3. Типи речень за характером відношення до дійсності, за метою висловлення. Класифікація речень за емоційним забарвленням.

Розповідні речення 

Розповідні речення — це такі речення, в яких повідомляється думка, стверджуючи чи заперечуючи що-небудь, дається відповідь на запитання чи реєструється результат пізнавальної роботи людини. У межах цих речень розрізняються стверджувальні та заперечні. У стверджувальному реченні думка стверджується незаперечно: «Кожне людське життя неповторне» (газ.).  Заперечними вважаються речення, у яких заперечується присудок або якийсь інший член. Тому вони буваютьзагальнозаперечними і частковозаперечними. Може підсилювати заперечення частка ні. У діалозі заперечення відбувається за допомогою інтонації та інших лексичних засобів. У розповідних реченнях голос підвищується на логічно виділеному слові і знижується в кінці речення.

Питальні речення 

Питальні речення — це речення, в яких виявляється прагнення мовця вияснити невідоме або переконатися в чомусь, чи звернути на щось увагу. Питальні речення часто використовуються в діалогах і полілогах. Це власне питальні речення. Ними часто послуговуються журналісти в інтерв'ю:«Хто найчастіше порушує закон?.  Питально-риторичні речення містять у собі приховане ствердження і не вимагають відповіді: «Запитувати людей? Чи не забагато буде гласності?» .   Питально-спонукальні речення мають у собі спонукання до дії. Для всіх питальних речень головним і обов'язковим показником питальності є інтонація. Логічний наголос падає на питальні слова, виражені займенниками та іншими частинами мови. Підвищення тону спостерігається й у кінці речення.

Спонукальні речення 

Спонукальні речення — це такі речення, в яких висловлюється спонукання до дії, до співучасті або вони закликають до чогось. Присудок найчастіше виражається дієсловом наказового способу, інфінітивом чи дієсловом дійсного способу. Інтонаційний малюнок такий: голос підвищується на логічно наголошеному слові, потім знижується, а в кінці знову підвищується, коли це речення окличне. 

Гіпотетичні речення 

Гіпотетичні речення — це речення, в яких виявляється міра реальності судження, що виражає особистий або колективний досвід мовця. Семантика гіпотетичності передається за допомогою повнозначних членів речення, вставних слів та модальних часток, які виконують службову функцію (ніби, нібито, буцімто, наче, чи не, навряд чи, десь, може та ін.).

Речення з переповідною модальністю 

Речення з переповідною модальністю — це такі, в яких думка виявляється не безпосередньо, а передається висловленням інших осіб. Оформлюються ці речення за допомогою часток ніби, начеб, мов, мовляв (як вставне слово), нібито, буцімто та ін. Як і в гіпотетичних реченнях, у переповідних виражається потенційна модальність, тобто можливість здійснення різних дій, явищ. 

Речення бажальної модальності

Речення бажальної модальності — це такі, в яких модальне значення бажальності виражається як бажання суб'єкта мовлення встановити відповідність змісту речення з дійсністю. Виразниками бажальної модальності виступають частки би (б), аби, щоб, бодай, нехай, хай, хоч би, коли б, якби.

Речення умовної модальності

Речення умовної модальності — такі речення, в яких їхньому змісту надається значення можливості відповідного явища за якоїсь умови. Присудок виражається переважно дієсловом умовного способу. Такий же спосіб вираження присудка й у реченнях бажальної модальності, через те іноді вони поєднуються в одному реченні або їх можна розрізнити тільки за змістом.

Окличні речення

Речення, які виражають емоції, називаються окличними. Вони не зв'язані з модальністю. Будь-яке модальне речення може бути окличним, якщо його висловити з почуттям. Тому в таких реченнях часто супроводжують їх окличні слова, вигуки, частки. Різновидом окличного речення можуть бути й такі: «Чому, коли шукаєш слово, Де слів слов'янських бірюза, Тебе означить барвінково, Чому одне сонцеголовом, Чому одне бринить — сльоза?!» (І. Драч). У цьому реченні одночасно міститься і риторичне питання, й висловлюється почуття суму, досади. Такі речення називаються питально-окличними. Вони супроводять і власне питальні, і питально-риторичні. Окремо виділяються окличні речення-привітання та побажання. У спонукальних реченнях поетичних рядків часто міститься експресивний заклик. Інтонаційний малюнок окличних речень різноманітний і залежить від змісту висловленого. Проте голос у кінці окличного речення обов'язково підвищується.