Основні інвестиційні функції

Кейнсіанська функція автономних інвестицій	Неокласична функція автономних інвестицій
Вирішальним психологічним фактором при визначенні обсягів інвестицій є песимізм чи оптимізм інвестора щодо значення показника R*. , де: Yоч. – очікуваний чистий прибуток, тобто той, на який сподівається інвестор, після вкладання грошей в реальний капітал; 1 – 100%, що символізує величину капіталу; r – процентна ставка, за якою позичається капітал. Песимістичний проноз щодо R* веде до того, що серед усіх можливих варіантів інвестиційних вкладень підприємець вибере найбільш надійний – це купівля державних облігацій, які гарантовано принесуть йому прибуток (1+r). Тому ставку процента (r) по державним облігаціям можна розглядати в якості нижньої межі R* для вкладень в реальний капітал, його граничну ефективність, тобто коли R* = r. В реальний капітал підприємці інвестуватимуть, якщо R* > r	Підприємці вдаються до інвестицій для того, щоб довести обсяг наявного у них капіталу до оптимальних розмірів (рис. 4). Оптимальним є такий розмір капіталу (К), який забезпечує максимальний прибуток. А прибуток досягає максимуму коли гранична продуктивність капіталу дорівнює граничним витратам його використання (МСК), тобто МРК = А+r, де: , де ΔІ – приріст інвестицій (фактично теперішня ціна одиниці заново вкладених інвестицій в основний капітал); ΔY – дохід на одиницю заново вкладених інвестицій, який можна очікувати на протязі всього строку служби цієї одиниці основного капіталу; А – норма амортизації, що визначає розмір зносу капіталу; r – процентна ставка, що являє собою альтернативні витрати використання ресурсів в якості капіталу.

Пояснюючи рис. 8.4, слід виходити з того, що оптимальним є такий розмір капіталу, який при існуючій технології забезпечує максимальний прибуток. Із мікроекономіки відомо, що прибуток фірми досягає максимуму, коли гранична продуктивність капіталу ( ) дорівнює граничним витратам його використання, тобто МРК=МСК. В умовах досконалої конкуренції граничні витрати використання капіталу (МСК) = r+A, де r – ставка відсотка по фінансовим активам, що являє собою альтернативні витрати використання ресурсів в якості капіталу; А – норма амортизації, що визначає розмір зносу капіталу. Відповідно, прибуток максимальний, коли МРК= r+A. Крім того, як видно з рис. 8.4., крива граничної продуктивності капіталу має спадний характер, що тісно ув’язується із законом спадної віддачі змінного ресурсу.

Рис. 8.4. Визначення оптимального розміру капіталу, що використовує фірма

Інвестиції в житлове будівництво - це витрати на будівництво нового житла і реконструкцію наявного житла. Такі інвестиції знаходяться в прямій залежності від ціни, яка встановлюється на ринку наявного житла. Чим вища ціна житла, тим вище прибутковість його будівництва, тим більше мотивація до інвестування в житлове будівництво. Ціна залежить від попиту. Тому чинники, що впливають на попит на житло, є чинниками інвестицій в житлове будівництво. До таких чинників відносяться:

- сукупний дохід (ВВП),

- чисельність населення,

- реальна процентна ставка.

Інвестиції в житлове будівництво є зростаючою функцією від ВВП і чисельності населення та спадною функцією від реальної процентної ставки.

Інвестиції в запаси - це зміна величини товарних запасів. Такі інвестиції є зростаючою функцією від обсягів виробництва і спадною функцією від реальної процентної ставки. Крім того, інвестиції в товарні запаси є вимушеною реакцією фірм на сукупний попит, тобто, якщо фірми, розрахували свій випуск на певну очікувану величину сукупного попиту, а він виявився меншим, то частина виробленої продукції залишається нереалізованою, поповнюючи тим самим запаси фірм. Отже, інвестиції в запаси здійснюються самими фірмами і пов’язані із прорахунками у випуску. В період економічного підйому, інвестиції в запаси скорочуються, оскільки сукупний попит зростає швидшими темпами, ніж виробництво, а значить фірми розпродують усі свої запаси.