- •1. Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер. Видавнича діяльність Йогана Гутенберга.
- •2. Предмет теорії і практики редагування.
- •3. Провідні осередки рукописної справи в давньоукраїнській державі після прийняття християнства. Найдавніші рукописні українські шедеври.
- •4. Завдання правки. Види правки тексту.
- •Перший український друкар Степан Дропан: гіпотези, документальні свідчення, опоненти.
- •6. Основи редакторського аналізу тексту.
- •7. Концепції витоків вітчизняного друкарства.
- •8. Види інформації в тексті. Експліцитна й імпліцитна інформація. Поняття інформаційної насиченості й інформативності тексту.
- •9. Найдавніші осередки раннього українського друкарства (ху-хуіі ст.). Видавнича діяльність Києво-Печерської друкарні ху – хуіі століть. Чернігово-сіверський видавничий осередок ху – хуіі століть.
- •10. Текст як результат і одиниця комунікації. Текст і дискурс.
- •11. Раннє українське друкарство. Діяльність Івана Федорова.
- •12. Проблема типології текстів. Класифікація текстів за різними критеріями.
- •13. Тематичний репертуар стародруків. Структура ранніх книжкових видань. Редакторські та видавничі нововведення, спонукані друкарством.
- •15. Цензурні обмеження і заборони українського друкованого слова. Основні антиукраїнські цензурні циркуляри та їхній вплив на друкарство.
- •16. Предмет, мета і завдання дисципліни «Текстознавство». Місце текстознавства серед інших наук гуманітарного циклу та зв’язок з ними.
- •17. Становлення друкарні Київського університету Св. Володимира. Роль Михайла Максимовича в розвитку наукової книги. Тематичний аспект наукового книговидання.
- •18. Типологія видавничої продукції.
- •19. Ранні спроби перекладів і видань Біблій на українських землях. Острозька Біблія. Видання Біблії літературною мовою хіх – початку хх століть.
- •Макет анотованої каталожної картки.
- •21. Еволюція видавничої мережі радянського типу. Особливості діяльності редактора і видавця в умовах тоталітарного суспільства.
- •22.Вихідні відомості в книжковому стандарті.
- •23.Видавничий репертуар періоду Української Народної Республіки. Кам’янець-Подільський як видавничий і книгознавчий центр унр.
- •24.Типологія художніх видань та специфіка роботи редакторами над їхнім упорядкуванням.
- •Редакторський і видавничий досвід Івана Огієнка.
- •Історія видавничої стандартизації в Україні
- •27.Едитологія як інформологічна наука. Аспекти редагування (нормативне, загальне, творче, спеціальне).
- •28.Поняття про стилістичний алогізм. Різновиди стилістичних алогізмів.
- •29. Телевізійні повідомлення. Специфіка знімального, монтувального, підсумкового етапів.
- •30. Типові логічні помилки в науковому тексті (помилки у визначенні та доведенні; вторинні логічні порушення).
- •31.Фахові вимоги до професії редактора. Відмінності обов’язків коректора, редактора та головного редактора.
- •34. Поняття про авторський та видавничий оригінали.
- •35. Етапи видавничого процесу (загальна характеристика).
- •36. Особливості логічного аналізу художнього тексту.
- •37. Інформація та способи поширення у світі (групи змі). Типи реципієнтів та авторів. Види видань. Загальна характеристика інформаційних норм редагування.
- •38. Різновиди порушень закону суперечності.
- •39. Типологія наукових видань: підготовчий та редакційні етапи роботи над ними.
- •40. Поняття про алогізм. Різновиди алогізмів. Причини виникнення алогізмів у тексті.
- •41. Типи навчальних видань: специфіка підготовчого та редакційного етапів роботи над ними.
- •42. Логічні помилки в тексті: їхня природа і різновиди.
- •Типи перевидань: особливості редакторської роботи над змістовою та службовою частинами.
- •44. Види видавництв: специфіка роботи, видавнича продукція.
- •45.Композиція тексту. Вимоги до заголовків. Системи рубрикації видань (видавнича, поліграфічна, за способом вираження теми).
- •Базові вимоги до професійних та особистісних якостей редактора.
- •47.Матеріальна конструкція видань: специфіка типів перевидань в її оформленні та роль титулів.
- •48.Робота редактора над апаратом книги.
- •Особливості редакторської праці над публіцистичними виданнями: жанри газетно-журнальних повідомлень, добір тем і заголовків.
- •50. Сутність редагування (об’єкт, предмет, мета, завдання, галузі та аспекти редагування).
- •51.Типологія довідкових видань та специфіка роботи редактора над їхнім упорядкуванням.
- •52. Робота редактора з авторським оригіналом. Основні правила співпраці редактора й автора.
- •53. Специфіка роботи редактора з рекламними виданнями.
- •54.Типова структура видавничого стандарту.
42. Логічні помилки в тексті: їхня природа і різновиди.
Логічні помилки бувають двох типів: помилки в результаті неточного визначення предмета і поділу понять та помилки у структурі силогізму. Логічні помилки в результаті неточного визначення предмета і поділу понять: 1. Суперечності всамому визначенні - цю помилку мають у собі вислови про поняття, що містять протилежні ознаки, які не можуть одночасно в ньому бути (холодне полум'я, квадратне коло). 2. Визначення невідомого через невідоме - така помилка трапляється тоді, коли промовець не знає освітнього рівня, пізнавальних можливостей слухачів і посилається як на приклад на те, чого вони не знають. 3. Заперечення замість визначення — така помилка трапляється тоді, коли, не знаючи точної дефініції, йдуть від протилежного (чорне — це не біле; доведи, що ти не ведмідь). 4. Тавтологія — двічі відтворюється те саме, не поповнюється новою інформацією. 5. Плеоназм — близька до тавтології помилка. Різниця між ними полягає в тому, що тавтологія — це повний повтор, а плеоназм — частковий, при якому зміст одного поняття є частиною іншого, здебільшого ширшого поняття: рівна половина (якщо половина, то вже рівна). 6. Непорівнювані поняття — ця помилка трапляється при аналогійній аргументації, коли предмет порівнюється з дією або дія з обставинами. 7. Порівняння замість визначення — ця помилка трапляється тоді, коли мовець, не знаючи точного визначення, намагається приблизно пояснити через порівняння з чимось, чого також точно не знає (кава — це щось як наркотик). 8. Називання роду замість виду і виду замість роду, перенесення предмета з одного роду чи виду в інший — такі помилки трапляються тоді, коли промовець не володіє таксономією предмета розмови і не вміє розрізняти рід та вид. 9. Побудова лінійних ланцюжків там, де мають бути ієрархічні: дерева і яблуні зацвіли; ми і люди уважно слухали.
Типи перевидань: особливості редакторської роботи над змістовою та службовою частинами.
Перевидання — нове видання, яке базується на уже здійсненому. Однією з важливих складових програми діяльності будь-якого видавництва є повторна підготовка до друку та випуск тих творів, які вже побачили світ.
Види перевидань: Стереотипне (репринтне) - це видання, яке здійснене без жодних втручань до попередньо видрукуваного тексту. Факсимільне – це видання без жодних змін і відхилень відтворює попереднє за найголовнішими його параметрами: форматом, сортом і кольоровою гамою паперу та ін. поліграф.матеріалів, включаючи обкладинку чи оправу. Цим і відрізн. від стереотипного, де використовуються наявні на момент друку поліграфічні матеріали.
Виправлене – це видання, у якому виправлені всі видавничі чи друкарські помилки, допущені в попередньому виданні. Доповнене– це видання, що відрізн. від попереднього певним обсягом доповненого матеріалу. Йдеться або про незначні текстові вставки в існуючих розділах, або про додавання нових розділів чи параграфів, які роблять видання повнішим, чіткішим за структурою та змістом. Перероблене – це видання, в якому текст значно змінено в порівнянні з попереднім виданням. Зміни ці обумовлюються кількома чинниками. Наприкл., появою після виходу першого видання значного масиву нового матеріалу (навч. Л-ра) або переосмислення автором своїх попередніх поглядів на факти.
Робота над змістовою частиною. До роботи з творами, які перевидавалися декілька разів протягом відповідно тривалого часового проміжку, видавнича практика виробила ряд додаткових вимог. Найголовніші: 1. Віднаходження найбільш авторитетного, повного, об’єктивного варіанта видання. 2. З’ясування з допомогою науковців-фахівців можливих цензурних купюр у виданні. 3. З’ясування можливих кон’юнктурних втручань упорядників чи редакторів до авторського тексту. 4. Звірка видання, з якого планується перевидання, з авторським рукописом або, за можливості, з прижиттєвим виданням автора.
Щодо роботи редактора з перевиданням сучасних творів, то проблема спрощується. Спочатку редактору необхідно з’ясувати обсяг доданого матеріалу, характер переробок і спосіб надання видавництву остаточного варіанта авторського оригіналу. По-друге, потрібно з’ясувати необхідність вступної і заключної частини перевидання, особливо, що стос. стереотипних і факсимільних видань.
