42. Логічні помилки в тексті: їхня природа і різновиди.

Логічні помилки бувають двох типів: помилки в результаті неточного визначення предмета і поділу понять та помилки у структурі силогізму. Логічні помилки в результаті неточного визначення предмета і поділу понять: 1. Суперечності всамому визначенні - цю помилку мають у собі вислови про поняття, що містять протилежні ознаки, які не можуть одночасно в ньому бути (холодне полум'я, квадратне коло). 2. Визначення невідомого через невідоме - така помилка трапляється тоді, коли промовець не знає освітнього рівня, пізнавальних можливостей слухачів і посилається як на приклад на те, чого вони не знають. 3. Заперечення замість визначення — така помилка трапляється тоді, коли, не знаючи точної дефініції, йдуть від протилежного (чорне — це не біле; доведи, що ти не ведмідь). 4. Тавтологія — двічі відтворюється те саме, не поповнюється новою інформацією. 5. Плеоназм — близька до тавтології помилка. Різниця між ними полягає в тому, що тавтологія — це повний повтор, а плеоназм — частковий, при якому зміст одного поняття є частиною іншого, здебільшого ширшого поняття: рівна половина (якщо половина, то вже рівна). 6. Непорівнювані поняття — ця помилка трапляється при аналогійній аргументації, коли предмет порівнюється з дією або дія з обставинами. 7. Порівняння замість визначення — ця помилка трапляється тоді, коли мовець, не знаючи точного визначення, намагається приблизно пояснити через порівняння з чимось, чого також точно не знає (кава — це щось як наркотик). 8. Називання роду замість виду і виду замість роду, перенесення предмета з одного роду чи виду в інший — такі помилки трапляються тоді, коли промовець не володіє таксономією предмета розмови і не вміє розрізняти рід та вид. 9. Побудова лінійних ланцюжків там, де мають бути ієрархічні: дерева і яблуні зацвіли; ми і люди уважно слухали.

43. Типи перевидань: особливості редакторської роботи над змістовою та службовою частинами.

Перевидання — нове видання, яке базується на уже здійсненому. Однією з важливих складових програми діяльності будь-якого видавництва є повторна підготовка до друку та випуск тих творів, які вже побачили світ.

Види перевидань: Стереотипне (репринтне) - це видання, яке здійснене без жодних втручань до попередньо видрукуваного тексту. Факсимільне – це видання без жодних змін і відхилень відтворює попереднє за найголовнішими його параметрами: форматом, сортом і кольоровою гамою паперу та ін. поліграф.матеріалів, включаючи обкладинку чи оправу. Цим і відрізн. від стереотипного, де використовуються наявні на момент друку поліграфічні матеріали.

Виправлене – це видання, у якому виправлені всі видавничі чи друкарські помилки, допущені в попередньому виданні. Доповнене– це видання, що відрізн. від попереднього певним обсягом доповненого матеріалу. Йдеться або про незначні текстові вставки в існуючих розділах, або про додавання нових розділів чи параграфів, які роблять видання повнішим, чіткішим за структурою та змістом. Перероблене – це видання, в якому текст значно змінено в порівнянні з попереднім виданням. Зміни ці обумовлюються кількома чинниками. Наприкл., появою після виходу першого видання значного масиву нового матеріалу (навч. Л-ра) або переосмислення автором своїх попередніх поглядів на факти.

Робота над змістовою частиною. До роботи з творами, які перевидавалися декілька разів протягом відповідно тривалого часового проміжку, видавнича практика виробила ряд додаткових вимог. Найголовніші: 1. Віднаходження найбільш авторитетного, повного, об’єктивного варіанта видання. 2. З’ясування з допомогою науковців-фахівців можливих цензурних купюр у виданні. 3. З’ясування можливих кон’юнктурних втручань упорядників чи редакторів до авторського тексту. 4. Звірка видання, з якого планується перевидання, з авторським рукописом або, за можливості, з прижиттєвим виданням автора.

Щодо роботи редактора з перевиданням сучасних творів, то проблема спрощується. Спочатку редактору необхідно з’ясувати обсяг доданого матеріалу, характер переробок і спосіб надання видавництву остаточного варіанта авторського оригіналу. По-друге, потрібно з’ясувати необхідність вступної і заключної частини перевидання, особливо, що стос. стереотипних і факсимільних видань.