Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
1. Суспільний продукт та його структура.
2. Система національних рахунків (СНР).
3. Основні макроекономічні показники.
4. Номінальні та реальні макропоказники. Дефлятор ВВП.
1. Суспільний продукт та його структура
При визначенні макроекономічного ефекту (абсолютного результату) виробничої діяльності суспільства застосовують ряд показників (валовий суспільний продукт, кінцевий суспільний продукт, валовий національний продукт), найбільш загальним з яких є валовий суспільний продукт (ВСП1).
В економічній теорії для визначення суспільного продукту існують дві концепції – звужувальна і розширювальна.
У відповідності із звужувальною концепцією, що ґрунтується на марксистському вченні, лише фактор праці створює вартість (усі інші фактори – капітал, земля, підприємницькі здібності – участі у цьому не беруть), а сама праця є продуктивною лише тоді, коли створює матеріальний продукт – речі і матеріальні послуги2. Уся інша праця є непродуктивною, тобто матеріального продукту не створює. Згідно з цим поглядом суспільний продукт створюється виключно у сфері матеріального виробництва3. Згідно з цією концепцією в економіці існують дві сфери: виробнича4 і невиробнича5.
За розширювальною концепцією до суспільного продукту відносять не лише матеріальні, а й нематеріальні блага6, у тому числі нематеріальні послуги7. Проблема продуктивної праці при цьому зникає сама собою, тому що вартість і сам продукт створюються всіма виробничими факторами у комплексі.8 Згідно з цією концепцією в економіці існують дві сфери: матеріального виробництва, де створюються матеріальні блага і матеріальні послуги, і нематеріального виробництва, яка виробляє нематеріальні блага і нематеріальні послуги, які теж є продуктом, мають вартість і приносять дохід.
Звужувальний підхід, який протягом 70 років був єдиним в українській і радянській економіках і використовувався в системі народногосподарського (макроекономічного) обліку, яка мала назву Баланс народного господарства (БНГ9), не давав можливості використовувати облік виробленого суспільного продукту (матеріальних і нематеріальних благ та послуг) за світовими показниками – тобто за системою національних рахунків (СНР). У СНР суспільний продукт називають національний продукт.
Відповідно до звужувальної концепції, валовий суспільний продукт (ВСП) та національний дохід (НД) як основні макроекономічні показники БНГ створювалися лише виробничою сферою. А продукт, вироблений нематеріальними галузями економіки в розрахунок не брався. Вилучення послуг зі сфери економічного виробництва в радянській статистиці відображало низькій рівень економічного розвитку, недорозвинену сферу послуг, а також те, що пріоритетом економічної політики держави було проголошено розвиток матеріального виробництва.
Валовий суспільний продукт (ВСП) має натурально-речову і вартісну форму:
1) За матеріально-речовою формою ВСП складається із засобів виробництва і предметів споживання, тобто усіх корисних благ. Виходячи із функціонального призначення цих двох частин ВСП, його структуру можна подати таким чином:
ВСП=ФЗ+ФС+ФН,
де: ФЗ – фонд заміщення10, ФС – фонд споживання11, ФН – фонд накопичення12.
2) За вартісною формою (у ціновому виразі) ВСП має таку структуру:
ВСП=c+(v+m),
де: с – стара або перенесена вартість13, v+m – нова або добавлена вартість14, v – необхідний продукту15, m – додатковий продукт16.
Вся нова або добавлена вартість створює чистий продукт суспільства, який є результатом добавленої у даному році праці; він складається з додаткового і необхідного продукту.
Питома вага необхідного продукту у чистому продукті суспільства повинна якомога бути меншою, тобто скорочуватися за рахунок вдосконалення техніки і технологій, зниження кількості працівників (заміна людини машиною), оновлення обладнання, економії ресурсів тощо. За таких умов - покращуються можливості для відтворення робочої сили за рахунок зростання заробітної плати, збільшується частка додаткового продукту і можливості країни у нарощуванні суспільного виробництва, оборонній могутності, соціального захисту населення. У такому суспільстві економіка розвивається динамічно, тому що вкладаються великі капітали на розширення виробництва і соціальні потреби.
Співвідношення додаткового і необхідного продукту називають нормою додаткового продукту (m’):
При визначенні величини ВСП завжди стикаються з повторним рахунком окремих виробничих витрат. До його вартості включається не лише готовий, а й проміжний продукт (сировина, паливо, матеріали), причому один і той же проміжний продукт враховується декілька разів. Наприклад, залізна руда спочатку включається у валову продукцію гірничодобувної промисловості, а потім у вартість виготовленого з неї металу, машин, верстатів тощо. Повторний рахунок є характерною рисою, а тому й значним недоліком обрахунку суспільного продукту за принципами системи національних балансів (БНГ).
Для усунення із ВСП так званого повторного рахунку, який виникає тоді, коли одна і та ж вартість кілька разів враховується при обчисленні суспільного продукту використовують інший важливий показник, що також характеризує результат суспільного виробництва, а саме кінцевий суспільний продукт. У вартісній формі він є грошовим виразом сукупної праці як минулої, так і добавленої – на всіх стадіях виробництва без врахування вартості проміжного продукту і вартості незавершеного виробництва. Тобто мова йде про вартість продукту, призначеного для кінцевого споживання.