72. Припинення договору комісії.

Договір комісії з урахуванням його особливостей також має і своєрідні підстави припинення. Ці підстави можна об'єднати у дві групи: а) відмова від виконання договору, причому в односторонньому порядку, при загальній презумпції про неприпустимість односторонньої відмови; б) друга група підстав припинення комісійного договору не залежить від волі сторін договору: щодо фізичних осіб - смерть особи, визнання її недієздатною, обмежено дієздатною і позбавлення особи дієздатності; щодо юридичних осіб - ліквідація, позбавлення ліцензії, реорганізація. Особливість підстав припинення договору комісії обумовлена наданням комісіонеру права виступати від свого імені. У той самий час, якщо щось (за аналогією з дорученням) сталося із стороною договору-комітентом, сам по собі цей факт ніякого впливу на відносини за договором не має, допоки спадкоємці чи правонаступники не заявлять про інше.

Стаття 1025 ЦК України закріплює право комітента відмовитися в односторонньому порядку від договору. Ця норма носить імперативний характер і, на відміну від норми, яка регулює аналогічні питання в договорі доручення і містить додаткове застереження про недійсність угоди сторін про інше, по суті не впливає на беззастережність такого права комітента. Наслідками односторонньої відмови є відшкодування витрат, зроблених на виконання договору комісіонером, обов'язок попередити про відмову від безстрокового договору не пізніше ніж за місяць до розірвання та обов'язок розпорядитися майном, якщо воно знаходиться у контрагента. Комісіонер, на противагу повіреному за договором дорученню, не вправі відмовитися в односторонньому порядку від договору, крім випадків, коли такий договір було укладено на невизначений строк і комісіонер попередив комітента не пізніше 30 днів до моменту припинення відносин. При цьому він повинен ужити всіх заходів до збереження майна і продовжувати його зберігати впродовж 15 днів із дня отримання комітентом повідомлення про розірвання договору. У випадку відмови комісіонера від угоди на законних підставах за ним зберігається право на винагороду щодо тих правочинів, які були укладені на виконання комісійного зобов'язання.

73. Поняття та ознаки договору управління майном. Джерела правового регулювання. Сторони у договорі.

Належить до групи договорів про надання юридично-фактичних послуг.

Стаття 1029. Договір управління майном

1. За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

За загальною характеристикою договір управління майном є:

- двосторонній;

- реальний (договір, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації може бути консенсуальним);

- відплатний

- у разі якщо управління встановлено в інтересах вказаної установником особи (вигодонабувача) він є договором на користь третьої особи

В літературі з цивільного права правова природа договору управління розкривається за допомогою кількох підходів (теорій):

1) генезисно-підприємницький;

2) зобов’язальний;

3) інвестиційний.

Сфера застосування договору управління майном визначається з урахуванням його суб’єктного складу (управителем може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності) та об’єктів, які передаються в управління.

За цим критерієм у законодавстві України виділяються певні різновиди договору управління:

1. договір довірчого управління (якщо управителем є довірче товариство або банк);

2. договір управління цінними паперами;

3. договір управління активами інституційних інвесторів;

4. договір управління іпотечним покриттям;

5. договір управління корпоративними правами;

6. договір управління майновим комплексом;

7. тощо

До джерел правового регулювання договору зберігання належать: нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства):

• Цивільний кодекс;

• Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р.;

• Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.02.2006 р.;

• Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди» від 15.03.2001 р.;

• Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р.;

• Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р.;

• Декрет КМУ «Про довірчі товариства» від 17.03.1993 р.;

• тощо.

Сторони у договорі управління майном.

Сторонами у договорі є установник управління та управитель.

Стаття 1032. Установник управління

1. Установником управління є власник майна.

(з урахуванням особливостей щодо окремих об’єктів управління, наприклад, авторські права – ст. 45 Закону «Про авторське право і суміжні права» організації з колективного управління)

• 2. Якщо власником майна є фізична особа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установником управіння є орган опіки та піклування.

• 3. Якщо власником майна є малолітня особа або фізична особа, яка визнана недієздатною, установником управління може бути опікун або орган опіки та піклування.

• 4. Якщо власником майна є неповнолітня особа, установником управління є ця особа за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

• 5. Якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена, установником управління є її піклувальник.

• 6. У разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

• Стаття 1033. Управитель

• 1. Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності.

• - компанії з управління активами;

• - банки;

• - довірчі товариства.

• - тощо.

• 2. Управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом.

• Ст. 168 ГК України (управління корпоративними правами держави) безпосередньо відповідним органом виконавчої влади.

• 3. Вигодонабувач не може бути управителем.

• 4. Управитель діє без довіреності.

• Стаття 1034. Особа, яка набуває вигоди від майна, що передане в управління

• 1. Вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління.

• 2. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).