52.Договір перевезення вантажу

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їх другою стороною (відправником ) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Предметом договору виступають транспортні послуги, а предметом перевезення - конкретний вантаж. Цей договір є двостороннім, оплатним і реальним, оскільки вважається укладеним з моменту прийняття вантажу перевізником від відправника.

У тих випадках, коли договір укладається на умовах надання для перевезення певного повітряного чи морського судна, він вважається консенсуальним, оскільки з моменту погодження істотних умов договору (яке судно фрахтується, кількість вантажу, місце завантаження, розмір фрахту, місце прибуття тощо) договір уже є укладеним.

Сторонами у договорі виступають вантажовідправник і перевізник.

У літературі відсутня єдність щодо правового положення відправника у договорі перевезення вантажів. Одні автори вважають, що він є самостійною стороною, а сам договір має багатосторонній характер. Висловлювалася думка, що цей договір є договором на користь третьої особи, оскільки відправник сплачує за перевезення, перевізник надає послуги, а результатом користується вантажоодержувач.

За загальним правилом договір перевезення вантажів є публічним, оскільки надання транспортних послуг належить до видів підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню, і звідси випливає обов'язок перевізника здійснювати перевезення вантажів будь-якої особи.

Договір перевезення вантажів укладається у письмовій формі у вигляді: накладної (залізничний транспорт), товарно-транспортної накладної (автомобільний транспорт), коносамент (морській транспорт), а також чартер (при перевезенні вантажу морем у міжнародному сполученні).

Обов'язки вантажовідправника

Головний обов'язок вантажовідправника - це сплатити зумовлену за договором провізну плату, а також:

- підготувати вантаж до перевезення (затарити, запакетувати, замаркувати);

- здати вантаж до перевезення з дотриманням встановлених правил;

- заповнити перевізні документи (залізничну, товарно-транспортну накладну);

- надати необхідні супровідні документи (сертифікати якості, рахунки-фактури, описи);

- забезпечити правильне використання транспортних засобів;

- завантажити не нижче встановленої технічної норми завантаження і не вище вантажопідйомності;

- після завантаження своїми силами опломбувати транспортний засіб (якщо за договором це обов'язок відправника).

Обов'язки перевізника:

- надати рухомий склад, придатний для перевезення у технічному та комерційному відношенні (тобто такий, який би забезпечив збереженість саме заявленого вантажу під час перевезення);

- завантажити й опломбувати транспортний засіб (якщо за договором це його обов'язок);

- забезпечити збереженість вантажу під час перевезення;

- своєчасно доставити вантаж у пункт призначення;

- повідомити вантажоодержувача про те, що надійшов вантаж;

- видати вантаж належному вантажоодержувачеві. Перевізник видає вантаж одержувачеві у такому самому порядку, в якому приймав (за вагою, кількістю, навалом тощо).

Обов'язки вантажоодержувача:

- своєчасно прийняти вантаж (надати необхідні документи, розвантажити транспортний засіб, вивезти вантаж);

- перевірити кількість та якість вантажу (якщо є претензія - своєчасно заявити);

- провести остаточні розрахунки з перевізником;

- очистити транспортні засоби із внутрішньої і зовнішньої сторони.

• Договір перевезення пасажира і багажу.

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов´язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу — також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов´язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ч. 1 ст. 910 ЦК України).

Договір перевезення пасажира і багажу є двостороннім (оскільки кожна із сторін набуває за договором прав і обов´язків), відплатним (одним із обов´язків пасажира є оплата послуг з перевезення) і кон-сенсуальним (договір\ вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами, що посвідчується видачею пасажиру квитка). Однак умова договору про перевезення багажу є реальною, оскільки набуває чинності лише з моменту здачі багажу перевізникові.

Оплата за договором перевезення пасажира і багажу складається з проїзної плати та плати за перевезення багажу (ручної поклажі), що нараховуються відповідно до нормативно встановлених тарифів, а при їх відсутності — за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 916 ЦК України).

Цей договір може вчинятися усно з видачею проїзного документа (квитка), у простій письмовій формі або шляхом здійснення конклюдентних дій (посадка пасажира в транспортний засіб, опускання жетона в турнікет тощо). Проїзний документ не можна вважати письмовою формою правочину, оскільки він не містить підписи сторін.

Відповідно до ст. 911 ЦК пасажир має право: 1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком; 2) провозити із собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця; 3) купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною; 4) перевозити із собою безоплатно ручну поклажу в межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами); 5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більш як на десять діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби; 6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами); 7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час і місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом, та інші.

У разі здавання багажу пасажир набуває права вимагати від перевізника доставити в цілісності багаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання багажу, в строк, що встановлюється за домовленістю сторін або в актах транспортного законодавства.

Багаж - речі, що передаються пасажиром у відання перевізника і за окрему плату перевозяться ним в окремому приміщенні транспортного засобу, який прямує в тому ж напрямку, що й пасажир, а посвідчення прийому багажу пасажиру видається багажна квитанція, що визначає умови перевезення багажу. Ручна поклажа перевозиться під наглядом пасажира, тому перевізник не несе відповідальності за її знищення, ушкодження чи втрату, що трапилися не з його вини. В разі втрати, нестачі, псування або пошкодження багажу перевізник несе відповідальністьна тих же засадах, що при порушенні зобов´язань за договором перевезення вантажів (ст. 924 ЦК України).

• Договір транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За договором транспортного експедирування має місце виконання або організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; іншими словами, за відповідним договором надаються транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, а також інші послуги пов'язані з перевезенням (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат тощо).

Сторони: Транспортним експедитором є суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Стаття 932 ЦК також дозволяє експедитору залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У такому разі експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. Клієнтом, у свою чергу, є споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, в тому числі плату експедитору.

У ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" виділяються істотні умови договору транспортного експедирування, якими є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов´язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір транспортного експедирування є оплатним. Згідно із ч. 8 ст. 9 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. За ст. 931 ЦК розмір плати експедиторові встановлюються договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі і є консенсуальним. Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортною експедирування.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу віл пункту його відправлений до пункту його призначення .Як клієнт, так і експедитор мають право відмовитися віл договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк (ст. 935 ЦК). Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку із розірванням договорe/

• Договір зберігання: поняття, ознаки, сфера застосування, джерела правового регулювання.

За договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Вказаний договір належить до групи реальних договорів, тобто він вважається укладеним з моменту фактичної передачі речі. Водночас в тих випадках, коли послуги надає професійний зберігач, тобто особа, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності, цей договір може набувати ознак консенсуальності, оскільки в ньому може бути встановлений обов'язок зберігача прийняти від поклажодавця річ, яка буде передана на зберігання в майбутньому (наприклад, елеватор зобов'язується прийняти на зберігання зерно після збирання врожаю). Він є двохстороннім  оскільки права і обов'язки мають обидві сторони. Договір зберігання може бути як оплатним, так і безоплатним. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.    Зобов'язання із зберігання можуть виникати не лише із договору, а й із закону. Так, безпосередньо на підставі закону виникають обов'язки із зберігання знахідок, речових доказів, охорони спадкового майна тощо.Договір зберігання може бути як основним, так і додатковим до основного (зберігання речей в ломбардах, в гардеробах).

Предметом договору зберігання є послуги поклажодавця, спрямовані на збереженість речей, а об'єктом — речі, які безпосередньо зберігаються. Речі, що перелаються на зберігання, можуть бути визначені як індивідуальними, так і родовими ознаками. У першому випадку поверненню підлягає саме та річ, що передавалась, оскільки за змістом ст. 184 ЦК вона є незамінною. У разі передання замінної речі, визначеної родовими ознаками, за ст. 941 ЦК за згодою поклажодавця зберігач має право змішані речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Відповідно, поверненню підлягає не та сама річ, яка передавалася, а інша річ, проте того ж роду та якості, як і річ, що передавалася.

Договір зберігання в загальному розумінні регулюється § 1 гл. 66 ЦК України, зберігання у товарному складі (договір складського зберігання) - ст. 294 ГК України та § 2 гл. 66 ЦК України; спеціальні види зберігання розкриваються у § 3 гл. 66 ЦК України.

• Сторони в договорі зберігання. Професійний зберігач. Форма договору зберігання.

 Сторонами договору зберігання є поклажодавець і зберігач. Зберігачем є особа, що здійснює зберігання речі. Поклажодавцем вважається особа, яка, відповідно, передає річ за договором зберігання.

За загальними положеннями ЦК як зберігачем, так і поклажодавцем можуть бути як фізичні, так і юридичні особи незалежно віл наявності у них статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Зберігач, що здійснює діяльність на засадах підприємницької діяльності, є професійним зберігачем (ч. 2 ст. 936 ЦК). Такими зберігачами є, наприклад, товарні склали (§ 2 гл. 66 ІІК), інші власники складських приміщень або територій, на яких можуть зберігатися речі (наприклад, автостоянок), суб'єкт охоронної діяльності тощо, тобто особи, для яких зберігання є основною діяльністю. Якщо особа, для якої підприємницька діяльність зі зберігання не є основною, має спеціалізовані приміщення (устаткування) для здійснення зберігання, вона також вважається професійним зберігачем (наприклад, організації транспорту, які зберігають речі у камерах схову) Відповідно, не є професійними зберігачами особи, які приймають речі на зберігання не у зв'язку зі здійсненням ними підприємницької діяльності (наприклад, гардероби, нотаріуси, які приймають у депозит і ротові суми та шині папери, та інші особи). Статус суб'єкта господарської (підприємницької) діяльності мають інші професійні зберігачі - ломбарди , банки , підприємства транспорту, у віданні яких є камери схову , готелі , а також охоронці.

Форма договору

Договір зберігання укладається у письмовій формі, якщо:

- сторонами договору є юридичні особи;

- сторонами договору є фізична і юридична особа;

- сторонами договору є фізичні особи, а ціна договору в 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян (340 грн.).

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому має бути укладений у письмовій формі незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. В інших випадках договір зберігання може бути укладений усно.

Недотримання письмової форми договору зберігання не тягне за собою його недійсність, але в разі розгляду спору, що випливає з такого договору, судом, рішення не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.При надзвичайних обставинах (пожежі, повені і т. п.) прийняття речі на зберігання може підтверджуватися показаннями свідків.

Крім того, письмова форма вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, виданим зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею номерного жетона, іншого знака, якщо це встановлено законодавством або є звичайним для даного виду зберігання.

• Зміст договору зберігання. Права та обов’язки сторін, порядок їх виконання.

Змістом договору зберігання є такі, що кореспондують права та обов'язки сторін.

Обов'язки зберігача:

1) забезпечувати схоронність речі — вживати усіх заходів, передбачених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ст.942 ЦК). Ці заходи можуть бути встановлені договором сторін і спрямовані на запобігання втрати, псування, нестачі або пошкодження майна. При цьому мають бути взяті до уваги специфічні властивості майна (наприклад, схильність до псування харчових продуктів). Під час зберігання внаслідок природних властивостей річ може змінюватися, погіршуватися, що має враховуватися як знос речі, не пов'язаний з її пошкодженням, тому це не може вважатися порушенням зберігачем обов'язку щодо забезпечення схоронності речі.Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ. як про свою власну. Це означає, що до зберігача не може бути пред'явлена вимога виявляти до предмета зберігання більшу дбайливість, ніж та, що він виявляє до власного майна;

• виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання (ст.943 ЦК);

3) не користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також не передавати її у користування іншій особі без згоди поклажодавця (ст.944 ЦК);

4) негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь. У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця (ч.І ст.945 ЦК);

5) повернути поклажодавцеві річ, передану на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, одержані ним від речі. Тотожність речі, що була прийнята на зберігання, і речі, повернутої поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків (ст.949 ЦК).

Обов'язки поклажодавця:

1) сплатити зберігачу плату за зберігання, якщо договір сплатний. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі (ст.946 ЦК);

2) відшкодувати зберігачу витрати на зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, що належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.947 ЦК):

3) прийняти річ від зберігача після закінчення строку зберігання. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі. За загальним правилом за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч.І ст.950 ЦК).