7. Характеристика сімейних правовідносин.

Сімейні правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами сімейного права, учасники яких пов'язані майновими та особистими немайновими правами і обов'язками, а також виникають із шлюбу, споріднення, усиновлення та інших форм влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків. Сімейні правовідносини виникають з приводу вступу в шлюб фізичних осіб; державної реєстрації укладення шлюбу; визнання шлюбу недійсним; розірвання шлюбу; народження, реєстрації, виховання, усиновлення дитини; виявлення та влаштування дітей, які опинилися без піклування батьків; матеріальних (майнових) і нематеріальних (особистих немайнових) благ. Для сімейних правовідносин притаманними є наступні ознаки: 1) специфічний суб'єктний склад; 2) тривалий характер; 3) невідчужуваність прав та обов'язків; 4) можливість суб'єктів сімейних правовідносин виступати, учасниками одразу кількох сімейних правовідносин.

8. Суб’єкти сімейних правовідносин.

Суб’єктами сімейних правовідносин можуть бути лише фізичні особи, які перебувають у шлюбі, кровному спорідненні чи відносинах усиновлення. Сімейний кодекс встановлює такий перелік суб’єктів сімейних правовідносин: 1) подружжя; 2) батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені;

3) баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки; 4) рідні брати, рідні сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок. Спільними ознаками для всіх суб’єктів сімейних правовідносин є: правоздатність і дієздатність; потреба у матеріальній допомозі; спільне проживання, побут, взаємні права та обов’язки.

Потреба у матеріальній допомозі одним із подружжя спричинює виникнення у другого із подружжя обов’язку по його утриманню. Потреба у матеріальній допомозі є другою поряд з непрацездатністю підставою, яка обумовлює виникнення у повнолітніх дітей обов’язку щодо утримання своїх батьків, а також обов’язку у батьків щодо утримання повнолітніх дітей. Суб’єкти сімейних правовідносин мають бути пов’язані спільним проживанням, спільним побутом, наявністю взаємних прав та обов’язків.

9. Здійснення сімейних прав.

Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.Оособа має право здійснювати свої сімейні права самостійно, незалежно від волі інших осіб, на власний розсуд. Лише в окремих випадках, коли у захисті сімейних прав зацікавлено суспільство, ініціатива здійснення та захисту прав членів сім'ї особи належить прокурору чи органу опіки та піклування. Більшість норм СК України сформульовані в якості диспозитивних, тобто вони можуть бути змінені домовленістю сторін. Здійснення сімейних прав є складовою частиною цивільної дієздатності особи, що полягає в усвідомленні значення своїх дій та можливості ними керувати. Дана здатність виникає у момент народження людини і припиняється у момент її смерті. Суб'єктивне сімейне право - це міра дозволеної поведінки особи, закріплена в юридичних нормах. Це право характеризує певні можливості (свободи), які належать особі як учаснику сімейних відносин і залежать від неї. За загальним правилом, особа у сімейних правовідносинах бере участь безпосередньо. Однак, якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, то застосовується інститут представництва. Ці права будуть здійснювати їх законні представники - батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.