21. Еволюція видавничої мережі радянського типу. Особливості діяльності редактора і видавця в умовах тоталітарного суспільства.

Перше рад. вид було відкрите у Києві у лютому 1918 року.Із створенням Всеукрвидаву починається формування видавничої мережі радянського типу. Сформувалася типологія видавництв за приналежністю до засновників: державні, партійні, військові. Першим у ієрархії був Всеукрвидав — не лише як керівний орган, а й як головне видавництво. На початок 1923 року радянська влада розгорнула в Україні діяльність близько 50 видавництв. Найбільшими стають Держвидав України, “Пролетар”, “Книгоспілка”, “Український робітник». У 1945 році утворилося єдине українське видавництво «Укрвидав». В Україні кампанія щодо концентрації у видавничій справі закінчилася створенням на базі видавництв Київського, Львівського і Харківського університету, а також “Вищої школи” видавничого об’єднання з такою ж назвою — “Вища школа. На середину 70-х років в Україні остаточно завершується процес формування структури книговидання. Така мережа книговидання Української PCP проіснувала практично до кінця 80-х років. Вже напередодні розвалу Радянського Союзу до неї були внесені незначні зміни. Так, наприкінці 1989 році - видавниче об’єднання “Вища школа” було розформоване. На його базі утворювалися чотири самостійні республіканські видав­ництва — “Вища школа” і три видавництва при університетах у Києві - “Либідь” , Львові - “Світ” при та Харкові “Либідь” . На початковому етапі становлення радянської редакційно – видавничої системи активно проводилися заходи щодо організації й самого творчого процесу редакції, спроби надання цьому процесу якоїсь системи вимог і правил. Це диктувалося передусім ситуацією, яка складалася у взаємостосунках між новими видавництвами і авторами. Не будучи посвяченими в технологію редакційно – видавничого процесу, автори нової доби стали завалювати видавництва хаотично підготовленими рукописами – брудними, написаними наспіх, від руки. Для авторів та редакторів давались інструкції,положення про підготовку рукопису до видання, тематичні плани для видавництв, яких потрібно дотримуватись при написанні ,правці та виданні творів. 

22.Вихідні відомості в книжковому стандарті.

Вихідні відомості видання – сукупність даних, які характеризують видання і призначені для його оформлення, інформування споживача, бібліографічного опрацювання і статистичного обліку. Кожен примірник видання повинен містити вихідні відомості. Елементи вихідних відомостей:

відомості про авторів й інших осіб, які брали участь у створенні видання;

назва (основна, паралельна, ключова, альтернативна) видання;

надзаголовкові дані

підзаголовкові дані; вихідні дані;

випускні дані (номер і дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію видавця, обсяг видання, тираж, ін.);

класифікаційні індекси;

міжнародні стандартні номери;

знак охорони авторського права;

анотація;

макет анотованої каталожної картки.

Перелік, зміст і порядок оформлення вихідних відомостей для кожного виду видань визначається стандартами. Вихідні відомості оформляє видавець.

Усі книжкові видання в Україні, незалежно від мови основного тексту, повинні мати обов'язкову анотацію та вихідні бібліографічні відомості державною мовою можуть бути тільки видання іноземними мовами, призначені для розповсюдження за кордоном або серед іноземців. Вихід у світ видання без обов'язкових для нього вихідних відомостей не допускається.