- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •2. Європейські системи приватного права.
- •3.Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права.
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •5. Джерела цивильн пр. Поняття цивільного законодавства України. .
- •6.Акти цив закон. Договір як форма цив зак. Звичаї ..Міжн дог.
- •Міжнародні договори
- •8. Дія цивільних законів у часі, просторі і за колом осіб.
- •9. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •10. Поняття та особливості цивільного правовідношення.
- •11.Елементи цивільних правовідносин.
- •14. Види цивільних правовідносин.
- •15. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин.
- •16. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів.
- •17. Загальні положення про фізичну особу
- •18. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •19. Дієздатність громадян. Обсяг дієздатності фізичних осіб.
- •20. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
- •21. Поняття та правове зн ідентифікації
- •22. Поняття та значення місця проживання
- •23. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим.
- •24.Поняття громадського стану. Акти громадського стану . Порядок переміни та виправлення записів
- •25. Опіка та піклування.
- •26. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •27. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи.
- •28.Правосубєктність юридичної особи.
- •29. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •30.Філії та представництва юридичних осіб.
- •31 Поняття індивіалізайіі юридичної особи
- •32 Найменування юридичної особи . Місцезнаходження
- •33 Порядок виникнення юридичних осіб . Стадії створення Юр ос . Держ реєстрація Юр ос.
- •34. Види та зміст установчих документів юридичних осіб.
- •35. . Припинення юридичних осіб.
- •32. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства.
- •36 Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •37Види юридичних осіб
- •38. Юридичні особи приватного та публічного права.
- •39 Держава та інші соціальні утровення.
- •40. Правове положення господарських товариств.
- •41. Поняття та види кооперативів.
- •42 Обєднання громадян як юр ос. Правовий статус релігійних організацій
- •43. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав.
- •44. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •47. Дії та результати дій як об’єкти цивільних прав.
- •48.. Продукты творчої діяльності як об'єкти цивільних прав
- •49. Поняття та зміст особистих немайнових прав як об’єкти цивільних прав.
- •50 Інформація як об'єкт цивільних прав
- •51. Характеристика інших об’єктів цивільних прав.
- •52 Загальні полож про особисті немайнові права. Фіз ос
- •53 Зміст та здійснення особистих немайнових прав
- •Глава 21 особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Глава 22 особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •58 Захист особистих нем прав
- •59. Поняття та ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •60. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.
- •61. Види правочинів.
- •62. Умовні правочини. Строки в правочинах.
- •63. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •67. Наслідки визнання правочинів недійсними.
- •68. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •69. Структура правовідносин представництва Субєкти представництва. Повноваження представника.
- •70Представництво і повноваження представника
- •71. Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами.
- •72. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •73. Довіреність та її види.
- •74 Форма довіреності. Передоручення.
- •75. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •76. Поняття і значення строків та термінів у цивільному праві.
- •77. Класифікація строків і термінів у цивільному праві.
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •78. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •79.Поняття позовної давності та її значення. Застосування позовної давності.
- •80. Види строків позовної давності.
- •81. Початок і кінець течії строків позовної давності.
- •82. Призупинення, перерва і відновлення строків позовної давності.
- •83. Наслідки спливу позовної давності.
- •84 Поняття , ознаки та функ цивільно-правової відповідальності
- •Функції цивільно-правової відповідальності
- •85 Умови цивільно-правової відповідальності
- •86 Види цив
- •87 Форми цив від
- •88 Моральна шкода
- •89 Збитки та їх відшкодування. Принцип повного відшкодування
- •90 Випадки обмеженої відповідальності
- •124. Відповідальність за дії третіх осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини
- •91 . Підстави звільнення від відповідальності
- •92. Загальна характеристика та види речових прав.
- •93. Поняття власності та права власності.
- •Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності
- •1. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.
- •2. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.
- •3. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.
- •94 Класифікація прав власності
- •95. Субєкти та об’єкти права власності.
- •96. Зміст права власності.
- •97. Способи виникнення права власності.
- •98. Припинення права власності. Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •Стаття 347. Відмова від права власності
- •Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
- •Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна
- •Стаття 350. Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю
- •Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене
- •Стаття 352. Викуп пам'ятки історії та культури
- •Стаття 353. Реквізиція
- •Стаття 354. Конфіскація
- •99. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» та «охорона права власності».
- •100. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власноті.
- •Стаття 324. Право власності Українського народу
- •102.Поняття права приватної власності.
- •103 Загальні положення про державну власність.
- •104 Комунальна власність
- •105 Підстави виникнення і припинення права власності
- •106 Право власності на землю
- •107 Право довірчоі власності
- •108 Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі
- •109 Сервітути: поняття та види
- •110 Емфітевзис.
- •111 Суперфіцій
- •112 Володіння та право володіння
- •113 Поняття іпотеки як права на чужі речі
- •114 Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право оперативного використання майна)
- •115 Захист прав на чужі речі
- •116 Поняття, юридичний статус права спільної власності
- •117 Види права спільної власності
- •118 Право спільної часткової власності: поняття, підстави її виникнення та припинення
- •119 Право спільної сумісної власності: поняття, підстави виникнення та припинення
- •120 Порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном
- •121 Виділ долі зі спільної власності та її відчуження. Особливості захисту права спільної власності.
- •122 Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Об’єкти інтелектуальної власності. Дискусійні питання до поняття об’єктів інтелектуальної власності
- •123 Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності
- •124 Поняття і джерела авторського права. Суб’єктивне авторське право, його зміст і межі
- •125 Об’єкти авторського права. Види об’єктів, що охороняються авторським правом
- •126 Суміжні права, поняття і види
- •127 Поняття і джерела промислової власності. Об’єкти правової охорони
- •130 Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб’єктів цивільного обігу, та ознаки товарів та послуг
- •119. Поняття цивільно-правової відповідальності. Види відповідальності. Форми відповідальності
74 Форма довіреності. Передоручення.
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинитися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті. Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем. Довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу. Довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі. Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених. Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
1. У ч. 1 ст. 245 ЦК вказано, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинитися правочин. Звідси ніби слідує, що довіреність на укладення правочинів, які можуть бути вчинені усно, також може бути надана в усній формі. Однак дана норма має тлумачитися у сукупності з положенням ч. З ст. 244 ЦК, яка встановлює, що довіреність — це письмовий документ, котрий видається однією особою іншій особі. Таким чином, з самого визначення довіреності слідує, що вона може здійснюватися лише у письмовій формі. При цьому, оскільки форма довіреності конкретно законом не визначена, головна вимога до довіреності полягає в тому, щоб у письмовій формі були чітко виражені повноваження представника. А як саме це буде виглядати, вирішального значення не має. Загальні вимоги до змісту довіреності такі.
По-перше, вона може бути вчинена лише у письмовій формі. По-друге, як кожен іменний документ, вона має містити необхідні реквізити: вказівку на суб'єкти, місце, дату видачі тощо. По-третє, у довіреності має бути зазначений обсяг повноважень, наданий представникові тим, кого представляють. 2. Довіреність може бути складена у простій письмовій формі або у письмовій формі з нотаріальним посвідченням. Нотаріальне посвідчення довіреності потрібне, зокрема, на здійснення правочинів, нотаріальна форма для яких обов'язкова (наприклад, правочини купівлі або продажу жилих будинків); при видачі довіреності при передорученні тощо. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 245 ЦК довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків передоручення одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо), коли довіреність може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні або за місцем його проживання. 3. Частина 3 коментованої статті передбачає спеціальні випадки, коли довіреність, посвідчена спеціально уповноваженими на це органами, прирівнюється до нотаріально за свідчених. Аналогічний перелік осіб, що мають право засвідчувати довіреність, закріплений у Законі України «Про нотаріат». Зокрема, до нотаріально посвідченої довіреності прирівнюються: довіреності військовослужбовців та інших осіб, що перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних установах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних установ; довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-учбових закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб і органів, що здійснюють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їх сімей та членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів; довіреності осіб, що знаходяться у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі. Довіреність, укладена у простій письмовій формі, як і та, що засвідчена не тим органом або посадовою особою, на які покладено здійснення даних функцій, не може вважатися виданою з дотриманням встановленого законом порядку, а отже, має бути визнана недійсною. 4. Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами, на отримання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомоги і стипендій, грошей з установ ощадних банків, а також на отримання кореспонденції, у тому числі грошової і посилочної, може бути посвідчена організацією, в якій довіритель працює або вчиться, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, а також адміністрацією стаціонарної лікувально-профілактичної установи, у якій він знаходиться на лікуванні. Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав свої повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. 1. На виняток із загального правила про вчинення представником правочину особисто, допускається передоручення його здійснення іншій особі у випадках, передбачених ч. 1 ст. 240 ЦК. Така можливість, по-перше, може бути передбачена договором між особою, яку представляють, і представником. Оскільки коментована норма не встановлює точно, про який саме договір сторін йдеться (той, що став підставою представництва, чи спеціальний договір про передоручення, укладений вже після виникнення правовідносин представництва), можна дійти висновку, що це можливо як в одному, так і в іншому випадку. Тобто, право на передоручення може бути застережене безпосередньо в договорі доручення, в довіреності тощо, або передоручення може бути санкціоноване представлюваним, якщо у представника є можливість отримати попередню згоду. При цьому згода не обов'язково має бути висловлена у вигляді додаткового двостороннього документа, але можлива і в іншій формі (у листі, в телеграмі тощо). По-друге, передоручення може ґрунтуватися на положеннях акта цивільного законодавства. Зокрема, таким спеціальним положенням акта цивільного законодавства є передбачене ч. 1 ст. 240 ЦК правило, згідно з яким представник має право здійснити передоручення, якщо був «вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє». Частина 1 ст. 240 ЦК не визначає випадки, порядок та форму передоручення. Проте, комплексний аналіз положень цієї та інших норм дозволяє дійти висновку, що передоручення вже за самою своєю сутністю може мати місце лише при добровільному представництві, яке грунтується на договорі сторін. Оскільки представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ст. 244 ЦК) або безпосередньо на підставі договору (договору доручення, трудового договору тощо), то й передоручення можливе відповідно або шляхом видачі довіреності представником своєму заміснику, або шляхом внесення змін у договір, який є підставою представництва. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 245 ЦК довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків видачі довіреності на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо), яка може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання (ч. 4 ст. 245). Строк, на який видається довіреність у порядку передоручення, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана. 2. На представника, який здійснив передоручення, покладається додатковий «інформаційний» обов'язок: він повинен повідомити про це особу, яку представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, котрій передав повноваження (замісника). Це необхідно для того, щоб особа, яку представляють, у разі незгоди з передорученням мала можливість вчасно скасувати довіреність, скориставшись правом, наданим їй ч. 1 ст. 259 ЦК. Гарантією захисту прав представлюваної особи від несумлінного передоручення є правило, згідно з яким невиконання представником зазначеного обов'язку тягне його відповідальність за дії замісника як за свої власні. 3. При передорученні відбувається заміна суб'єктів правовідносин представництва. Але це не впливає на існування самих відносин представництва та можливість виникнення цивільних прав і обов'язків у представлюваного внаслідок дій іншої особи. Тому правочин, вчинений після передоручення замісником первісного представника, так само створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки представлюваного, як це було б, коли б дії вчиняв первісний представник.
