3. Провідні осередки рукописної справи в давньоукраїнській державі після прийняття християнства. Найдавніші рукописні українські шедеври.

Першим осередком рукописної справи на київських землях після християнства слід вважати Десятинну церкву, збудована Володимиром протягом 989-996 рр. Софійський Собор – найбільшого розмаху книготворча справа набула за часів Ярослава Мудрого. Створив в приміщенні Святої Софії знамениту школу переписувачів книжок із своєї і чужих мов. Києво-Печерська лавра –Феодосій Печерський запроваджує переписувати тексти статутів східних монастирів, зміст яких закріплював у свідомості насельників монастиря моральні норми життя за Христом. Тут зосереджувалися наявні на той час різноманітні переклади й літописи, що слугували для творення нових літописних зводів про минуле русичів і полян. Відоме зведення ігумена Івана «Початкове зведення». Згодом з’явилися шедеври українського рукописного книжництва «Повість минулих літ», «Києво-Печерський патерик». Чернігівська земля – із цим краєм пов’язують написання «Слова о полку Ігоревім». Галичина і Волинь – центр вітчизняного книго творення формується на західноукраїнських землях. Рукописна справа зосереджується при монастирях і княжих дворах. Найцінніше видання – Галицьке Євангеліє. Її творці фактично виконали значну упорядницьку роботу, весь текст згрупували в окремі чотири частини – Марка, Матвія, Луки та Іоанна. Ця пам’ятка вивезена до московського музею. Найбільша пам’ятка – Галицько-Волинський Літопис, це фактично ретельно викладена у хронологічному порядку історія Галицько-Волинського князівства. Карпатська Русь – розвиток рукописної справи пов'язаний з монастирем святого Михаїла в селі Грушів. У ХV ст.. були написані книги Октоїх, Часословець, Тріодь Пісну, Тріодь Цвітну, Псалтир. Друк двох перших пов’язували з іменем Швайпольта Фіоля. Найдавніші українські рукописи: Реймське Євангеліє написане тогочасною мовою Києва у дворі Ярослава Мудрого. Вона найбільше цитується за кордоном у контексті історії Європи, зокрема історії Франції, її ще називають коронаційною. Власниця Реймського Євангелія – Анна Ярославна. Після смерті Анни київське Євангеліє опиняється у місті Реймсі, де знаходиться й донині. У оформленні Євангелія переважають сині, жовті, малинові кольори, що символізували барви прапора Київської держави. Пересопницьке Євангеліє – перший з відомих нам повний переклад Чотириєвангелій тогочасною українською літературною мовою, робота почалася з 1556 – 1561 рр. в місті Пересопниці. Перекладач архімандрит монастиря Григорій. Фундаторкою цього шедевра була княгиня Анастасія Заславська-Гольшанська. Євангеліє має 960 пергаментних сторінок, обкладинку в зелений оксамит., почерк нагадує пізній устав. Особлива вартість видання – мініатюри, заставки, ініціали. Значення Пересопницького Євангелія те, що книга є наочним свідком активного вживання української мови в нашій церкві вже в середині ХVІ ст. Мова наближена до простої народної, лише з певним домішком церковнослов’янської і польської. Зараз вона знаходиться в Центральній науковій бібліотеці ім. В. Вернадського НАН України. У новітній українській історії започатковано традицію присягати на цій книзі новообраним президентам Української держави.