- •1. Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер. Видавнича діяльність Йогана Гутенберга.
- •2. Предмет теорії і практики редагування.
- •3. Провідні осередки рукописної справи в давньоукраїнській державі після прийняття християнства. Найдавніші рукописні українські шедеври.
- •4. Завдання правки. Види правки тексту.
- •Перший український друкар Степан Дропан: гіпотези, документальні свідчення, опоненти.
- •6. Основи редакторського аналізу тексту.
- •7. Концепції витоків вітчизняного друкарства.
- •8. Види інформації в тексті. Експліцитна й імпліцитна інформація. Поняття інформаційної насиченості й інформативності тексту.
- •9. Найдавніші осередки раннього українського друкарства (ху-хуіі ст.). Видавнича діяльність Києво-Печерської друкарні ху – хуіі століть. Чернігово-сіверський видавничий осередок ху – хуіі століть.
- •10. Текст як результат і одиниця комунікації. Текст і дискурс.
- •11. Раннє українське друкарство. Діяльність Івана Федорова.
- •12. Проблема типології текстів. Класифікація текстів за різними критеріями.
- •13. Тематичний репертуар стародруків. Структура ранніх книжкових видань. Редакторські та видавничі нововведення, спонукані друкарством.
- •15. Цензурні обмеження і заборони українського друкованого слова. Основні антиукраїнські цензурні циркуляри та їхній вплив на друкарство.
- •16. Предмет, мета і завдання дисципліни «Текстознавство». Місце текстознавства серед інших наук гуманітарного циклу та зв’язок з ними.
- •17. Становлення друкарні Київського університету Св. Володимира. Роль Михайла Максимовича в розвитку наукової книги. Тематичний аспект наукового книговидання.
- •18. Типологія видавничої продукції.
- •19. Ранні спроби перекладів і видань Біблій на українських землях. Острозька Біблія. Видання Біблії літературною мовою хіх – початку хх століть.
- •Макет анотованої каталожної картки.
- •21. Еволюція видавничої мережі радянського типу. Особливості діяльності редактора і видавця в умовах тоталітарного суспільства.
- •22.Вихідні відомості в книжковому стандарті.
- •23.Видавничий репертуар періоду Української Народної Республіки. Кам’янець-Подільський як видавничий і книгознавчий центр унр.
- •24.Типологія художніх видань та специфіка роботи редакторами над їхнім упорядкуванням.
- •Редакторський і видавничий досвід Івана Огієнка.
- •Історія видавничої стандартизації в Україні
- •27.Едитологія як інформологічна наука. Аспекти редагування (нормативне, загальне, творче, спеціальне).
- •28.Поняття про стилістичний алогізм. Різновиди стилістичних алогізмів.
- •29. Телевізійні повідомлення. Специфіка знімального, монтувального, підсумкового етапів.
- •30. Типові логічні помилки в науковому тексті (помилки у визначенні та доведенні; вторинні логічні порушення).
- •31.Фахові вимоги до професії редактора. Відмінності обов’язків коректора, редактора та головного редактора.
- •34. Поняття про авторський та видавничий оригінали.
- •35. Етапи видавничого процесу (загальна характеристика).
- •36. Особливості логічного аналізу художнього тексту.
- •37. Інформація та способи поширення у світі (групи змі). Типи реципієнтів та авторів. Види видань. Загальна характеристика інформаційних норм редагування.
- •38. Різновиди порушень закону суперечності.
- •39. Типологія наукових видань: підготовчий та редакційні етапи роботи над ними.
- •40. Поняття про алогізм. Різновиди алогізмів. Причини виникнення алогізмів у тексті.
- •41. Типи навчальних видань: специфіка підготовчого та редакційного етапів роботи над ними.
- •42. Логічні помилки в тексті: їхня природа і різновиди.
- •Типи перевидань: особливості редакторської роботи над змістовою та службовою частинами.
- •44. Види видавництв: специфіка роботи, видавнича продукція.
- •45.Композиція тексту. Вимоги до заголовків. Системи рубрикації видань (видавнича, поліграфічна, за способом вираження теми).
- •Базові вимоги до професійних та особистісних якостей редактора.
- •47.Матеріальна конструкція видань: специфіка типів перевидань в її оформленні та роль титулів.
- •48.Робота редактора над апаратом книги.
- •Особливості редакторської праці над публіцистичними виданнями: жанри газетно-журнальних повідомлень, добір тем і заголовків.
- •50. Сутність редагування (об’єкт, предмет, мета, завдання, галузі та аспекти редагування).
- •51.Типологія довідкових видань та специфіка роботи редактора над їхнім упорядкуванням.
- •52. Робота редактора з авторським оригіналом. Основні правила співпраці редактора й автора.
- •53. Специфіка роботи редактора з рекламними виданнями.
- •54.Типова структура видавничого стандарту.
8. Види інформації в тексті. Експліцитна й імпліцитна інформація. Поняття інформаційної насиченості й інформативності тексту.
Основними властивостями інформації у тексті є цінність, корисність, новизна, істинність. Надмірне використання словесного матеріалу – експліцитна інф.; стисло, у логічному варіанті – імпліцитна інф. Це два способи підвищення інформативності тексту. Перший – збільшення лексичного матеріалу, уточнень, за допомогою яких краще описується предмет чи явище. Другий – скорочення лексичних елементів, яке не шкодить змістові сказаного.
Розрізняють три види інформації:
1) змістово-фактуальну інформацію, що відображає конкретний опис подій, фактів, процесів, які відбуваються у реальному світі, експліцитні, виражені вербально у предметно-логічних значеннях, на основі досвіду;
2) змістово-концептуальну інформацію – індивідуально-авторське розуміння відношень між явищами, що описані засобами попереднього типу інформації, задум автора, його інтенція, сприймання читачем зв’язків причини і наслідку, їхньої значущості у соціальному, політичному,культурному житті суспільства;
3) змістово-підтекстову інформацію – імпліцитний зміст тексту, що грунтується на здатності одиниць мови породжувати асоціативні та конотативні значення, а також на здатності речень у надфразових єдностях додавати певні смисли.
Інформаційна насиченість – загальна кількість інформації, яка міститься в тексті. Інформаційна насиченість тексту – абсолютний показник якості тексту, а інформативність – відносний, оскільки ступінь інформативності повідомлення залежить від потенційного читача.
Інтенсивний спосіб підвищення інформативності тексту пов'язаний з процесом згортання інформації за рахунок скорочення обсягу текстового простору при збереженні обсягу самої інформації.
Екстенсивний спосіб підвищує інформативність шляхом збільшення обсягу самої інформації. Екстенсивний спосіб підвищення інформативності тексту пов'язаний з введенням додаткової інформації, яка конкретизує, пояснює, розширює знання про предмет повідомлення.
Інформаційна компресія призводить до лаконізації тексту, ступінь якої залежить від комунікативної ситуації, що в художньому тексті визначається інтенцією автора. Виділяють семіотичні та комунікативніспособи компресії інформації в тексті. До семіотичних відносять лексичну компресію, синтаксичну компресію та формування мовних стереотипів. Прикладом лексичної компресії вважається використання терміна без його визначення, тому що термін номінує поняття у максимально згорнутому вигляді. Синтаксична компресія передбачає стиснення знакової структури шляхом еліптування, граматичної неповності, безсполучникового зв’язку, синтаксичної асиметрії (вилучення логічних ланок висловлювання). Мовний стереотип виникає через досить часте використання в певних ситуаціях.До комунікативних (власне текстових) відносять згортання інформації та використання повторної номінації. Комунікативні засоби компресії інформації пов’язані зі згортанням інформації.