5. Предмет сімейного права

У праві предмет правового регулювання визначається як та сфера, на яку це право поширюється. Відповідно до сфери сімейного права його предметом може бути визначена певна сукупність суспільних відносин, що є сімейними. Нормами сімейного права регулюються: відно­сини, що виникають у зв'язку зі шлюбом; особисті та майнові відносини між членами сім'ї; особисті та майнові відносини між іншими родичами; відносини, що виникають у зв'язку із влаштуванням дітей, які позбавлені батьківського піклування. Предметом сімейного права є особисті немайнові та май­нові відносини, що випливають із шлюбу, усиновлення, опіки та піклування, прийняття дитини в сім'ю для виховання та з інших підстав, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства і ґрунтуються на рівності та майновій самостійності їх учасників. Таким чином, до першої групи відносин, що становлять предмет сімейного права, належать відносини, пов'язані із виникненням та припиненням шлюбу, а також визнанням шлюбу недійсним. Ці відносини виникають або у процесі створення сім'ї або її припинення. Другу групу становлять особисті та майнові відносини, що виникають між членами сім'ї: подружжям, батьками та дітьми. До третьої групи відносин належать особисті та майнові відносини між іншими членами сім'ї та родичами: відносини баби, діда, прабаби та прадіда з їх онуками та правнуками стосовно спілкування та захисту взаємних прав. Особливу групу складають відносини, що виникають у про­цесі влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

6. Джерела сімейного права

Джерелами сімейного права є закони та підзаконні нормативні акти. До законів у першу чергу слід віднести Конституцію України та Сімейний кодекс України. У Конституції проголошено, що "шлюб у нашому суспільстві ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки. Кожен із подружжя має рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї. В Основному законі держави передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а, в свою чергу, повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. 10 грудня 2002 року прийнято Сімейний кодекс України, який вступив в дію з 1 січня 2004 року. Він складається із семи розділів та 292 статей. Сімейний кодекс України регламентує порядок, умови одруження, особисті та майнові відносини, що виникають між подружжям, між батьками та дітьми, між іншими членами сім'ї, а також відносини, що виникають у зв'язку з усиновленням, опікою та піклуванням, припиненням шлюбу. Слід зазначити, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.Однак договір не може суперечити нормам права та моральним засадам суспільства. Сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають спільні права і обов'язки. Подружжя вважається також сім'єю і тоді, коли дружина чи чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням чи необхідністю догляду за дітьми, батьками та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має також одинока особа.