Фінансові ринки в моделі кругообігу

Щорічні поточні витрати домогосподарств у середньому є меншими, ніж величина їхніх доходів, оскільки певну частку отриманих доходів домогосподарства заощаджують.

Та частина доходу (Y), яка не використовується на поточне споживання (С), є заощадженнями домогосподарств (S). І тоді справедливим буде рівняння:

Y=С+S.

Найпоширенішими формами заощаджень є нагромадження у вигляді готівки, внески в банках, придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів.

З іншого боку, фірми в середньому витрачають більше, ніж отримують від реалізації своєї продукції. Це пояснюється тим, що, окрім платежів за ресурси, які необхідні для підтримки обсягу виробництва на поточному рівні, фірми повинні здійснювати інвестиції (I).

Під інвестиціями розуміють всі витрати, які безпосередньо сприяють зростанню загальної величини нагромадженого в економіці капіталу.

Під фінансовими ринками розуміють сукупність ринкових інститутів, які направляють потік грошових коштів від власників до позичальників.

Модель кругообігу продуктів і доходів з урахуванням таких процесів, як заощадження, інвестиції та фінансові ринки показана на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Заощадження, інвестиції та фінансові ринки в моделі кругообігу

Таким чином, справедливим у даному випадку є рівняння:

Y=C+S=C+I або S=I.

Чи завжди заощадження дорівнюють інвестиціям, і відповідно сукупні витрати дорівнюють національному продукту?

Навіть якщо заощадження не дорівнюють інвестиціям, і система не є рівноважною, національний продукт завжди дорівнюватиме величині фактичних витрат. Роль балансу при цьому виконують інвестиції в товарно-матеріальні запаси:

- якщо S > І, то збільшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси;

- якщо S < І, то зменшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

Роль державного сектора в кругообігу доходів та продуктів

Під державним сектором розуміються як центральні, так і місцеві органи влади, а також підприємства державної форми власності.

Державний сектор повʼязаний з іншими елементами економічної системи через:

- чисті податки (Т), які кількісно показують ту частину потоку грошових коштів, яка вилучається державою в домогосподарств за мінусом державних трансфертних виплат;

- державні закупки товарів і послуг (G), до яких належать видатки з державного бюджету - платежі держави за придбані товари і послуги, а також заробітна плата всіх державних службовців;

- державні позики на фінансових ринках (здійснюються при наявності дефіциту державного бюджету, тобто коли G>T);

- державні заощадження, які здійснюються при наявності надлишку бюджету (G < Т).

Введення державного сектора в круговий потік доходів і продуктів не порушує рівності національного доходу та національного продукту (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Модель кругообігу з урахуванням ролі державного сектора

Це пояснюється тим, що:

1) Грошовий доход використовується на споживання товарів і послуг (С), чисті податки (Т), які надходять у розпорядження уряду, і заощадження (S), які потрапляють на фінансові ринки. Тоді, з точки зору національного доходу, справедливим є рівняння:

Y=C+T+S.

2) Існує три види витрат на товари і послуги: споживчі витрати домогосподарств (С), інвестиційні витрати фірм (I) та державні закупки товарів і послуг (G). Тобто, з точки зору національного продукту (витрат), можна записати:

Y=C+I+G.