Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання
1. Роль держави у змішаній економіці. Основні недоліки ринкового саморегулювання.
2. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання, їх практична функція.
1. Роль держави у змішаній економіці. Основні недоліки ринкового саморегулювання
Дискусії про роль та місце держави в економіці точаться впродовж століть.
Теоретичні концепції про роль та місце держави в економіці мають багатовікову історію. Так, на думку меркантилістів держава має перебирати на себе майже увесь тягар управління економікою, селективно підтримуючи національного виробника. Як правило, держави в епоху меркантилізму підтримували торгівців і мануфактурників, надаючи їм монопольні права на ведення бізнесу.
Проте, вже наприкінці 18 століття в світі назрів великий супротив населення проти державного втручання в економіку, що було зумовлено державним фіаско (рис. 11.1).
Рис. 11.1. Основні прояви неспроможності держави
В епоху зародження фізіократичної школи політекономії (1758-1778 рр.) та критики політики меркантилізму, яка згубно впливала на аграрну сферу, отримав всезагальну популярність вираз, сформульований фізіократом Вінсентом Гурне «leissez faire, leissez passer!» (не втручайтесь у наші справи і тоді все владнається найкращим чином), що заклав основи політики економічного лібералізму, вільного підприємництва, необмеженого державним втручанням.
Ідеї економічного лібералізму були конкретизовані у концепції «невидимої руки ринку»184 відомого шотландського економіста Адама Сміта, який вважав, що функціями держави повинні бути лише забезпечення національної безпеки; здійснення правосуддя; організація громадських робіт, невигідних для бізнесу, але потрібних суспільству; освіта; стягнення податків для оплати потреб держави. Всі інші проблеми ринок, на думку Сміта, здатний розв’язати самостійно.
Проте невідворотні економічні кризи недоспоживання, а також свавілля монополій, описані класиками марксизму (Карл Маркса, Фрідріх Енгельс, Володимир Ленін), поставили під сумнів ефективність політики економічного лібералізму. Найбільшою за глибиною економічної руйнації у всепланетарних масштабах виявилася криза 1929-1933 років («Велика депресія»), яка раз і назавжди поставила діагноз щодо неспроможності ринкового механізму протистояти економічним кризам.
Апологетом нового протекціонізму, державної фіскальної та монетарної політики, а також системи «вбудованих стабілізаторів»185, здатних мінімізовувати наслідки економічних криз, перезавантажувати ринкову економічну систему, яка заходить у стан стагнації був Джон Кейнс. Продовжувачі його вчення (неокейнсіанці, посткейнсіанці) поглибили теоретичні підвалини у частині прогнозування та програмування ринкової економіки, визначення пропорцій поєднання держави і ринку, з метою недопущення економічних криз як таких.
Отже і у ринкового механізму є свої «провали» (фіаско ринку) – ситуації з якими «невидима рука» ринку не може справитись (наприклад, свавілля монополій та опортуністична поведінка ринкових агентів, що призводять до несправедливого розподілу і неефективного використання ресурсів, екстерналії, забруднення навколишнього середовища, піклування про дітей, інвалідів, людей похилого віку тощо). Є також сфери суспільного життя, які неможливо чи небезпечно передавати у владу приватних інтересів (наприклад, бюджетна сфера, охорона громадського правопорядку і боротьба зі злочинністю (організація і підтримка міліції, судів, в’язниць), оборона країни тощо) (рис. 11.2).
Рис. 11.2. Основні прояви неспроможності ринку
Проблема виробництва суспільних благ186 проявляється у тому, що ринок не в змозі забезпечити суспільство деякими соціально значущими благами, оскільки їх виробництво не несе комерційної вигоди (наприклад, національна оборона, охорона навколишнього середовища тощо).
Загалом, в сучасній економічній теорії виділяють чотири типи благ, виходячи із критеріїв «вичерпності» та «виключності» (табл. 11.1).
Таблиця 11.1