4. Валютний курс

У розрахунках між країнами виникає потреба у співставленні різних національних валют.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни.

Встановлення валютного курсу називається котируванням валюти – визначення офіційними державними органами (як правило, Центральним банком) ціни іноземної валюти. Валютний курс може бути встановлений у формі прямого котирування (1 долар=8,2 гривні) або у формі оберненого котирування (1 гривня = 0,12 доларів). Виділяють також крос-котирування – це співвідношення між двома валютами, яке розраховується опосередковано у формі прямого котирування, за допомогою валюти третьої країни (1 євро = 1,29 доларів, 1 євро = 10,49 гривень, 1 гривня = 1,29/10,49 = 0,12 доларів). У більшості країн світу, в т.ч. Україні офіційно встановлюється пряме котирування.

Якщо валютний курс національної валюти зростає (ревальвація) – значить необхідно менше національної валюти для закупівлі одиниці іноземної валюти (наприклад, якщо у попередньому періоді 1 долар=8,2 гривні, а у наступному 1 долар=7,5 гривні, значить валютний курс гривні зріс по відношенню до долара, тобто гривня стала міцнішою).

Кінцевою метою валютного обміну є купівля іноземних товарів. Щоб визначити купівельну спроможність національної валюти, слід враховувати не лише валютний курс, а й ціни. Тому розрізняють два види валютного курсу:

а) номінальний (е) – офіційний курс валюти, без врахування цін (1 долар = 8,2 гривні), який встановлюється на міжнародній валютній біржі під впливом попиту і пропозиції валюти. Так, якщо попит на національну валюту зростає внаслідок, скажімо, того, що іноземці бажають купити українські товари, це означає, що біржові агенти підвищують ціну на неї, надаючи гривню в обмін на іноземні валюти (гривня, звісно, дорожчає і її курс по відношенню до інших валют зростає) і навпаки;

б) реальний (е_r) – це коефіцієнт, який показує відношення іноземних цін до внутрішніх цін, обчислених у спільній валюті або пропорцію, в якій іноземні товари обмінюються на вітчизняні товари. Так, у формі прямого котирування, реальний валютний курс визначається за формулою:

е_r=eP_f/P_d,

де: P_f – іноземні ціни на товар (групу товарів), P_d - внутрішні ціни на аналогічний товар (групу товарів).

Так, якщо український телевізор коштує 2000 гривень, а аналогічний європейський 500 доларів. Якщо за офіційним курсом 1 євро = 12,5 гривень, то:

е_r=12,5∙500/2000=3

Таким чином ціна 1 європейського телевізора дорівнює 3-м українським, або вартість одного українського телевізора в 3 рази дешевша за європейський.

Висновки:

1) якщо е_r>1, то ціна товару за кордоном вища від ціни на аналогічний товар в середині країни (eP_f>P_d) в грошових одиницях цієї країни. Тому для даної країни вигідніше експортувати даний товар.

2)якщо е_r<1, то ціна товару за кордоном нижча від його ціни всередині країни в грошових одиницях цієї країни (eP_f<P_d). Тому для даної країни вигідніше імпортувати даний товар, ніж закуповувати його в середині країни.

Важливим підходом до аналізу довгострокової динаміки валютного (обмінного) курсу є теорія паритету купівельної спроможності (ПКС), базова гіпотеза якої полягає у тому, що обмінний курс визначається співвідношенням купівельної спроможності двох валют відносно визначеного набору товарів і послуг у двох країнах.

ПКС= P_f/P_d,

де: P_f – вартість споживчого кошика у іноземній державі, P_d - внутрішня вартість аналогічного споживчого кошика.

При цьому в основі теорії ПКС лежить закон єдиної ціни (LOP – Law of One Price), який стверджує, що якщо дві країни торгують між собою якимось благом, то ціни на це благо в двох країнах, виражені в якійсь одній валюті, повинні бути однаковими. Таке формулювання має ряд припущень - відсутність торгівельних бар’єрів, транспортних витрат тощо.

Теорія ПКС стверджує, що у довгостроковій перспективі обмінний курс буде вирівнюватись незалежно від зміни внутрішніх цін і валютних курсів. Так, наприклад, якщо в якійсь країні ціна на благо (кошик благ) знизиться порівняно із ціною на нього у іншій країні, то це призведе до збільшення попиту на нього в першій країні та, відповідно, відбудеться і зростання цін та підвищення обмінного курсу і навпаки.

Висновок: зміни в цінах ведуть до зміни валютного курсу і навпаки. Так, якщо курс валюти А до валюти Б перевищує паритетне значення (наприклад, 1 євро = 1,29 доларів), стає вигідним купувати товари в країні Б і експортувати їх в країну А. Це збільшить: попит на товари в країні Б, пропозицію товарів в країні А, попит на валюту країни Б і пропозицію валюти країни А, що в цілому призведе до повернення курсів до паритетного значення.

Оскільки функціонування розрахункової моделі паритету купівельної спроможності можливе лише в умовах вільного руху товарів і грошей, на практиці валютні курси можуть істотно відхилятися від паритету (чим більше митні збори, експортні і імпортні обмеження, транспортні витрати, тим більша розбіжність між номінальним курсом валют і паритетним значенням). Додатково до цього потрібно враховувати, що попит на ту або іншу валюту на міжнародній валютній біржі залежить від дуже багатьох інших чинників.

Слід мати на увазі, що валютний курс, розрахований за ПКС лише приблизно відповідає реальному валютному курсу, оскільки використовує для виміру різноманітні корзини товарів в двох країнах, де в якості корзини для кожної з країн зазвичай використовують ВВП цих країн, для співставлення яких і призначений курс по ПКС.

Валютний курс (номінальний, реальний) є аналітичним показником, який слугує індикатором конкурентоспроможності вітчизняних товарів, а значить напряму впливає на попит і пропонування у міжнародній торгівлі:

1) чим вищі внутрішні ціни, тим нижчий коефіцієнт реального валютного курсу (пряме котирування, е_r<1), тим відносно дорожчими і менш конкурентоспроможними будуть вітчизняні товари як усередині країни, так і на зовнішньому ринку. Отже, між конкурентоспроможністю вітчизняних товарів і внутрішніми цінами існує обернений зв’язок.

2) чим нижчий номінальний курс гривні (постійно зростає гривнева вартість долара), тим більший коефіцієнт реального курсу валюти і вища конкурентоспроможність вітчизняних товарів. Отже, між номінальним валютним курсом і конкурентоспроможністю вітчизняних товарів також існує обернений зв’язок.

Реальний валютний курс також пов’язаний із динамікою платіжного балансу:

1) якщо курс національної валюти зростає (ревальвація гривні), це означає, що зростає ціна національних грошей і попит на них збільшується. Відповідно, попит на іноземну валюту зменшиться, що призведе до скорочення експорту (експорт стає дорожчим, його конкурентоспроможність на світовому ринку знижується) і збільшення імпорту. Отже, за таких умов зменшується чистий експорт;

2) зниження курсу національної валюти (девальвація) стимулює експорт і гальмує імпорт, і чистий експорт зростає.