12. Неповні речення та їх різновиди. Еліптичні речення.

Неповними називаються речення, в яких пропущено, тобто не представлено словом, один із структурно необхідних синтаксичних членів.

Те, що в реченні пропущено необхідний член, можна встановити з наявності членів, синтаксично залежних від пропущеного елемента.

Від неповних слід відрізняти обірвані речення: Я купив англійську книгу, а ти... На відміну від неповного речення, у цьому випадку думка лишилася незакінченою, структура речення незавершеною, встановити відсутні члени неможливо. 

Неповне речення — це похідний варіант від повного. Але це не означає, що в тексті повний варіант завжди буде основним. Навпаки, дуже часто саме неповне речення вважається стилістичною нормою. Наприклад, у реченні «Продавав Свирид не все,що мав приробленого» відновлення пропущеного підмета Свирид у підрядному реченні буде стилістичною помилкою.

Неповними можуть бути різні типи речень — як двоскладні, так і односкладні. Слід мати на увазі, що двоскладне речення з пропущеним підметом чи присудком залишається двоскладним, хоча промовляється чи пишеться всього один головний член.

У неповних реченнях, як уже зазначалося, можна відновити пропущені члени. Залежно від того, на основі чого відбувається це відновлення, розрізняються контекстуальні, ситуативні та еліптичні неповні речення.

У контекстуальних неповних реченнях пропущене слово може бути відновлене завдяки контекстові. Власне, й причиною його пропуску є саме те, що в контексті це слово раніше вже вживалося і немає потреби його ще раз повторювати: «...Вірять ті люди в Бога, чи ні, а якщо вірять, то в котрого — отця, сина чи святого духа?».

Рідше слово, за яким відновлюється пропущений член речення, стоїть у контексті після пропуску: «Погниє од старої торішньої картоплі молода, струхлявіє од старої нова сушениця садкова».

У ситуативних реченнях пропущений член стає зрозумілим не з контексту, а з мовленнєвої ситуації. Оскільки всі учасники розмови знають, про що йдеться, те чи те слово може випускатися: «Сержант випустив повід цяцькованої вуздечки і неохоче сплигнув з коня. — Сідай, младшой! — гукнув Козаков Чернишеві.— А я собі зараз добуду!».

Ситуативні неповні речення вживаються в основному в усному мовленні. При цьому зрозуміти їхній зміст допомагають також жести, міміка, інтонація. 

В еліптичних реченнях відсутній член, а це завжди присудок, можна відтворити не з контексту чи ситуації, а з самої конструкції речення. Наприклад, із речення «А Петро взяв шапку та й з хати» однозначно випливає, що мається на увазі дієслово руху: пішов, вибіг, кинувся, вискочив і т. ін. На відміну від контекстуальних, в еліптичних реченнях можна відновити не конкретне пропущене дієслово, а лише тематичну групу, до якої воно належить. 

Можливість установлення значення відсутнього присудка забезпечується кількома факторами: а) наявністю членів речення, синтаксично пов'язаних із пропущеним, б) лексичним та граматичним значенням залежних від пропущеного присудка слів, в) однотипністю конструкцій еліптичних речень, обмеженістю їхніх семантичних груп, мовною традицією.

За своїм значенням еліптичні речення поділяються на такі групи:  1.Наказові й окличні речення. 

2. Речення зі значенням руху.

3. Речення зі значенням говоріння, мовлення.

4. Речення зі значенням перебування, існування, місцезнаходження.

5. . Речення зі значенням енергійної дії.