Сховище цивільної оборони
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ідеальне сховище, США, 1957 рік
Сховище цивільної оборони - спеціальна споруда, призначене для захисту людей від зброї масового ураження. Попередниками сховищ цивільної оборони були сховища від ураження отруйними газами початку 20-го століття, що захищали людей від хімічної зброї і бомбосховища 30-40-х років з переважним захистом від бомб і снарядів. Термін «Сховище» щодо цивільних захисних споруд почав застосовуватися в літературі і в колі фахівців ще в довоєнний час, щоб об'єднати під одним терміном різнорідні бомбосховища та легкі споруди хімічного захисту, але по-справжньому увійшов в побут і по черзі витіснив терміни «газосховище» і «бомбосховище» значно пізніше.
Зміст
1 Загальні відомості
2 Класифікація
3 Об’ємно-планувальне рішення
3.1 Конструктивні рішення
3.2 Герметизація і гідроізоляція
3.3 Вентиляція і опалення
3.4 Водозабезпечення і каналізація
3.5 Елетрозабезпечення і зв'язок
4 Дивись також
5 Посилання
6 Примітки
7 Література
Загальні відомості
Сховища повинні забезпечувати можливість безперервного перебування в них укритих людей на протязі двох діб. За ступенем захисту від дії хвилі удару ядерного вибуху сховища розділяються на І, ІІ, ІІІ і ІУ класи.
Нормативний клас сховищ залежить від групи міста, категорії суб'єкта господарської діяльності і місця розташування об'єкту. При цьому радіус збору укривання людей приймається у разі забудови території одноповерховими будинками 500 м, а багатоповерховими будинками - 400 м.
За умовами зведення сховища можуть бути, які завчасно зводяться в мирний час або швидко будуються з введенням повної готовності цивільної оборони. Сховища, які завчасно будуються в мирний час, проектуються, як правило, вбудованими в підвальні поверхи споруд і будинків. При неможливості створення вбудованих сховищ, допускається будівництво окремо розташованих сховищ.
В мирний час сховища повинні використовуватися в інтересах суб’єкта господарської діяльності та обслуговування населення. Місткість сховищ по типовим проектам складає: 100, 150, 300, 450, 600, 750, 900, 1200,1500, 1800 і більше чоловік.
Класифікація
Сховища класифікуються за:
захисними властивостям;
місткістю;
місцем розташування (вбудовані та окремо розташовані);
забезпеченню фільтровентиляційним обладнанням (з обладнанням промислового виготовлення; з обладнанням, виготовленим з підручних матеріалів);
часу зведення (побудовані завчасно; швидкозбудовані);
призначенням (для захисту населення; для розміщення органів управління тощо).
Об’ємно-планувальне рішення
План сховища: 1 — приміщення для укриття людей; 2 - пункт управління; 3 - медичний пункт (може не влаштовуватися); 4 - фільтровентиляційна камера; 5 - приміщення дизельної електростанції; 6 - санітарний вузол; 7 - приміщення для ПММ і електрощитова; 8 - приміщення для продовольства (може не облаштовуватися); 9 - вхід з тамбуром; 10 - аварійний вихід з тамбуром.
Приміщення сховищ розділяються на основні (приміщення для укривання людей, тамбури-шлюзи, тамбури) допоміжні (приміщення для розміщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, водозабезпечення і каналізації). В сховищах передбачаються захисні входи і виходи.
Норма площі підлоги основних приміщень для одної людини складає не менше 0,4-0,5 м², а використання сховищ у мирний час для виробничих потреб повинне складати не більше ніж 40% загальної площі сховища. Об'єм приміщень на одну людину повинен бути не менше ніж 1,5 м³. Приміщення для укриття людей обладнують нарами для сидіння розміром 0,45×0,45 м, для лежання 0,55×1,8 м - на одну людину, ширина проходу між ними повинна бути 0,7-0,85 м, а ширина прохідного проходу в сховищі повинна бути 0,9-1,2 м.
Розміри приміщення для фільтровентиляційного обладнання визначаються його габаритами і площею необхідною для його обслуговування.
Дизельна електростанція розташовується біля зовнішньої стіни сховища і відділяється від інших приміщень негорючою стіною з величиною вогнестійкості, яка дорівнює 1 годині. Вхід у ДЕС зі сховища обладнується тамбуром з двома герметичними дверима, що відкриваються в бік сховища.
Санітарні вузли: для чоловіків - 1 очко і 1 пісуар на 150 чоловік; для жінок - 1 очко на 75 чоловік; один умивальник на кожні 200 чоловік, але не менше одного на санітарний вузол.
При проектуванні та будівництві прагнуть до того, щоб фільтровентиляційна камера, санвузли та інші допоміжні приміщення займали мінімальну площу.