Стаття 324. Право власності Українського народу

 

1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

3. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

 

Коментар:

 

1. У коментованій статті ЦК України відтворені положення ст. 13 Конституції України щодо визначення правового режиму землі та інших природних ресурсів в межах території України, а також природних ресурсів її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони держави, основних засад здійснення права власності та використання землі та інших природних ресурсів, що належать Українському народові на праві власності.

Поява цієї статті у ЦК України детермінована об'єктивними і суб'єктивними чинниками, які безпосередньо впливають на визначення правового режиму землі та інших природних ресурсів, практику законотворення і застосування норм цивільного, земельного, природоресурсного і екологічного законодавства у сфері здійснення права власності на землю та інші природні ресурси.

Серед таких чинників, зокрема, можна назвати:

а) зміна суті і характеру суспільних відносин у сфері використання землі та інших природних ресурсів з виключно публічних на публічно-приватні;

б) закріплення у статті 13 Конституції України імперативів щодо здійснення права власності Українського народу на землю та інші природні ресурси, а також щодо використання природних об'єктів права власності Українського народу;

в) відсутність у ЗК України норм щодо права власності на землю Українського народу;

г) поступова зміна усталених в доктрині цивільного права, а також в земельно-еколого-правові науці уявлень, ідей, підходів щодо співвідношення та взаємодії цивільного, земельного, природоресурсного, екологічного законодавства у сфері правового забезпечення використання землі та інших природних ресурсів в межах території України;

д) потреби у вирішенні існуючих практичних проблем щодо правового забезпечення балансу публічних і приватних інтересів у сфері використання природних об'єктів права власності Українського народу;

е) потреби у захисті майнових, територіальних, природоресурсних, екологічних проблем у взаєминах України з іншими суб'єктами міжнародного права тощо.

Відповідно до статті 13 Основного закону держави, у ЦК України закріплюється вичерпний перелік природних об'єктів права власності Українського народу. Зокрема, в межах території України до них належать: а) земля; б) надра землі; в) атмосферне повітря; ґ) водні та інші природні ресурси. За межами України до таких об'єктів віднесені природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, на які поширюється юрисдикція України як самостійної суверенної держави.

Кожний з названих природних об'єктів права власності Українського народу має особливий правовий режим, який визначається нормами земельного, природоресурсного, екологічного законодавства України, законодавчими та міжнародно-правовими актами щодо континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

При цьому ні в Конституції України, ні в ЦК України, ні в Земельному кодексі та інших законодавчих актах України не дається визначення поняття "земля як об'єкт права власності Українського народу". В українській науці земельного права проведено комплексне дослідження юридичної природи права власності на землю Українського народу. у якому розкриваються основні доктринальні підходи до визначення землі та деяких інших природних ресурсів як об'єктів права власності Українського народу¹.