79.Поняття позовної давності та її значення. Застосування позовної давності.

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з ви­могою про захист свого цивільного права або інтересу. 

1. Відповідно до Конституції України та ст. З ЦПК України кожна особа має право звер­нутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  Допомогти відновити чи захистити такі права покликані спеціальні норми цивільного законодавства, зокрема глава 19 ЦК, яка стосується інституту позовної давності, в якій дано визначення поняття «позовна давність». Відповідно до коментованої статті позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 255 Книга перша. Розділ V На нашу думку, запропоноване в статті визначення поняття «позовна давність» є дещо некоректним, оскільки особа, право якої порушено, не позбавляється можливості зверну­тися до суду із заявою про захист цивільного права (інтересу) і після спливу позовної давності, та відповідно до ст. 267 ЦК така заява має бути прийнята судом до розгляду. Позовна давність тісно пов'язана з процесуальним поняттям права на позов. Право на позов є забезпечена законом можливість зацікавленої особи звернутися до суду з вимогою про розгляд та вирішення матеріально-правового спору для захисту пору­шеного права чи охоронюваного законом інтересу. Зазвичай право на позов складається з права подати позов та права на задоволення позову. Право подати позов, яке часто називають правом на позов в процесуальному розумін­ні, — це право вимагати розгляду спору, що виник у передбаченому процесуальним зако­нодавством порядку. За загальним правилом право на позов у процесуальному розумінні не залежить від спливу будь-яких строків. Як вже зазначалося раніше, звернутися до суду з позовом можна незалежно від спливу позовної давності. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні — це право позивача вимагати від суду задоволення позову і, як наслідок, можливість примусового ви­конання вимоги позивача. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розу­мінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. 

80. Види строків позовної давності.

Види строків позовної давності. У цивільному праві засто­совуються два види строків позовної давності:

а) загальні; 6) спеціальні.

Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк, або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності встановлений у три роки і не залежить від суб´єктивного складу відносин (ст. 257 ЦК).

Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог, визначених законом, і ці строки, порівняно із загальни­ми, можуть бути або скороченими, або продовженими.

Скорочені строки позовної давності тривалістю в один рік по­ширюються на вимоги:

1)  про стягнення неустойки (пені, штрафу);

2)  про спростування недостовірної інформації, надрукованої у засобах масової інформації;

3)  про недоліки проданих речей;

4)  про переведення на співвласника прав та обов´язків покуп­ця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності;

5)  про розірвання договору дарування;

6)  до позовів, що випливають з перевезення вантажу, пошти і багажу;

7)  про оскарження дій виконавця заповіту.

Позовна давність у п´ять років застосовується до вимог про визнання недійсними правочину, вчиненого під впливом на­сильства або обману.

Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину (ст. 258 ЦК).

За деякими вимогами скорочені строки позовної давності вста­новлені в транспортному законодавстві. Так, відповідно до ст. 388 Кодексу торговельного мореплавства (КТМ) України до вимог, що виникають із договору морського перевезення вантажу, незалеж­но від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордон­ному сполученні, застосовується річний строк позовної давності.

Дворічний строк позовної давності застосовується до вимог, що виникають з договорів перевезення пасажирів і багажу, фрах­тування судна без екіпажу, фрахтування судна, буксирування, морського страхування, угод, укладених капітаном судна в силу наданих йому законом прав, здійснення рятувальних операцій (ст. 398 КТМ України).

У законодавстві передбачені й випадки, коли встановлено більш продовжений строк позовної давності порівняно із загальним строком. Так, ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку» передбачає, що право на подання позову про відшкодування радіаційної шкоди, заподія­ної майну чи навколишньому середовищу, діє протягом десяти років із моменту заподіяння шкоди.