3. Проблема вибору і крива виробничих можливостей

проблема економічного вибору (economic choice) - проблема вибору найкращого з альтернативних варіантів їх використання, при якому досягається максимальне задоволення потреб при даних витратах. Перед кожною людиною (наприклад, при наявності певної суми грошей піти в театр або купити відеокасету), фірмою (наприклад, при розширенні виробництва купити нові верстати або найняти додаткову кількість працівників) і державою (наприклад, збільшити армію або побудувати лікарню і т.д.) виникають проблеми, що, як і для кого виробляти, тобто як визначити умови та напрямки використання обмежених ресурсів. Суть проблеми вибору в тому, що якщо кожен використовуваний для задоволення різноманітних потреб економічний ресурс обмежений, то завжди існує проблема альтернативності його використання і пошуку найкращого поєднання рідкісних ресурсів.  Якби ресурси були необмежені, не треба було б економити. Проблема вибору зникла б. 

Графік границі виробничих можливостей ілюструє той факт, що економіка, повністю реалізує потенціал, не може збільшити виробництво якогось блага, не поступившись іншим благом. Функціонування економіки на межі виробничих можливостей свідчить про її ефективність і правильність вибору. 

4. Суб’єкти та об’єкти економічних відносин на мікроекономічному рівні.

Об'єктом досліджень у мікроекономіці є мікросистема.

Мікросистема — це система економічних відносин між господарюючими суб'єктами. Аналізувати мікросистему можна у трьох аспектах:

1) через з'ясування того, які суб'єкти вступають у ці відносини;

2) з приводу чого ці відносини складаються;

3) який основний зміст цих відносин.

До основних суб'єктів мікросистеми належать:

Домогосподарства. Домогосподарство — цс економічна одиниця, що складається з одного або більше чоловік, які ведуть спільне господарство

Підприємства (фірми). Підприємство — це товаровиробник і основна виробнича ланка економіки. До них належать будь-які господарюючі суб'єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробництвом товарів чи послуг з метою отримання прибутку.

Держава. У мікроекономіці вона розглядається як сукупність органів влади, що є регулятором та координатором економічного життя. При дослідженні мікросистеми потрібно абстрагуватися від того, що держава — власник значної кількості підприємств, що вона організовує виробництво товарів громадського користування тощо. Найсуттєвішою для мікроекономіки є її координаційна роль.

6. Методи мікроекономічного аналізу

Одними з основних методі в дослідження в мікроекономіці є методи індукції і дедукції. Індукція — це хід дослідження від окремих фактів до загальних висновків і узагальнень. Економіст у даному випадку починає з вивчення фактів. Фактами для нього служать статистичні дані, результати анкет, спостереження та ін. Дедукція — це висування гіпотез на основі несистематичних спостережень, практичного досвіду, інтуїції, логічних роздумів із подальшою їх перевіркою на фактах. Тобто хід дослідження йде від попередніх висновків (гіпотез) до фактів. Гіпотеза — це попереднє судження про існування певної залежності між економічними явищами.

Одним з найпростіших видів економіко-математичного моделювання є моделювання у двохвимірному просторі — за допомогою графіків. Цей метод часто використовується у мікроекономіці. Трьох-вимірні графіки складніші для сприйняття, тому їх рідше використовують, а багатовимірних графіків не існує взагалі.

• Порівняльний аналіз

• Синтез

• Індукція

• Дедукція

• Наукова абстракція

• Аналогія

• Графічне зображення

• Моделювання