1. Поняття осудності, обмеженої осудності та неосудності. Правові наслідки визнання особи неосудною.

2. Злочини проти основ національної безпеки

3.Апеляційне провадження. Порядок видачі та розгляду апеляційних скарг

1.Осудність — це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Стан осудності — це норма, типовий стан психіки людини, характерний для її певного віку.(презумція).

Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об'єктивних ознак злочину (об'єкта, суспільне небезпечного діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільне небезпечних наслідків). Здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) повинна бути пов'язана зі здатністю контролювати, керувати своїми вчинками.

*Обмежена осудність. Ст 20 передбачає, що підлягає крим в-сті особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину через психічний розлад повною мірою не здатна була усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або) керувати ними.

1) обмежена осудність пов'язана з наявністю в суб'єкта певного психічного розладу

2) внаслідок цього психічного стану особа не повною мірою здатна усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого діяння. Однак, на відміну від неосудної особи, здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або) керувати ними не виключається;

3) обмежена осудність не виключає осудності як обов'язкової ознаки суб'єкта, а отже, не виключає і крим в-сті за вчинене.

Неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого КК. «немогла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки».

1.Медичний критерій окреслює всі можливі психічні захворювання, що істотно впливають на свідомість і волю людини.

а) хронічна психічна хвороба-ці хвороби є прогресуючими, важковиліковними чи взагалі невиліковними.(шизофренія, епілепсія)

б) тимчасовий розлад психічної діяльності-гостре, нетривале психічне захворювання, що відбувається у вигляді нападів(біла гарячка)

в) недоумство-найтяжче психічне захворювання (психічне каліцтво). Воно є постійним, природженим видом порушення психіки, що вражає розумові здібності людини.

г) інший хворобливий стан психіки-розуміють такі хворобливі розлади психіки, що їх не охоплюють раніше названі три види психічних захворювань.(наркотичне голодування)

Для наявності медичного критерію неосудності досить встановити, що на час вчинення суспільне небезпечного діяння особа страждала хоча б на одне із зазначених захворювань.

Наявність медичного критерію є лише підставою для встановлення критерію юридичного, який остаточно визначає стан неосудності.

2.Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення суспільне небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме внаслідок наявності психічного захворювання, тобто критерію медичного.

ознаки:

1) інтелектуальною — особа не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

Особа не здатна усвідомлювати фактичну сторону, тобто не розуміє справжнього змісту своєї поведінки (не розуміє, що скоює вбивство, підпалює будинок і т. ін.), а тому не може розуміти і його суспільну небезпечність.

Особа не здатна усвідомлювати того, що її дія має суспільне небезпечний характер.

2) вольовою — особа не могла керувати ними, такий ступінь руйнування психічною хворобою вольової сфери людини, коли вона не може керувати своїми діями (бездіяльністю).

Юридичний критерій містить у собі ознаки, що визначають тяжкість захворювання, глибину враження психіки, ступінь впливу психічного захворювання на здатність усвідомлювати характер вчинюваного діяння, його наслідки і керувати своїми вчинками.

2. Преступления против основ национальной безопасности Украины являются наиболее опасными посягательствами на общественные отношения, которые обеспечивают государственную безопасность, обороноспособность, независимость государства, его конституционный строй. Без надлежащей уголовно-правовой охраны этих общественных отношений невозможно нормальное функционирование государства и соответствующих ее институтов. Без стабильности в обществе невозможна и эффективная борьба с преступностью, в том числе и с та¬кимы опасными преступлениями, как убийства, изнасилования, разбои и др. Поэтому в УК статьи об ответственности за преступления против основ национальной безопасности Украины представлены в первом разделе Особенной части.

Родовым объектом преступлений, предусмотренных в этом разделе, являются общественные отношения по охране основ национальной безопасности Украины: ее конституционного строя, суверенитета, территориальной недоторкан¬ности, обороноспособности. Другими словами, родовым объектом этих преступлений являются общественные отношения, обеспечивающие само существование Ук ¬ раины как суверенного, независимого, демократического, социального и право¬вои государства (ст. 1 Конституции Украины).

Это дает основание для признания этих преступлений наиболее небезпеч¬нимы и отнесения их законодателем, как правило, к особо тяжким или тяжких преступлений. Важность родового объекта этих преступлений ви¬значае значительной мере и специфику их объективных и субъективных признаков.

Для некоторых преступлений против основ национальной безопасности Украины или для некоторых их форм (посягательство на территориальную целостность и недо¬торканнисть Украины) характерно наличие дополнительного факультативного непосредственного объекта (например, установленный по¬рядок выполнения представителем власти своих служебных полномочий, личные права и свободы человека и гражданина, жизни и здоровья человека, собственность), а для других (диверсии, посягательство на жизнь государственного или общественного деятеля) - дополнительного необходимого непосредственного объекта (например, жизни и здоровья человека, влас¬нисть, окружающей среды).

Важное значение для правильной квалификации некоторых преступлений против основ национальной безопасности Украины предмет преступления. Например, предметом диверсии (ст. 113) являются: здания, сооружения и другие объекты, имеющие важное народнохозяйственное или оборонное значение; земельные угодья, водоемы, леса; стада и коллекции животных, рыба, которая водится в прудах или других водоемах; большие пасеки; посевы силькогос¬подарських или других культур; лесные массивы и тому подобное. При совершении шпионажа (ст. 114) его предметом могут быть сведения, станов¬лять государственную тайну, материализованные в соответствующем документе или изделии.

О пострадавшем от этих преступлений специально указано в ст. 112 УК, это - государственный или общественный деятель.

С объективной стороны преступления против основ национальной безопасности Украины осуществляются путем активного поведения - действия. При этом законодатель конструирует большинство из них как преступления с формальным составом, поэтому они считаются оконченными с момента совершения самого действия, независимо от наступления фактического ущерба основам национальной безопасности Украины (например, государственная измена, шпионаж). Некоторые из этих преступлений конструируются как усеченные составы - момент их окончания переносится на предыдущие стадии совершения преступления - приготовление или покушение. Так, например, сговор на совершение преступления, предусмотренного ст. 109 (приготовление), рассматривается как закин¬чений преступление; посягательство на жизнь государственного или общественного дия¬ча, в соответствии со ст. 112 считается законченным фактически с момен¬ту покушения на убийство.

Субъектами преступлений против основ национальной безопасности Украины могут быть физические вменяемые лица, достигшие 16-летнего возраста (громадя¬ны Украины, иностранные граждане или лица без гражданства). При вчинен¬ни посягательство на жизнь государственного или общественного деятеля (ст. 112) и диверсии (ст. 113) субъектом является физическое вменяемое лицо с 14-рич¬ного возраста.

Специальный субъект является элементом только двух составов преступлений против основ национальной безопасности Украины: в преступлении, предусмотренном ст. 111 УК, - это только гражданин Украины, а в преступлении, предусмотренном ст. 114 УК, - только иностранный гражданин или лицо без гражданства. В других основных составах преступлений против основ национальной безопасности Украины - субъект общий. Одновременно квалифицирующим признаком преступлений, предусмотренных статьями 109 и 110 УК, является совершение их специальным субъектом - представителем власти.

Некоторые преступления против основ национальной безопасности Украины, в частности, предусмотренных статьями 109, 110, 112 УК, могут иметь ярко выраженную политическую окраску.

Высокая опасность этих преступлений выражается в признаках их субъективной стороны: все они совершаются умышленно и, как правило, с прямым умыслом, при котором лицо желает причинить вред основам националь¬нои безопасности Украины. Характерна и цель - причинение вреда этому объекту: лицо действует с целью изменения или свержения конституцийно¬го строя, захвата государственной власти, причинение вреда суверените¬ту, обороноспособности Украины, изменения ее территории и др.

Таким образом, можно определить, что преступления против основ националь¬нои безопасности Украины - это предусмотренные уголовным законом умышленные общественная опасные действия, посягающие на конституций¬ний строй, суверенитет и территориальную неприкосновенность Украины.

К их числу законодатель относит действия, направленные на насиль¬ницьку изменение или свержение конституционного строя или на захват государственной власти (ст. 109); посягательство на территориальную целостность и неприкосновенность Украьины; государственную измену (ст. 111); пося¬гання на жизнь государственного или общественного деятеля (ст. 112); дивер¬сию (ст. 113); шпионаж (ст. 114).

По научных работ, освещавших проблемы ответственности за преступления против государства, то большинство из них были выданы еще до начала 90-х гг. В последние годы преступления против основ национальной безопасности Украины наиболее глубоко и всесторонне анализировались в трудах Г. Андрусива, П. Андрушко, А. Бантышева, В. Грищука, В. Дудорова, С. Беде, П. Матышевская, В. Навроцкого, а. Стрижев¬ськои, М. Хавронюка, Е. Фесенко и др.

При определении видов (групп) преступлений против основ национальной безопасности Украины следует исходить преимущественно из положений Закона Украины "Об основах национальной безопасности Украины" от 19 июня 2003, согласно которому угроза национальной безопасности Украины может осуществляться в различных сферах. В зависимости от этого различают:

1) преступления против основ национальной безопасности в политической сфере: действия, направленные на насильственное изменение или свержение конституционного строя или на захват государственной власти (ст. 109); посягательство на территориальную целостность и неприкосновенность Украины (ст. 110); посягательство на жизнь держав¬ного или общественного деятеля (ст. 112);

2) преступления против основ национальной безопасности в информационной, экономической, научно-технологической и военной сферах: государственная измена (ст. 111), шпионаж (ст. 114);

3) преступление против основ национальной безопасности в экономической, экологической и военной сферах - диверсия (ст. 113).

3. Апеляційне провадження. Порядок подачі та розгляду апеляційних скарг, наслідки розгляду.

В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених ст394КПК;(-Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні; - Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним)

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного х-ру;

3) інші ухвали.

В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається:

1) на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;

2) на ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

2. Апеляційна скарга може бути подана:

1) на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного х-ру - протягом 30 днів з дня їх проголошення;

2) на інші ухвали суду першої інстанції - протягом 7 днів з дня її оголошення;

3) на ухвалу слідчого судді - протягом 5 днів з дня її оголошення.

3. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

4. Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами крим провадження.

Наслідки подання апеляційної скарги

1. Подання апеляційної скарги на вирок або ухвалу суду зупиняє набрання ними законної сили.

2. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

*********************************************