Екзаменаційний білет № 28

1.Поняття необхідної оборони та умови її правомірності.

2.Характеристика та види злочів проти волі, честі та гідності

3.Поняття, система та види запобіжних заходів.

1.Необхідна оборона - обставина що виключає злочинність діяння.

Обставини, що виключають злочинність діяння, — це передбачені КК, а також іншими законодавчими актами зовнішньо схожі зі злочинами суспільно корисні (соціальна прийнятні) і правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння.

Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Право на необхідну оборону є природним і невідчужуваним.

Оскільки здійснення необхідної оборони є суб'єктивним правом, а не обов'язком громадянина, то відмова останнього від використання свого права не тягне за собою будь-якої відповідальності.

Умови правомірності:

суспільно небезпечне посягання;

дійсне, реальне посягання;

но відповідає часовим рамкам вчинення посягання.

Умови захисту при но:

власні або чужі інтереси;

під час відбиття посягання шкода завдається лише особі, яка посягає;

особа не повинна явно виходити за межі но.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках умисного вбивства при перевищенні меж но та умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж но

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

2. Конституцией Украины в статьях 29 и 33 предоставлено право человека на свободу, в том числе свободу передвижения, свободный выбор места проживания. Ст. 3 Основного закона относит к высшим социальным ценностей в Украине честь и достоинство человека, зачислившы их к благам, защита которых является главной обязанностью государства. Одним из средств государственной защиты свободы, чести и достоинства человека является их уголовно-правовая охрана. Уголовная ответственность за посягательство на эти блага установлена ​​в разделе III Особенной части УК.

Объектами данных преступлений являются общественные отношения, обеспечивающие личную свободу, честь и достоинство человека. Личная свобода как объект преступлений, предусмотренных разделом III Особенной части УК, является неотъемлемым правом человека на выбор местопребывания, передвижения, проживания.

Под честью следует понимать общественную оценку личности с этических позиций, присущих в идеале членам общества.

Достоинство - это самооценка человека, основанный на его этических идеалах и ценностях.

Специфика данного раздела заключается в том, что все входящие в него преступления имеют основным непосредственным объектом личную свободу человека. Честь и достоинство основными непосредственными объектами этих преступлений не выступают, а могут только быть дополнительными объектами преступления, предусмотренного ст. 149 УК - «Торговля людьми или другое незаконное соглашение относительно передачи человека».

Объективная сторона преступлений против свободы, чести и достоинства личности характеризуется только осуществлением активных действий, исключая при этом возможность их осуществления путем бездействия. Основные составы данных преступлений сформулированы как формальные, моментом окончания которых является осуществление указанных в них действий независимо от наступивших последствий. И только квалифицированные составы отдельных преступлений против свободы, чести и достоинства личности предусматривают как обязательным признаком наступления общественно опасных последствий (наступление тяжких последствий - ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 147, ч. 3 ст. 149, ч . 2 ст. 151 УК, а также причинения существенного вреда здоровью, физическому развитию или образовательному уровню ребенка (ч. 2 ст. 150 УК).

Субъективная сторона данных преступлений характеризуется виной в форме прямого умысла. Отношение к общественно опасных последствий, предусмотренных в ряде квалифицированных составов преступлений, может быть как умышленным, так и неосторожным. Мотивы совершения преступлений на квалификацию не влияют, за исключением замены ребенка (ст. 148 УК), что признается преступлением лишь при условии его осуществления из корыстных или иных личных побуждений. Для отдельных преступлений данного раздела обязательным признаком является наличие специальной цели, например, принуждение родственников задержанного, государственной или другого учреждения, предприятия или организации, физического или должностного лица к совершению или воздержанию от совершения какого-либо действия как условия освобождения заложника (ст. 147 УК).

Субъектом выступает физическое вменяемое лицо, достигшее 16 лет, а при осуществлении захвата заложников (ст. 147 УК) - достигшей 14 лет.

3. Запобіжні заходи – це частина заходів забезпечення кримінального провадження, спрямованих на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Запобіжні заходи є найбільш суворим видом кримінально-процесуального примусу і застосовуються для забезпечення успішного здійснення досудового провадження та судового розгляду кримінальних правопорушень.

За своєю юридичною природою запобіжні заходи застосовуються тоді, коли особа ще не визнана винною у скоєнні кримінального правопорушення, тобто згідно із презумпцією невинуватості вона є невинуватою. Тому застосування запобіжних заходів ні в якому разі не повинно розцінюватися як покарання, а є лише певними обмеженнями особи, яка підозрюється чи обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення.

Запобіжними заходами є:

1) особисте зобов’язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

6) затримання особи - тимчасовий запобіжний захід.

1.Особисте зобов’язання - полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки (прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування з будь-якою особою)

2.Особиста порука - полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

3.Домашній арешт - полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

4.Застава - полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.

5.Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не дасть запобігти ризикам ст..177.

6.Затримання особи - э тимчасовим заходом.

Стаття 177. Мета і підстави застосування запобіжних заходів

1. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

*********************************************