). Пасивна лексика - рідковживані слова, якими переважно є застарілі слова( перст, челядь),слова, які тільки-но з’явилися в мові(пейджер), а такожпрофесіоналізми, жаргонізми, арготизми.Професіоналізми- слова, що їх уживають люди, об’єднані певною виробничою діяльністю, притаманні представникам певної професії.Діалектизми-слова, які вживаються на певній території.Екзотизми-слова, які позначають властиві іншим народам або країнам поняття.Жаргонізми-слова, властиві розмовній мові людей , пов’язаних певною спільністю інтересів. Дуже швидко змінюються.Арготизми-спеціальні слова й вирази, типові для якогось соціального прошарку, вживані з метою засекречення комунікації.На периферії лексико-семантичної системи знах. вульгарна й лайлива лексика.Евфемізми-слова або вислови, які вживають замість заборонених слів. Стилістична нейтральна лексика-слова, які вживаються в усіх стилях мови.Стилістично забарвлена лексика- лексика, яка вживається в певних стилях. Поділяється на високу (книжну, піднесену) і лексику знижену.До піднесеного стилю належить(поетична лексика, народно-поетичналекс.).Наукова поділяється на загальнонаукову і вузькоспеціальну.Розмовно–побутова( поширена в побуті), просторічна лексика( слова, які вживаються у літ.мові з метою зниженої, грубуватої оцінки певних явищ чи предметів).

42.Поняття про етимологію.Принцип наук етимолог.Нар етимологія.Деетимологізація.

Етимологія-вивч. походження слів, з’ясовує внутрішню форму слова.Існують етимологічно прозорі(слова з виразно відчутною внутрішньою формою) і етимологічно непрозорі(де етимологізовані слова, внутрішня форма яких затемнена або взагалі втрачена) .Принципи етимологізування:1.Фонетичний-треба чітко й повно враховувати фонетичні закони.2.Семантичний-цей критерій скерований переважно не на розмежування , а на зближення, на з’ясування семантичних зв’язків, закономірностей семантичних переходів.3.Словотвірний-слова творяться від інших слів за допомогою спеціальних морфем-суфіксів, префіксів та ін.4.Генетичний-для з’ясування походження слова воно зіставляється не тільки з іншими словами даної мови, а й з словами інших споріднених мов.5.Речовий-для вивчення історії слова звертаються до реалій ,до об’єктивної дійсності, суспільних звичаїв тощо.6.Просторовий-географічна локалізація слова ,його просторова й мовна прив’язка є дуже істотним показником походження цього слова , особливо у випадку запозичення.Народна етимологія- назва, яка вживається (на противагу науковій етимології) щодо фактів хибного розуміння походження або значення слів, коли їй на основі випадкової формальної подібності або тотожності з іншими, більш знайомими, словами помилково приписуються аналогічні значення чи мотивація. Ґрунтується на основі дії аналогії. Народна етимологія характерна для сприймання незрозумілих слів (іншомовних, застарілих та ін.) і найчастіше трапляється в мові дітей чи малоосвічених людей. Народна етимологія використовується як стилістичний засіб в іронічно-гумористичних, сатиричних творах. Деетимологізація — втрата смислового зв'язку або споріднення між однокореневими словами і між коренями споріднених слів; затемнення первісного морфологічногоскладу слова.