- •Загальна психологія
- •1. Увага. Фізіологічні основи уваги
- •Теорія уваги. Фізіологічні основи уваги
- •2. Відчуття як психічний процес. Фізіологічні основи відчуттів
- •Фізіологічні основи відчуттів.
- •3. Сприймання як психічний процес. Фізіологічні основи сприймання
- •4. Пам'ять як психічний процес. Фізіологічні основи пам'яті пам'ять – запам’ятовування, збереження і відтворення того, що людина рвніше сприймала.
- •2. Види пам’яті класифікують:
- •5. Мислення як психічний процес. Фізіологічні основи мислення
- •6. Уява як психічний процес. Фізіологічні основи уяви.
- •7. Емоції і почуття. Їх фізіологічні основи і соціальна природа
- •8. Воля. Фізіологічні основи та соціальна природа волі.
- •9. Темперамент. Фізіологічні основи темпераменту
- •10. Здібності. Фізіологічні основи та соціальна природа здібностей
- •11. Особистість: структура, спрямованість
- •12. Спілкування: види, структура, закономірності
- •13. Характер. Соціальна природа характеру
- •14. Свідомість. Структура свідомості. Самосвідомість
- •1. Базовим і найбільш давнім рівнем свідомості є чуттєво- афективний пласт, до якогоналежать:
- •2. Ціннісно-вольовий рівень, до якого належать:
- •3. Абстрактно-логічне мислення. Це найважливіший пласт свідомості, який виступає в таких формах:
- •4. Необхідним компонентом свідомості можна вважати самосвідомість і рефлексію:
5. Мислення як психічний процес. Фізіологічні основи мислення
МИСЛЕННЯ – пізнавальний психічний процес, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності і дозволяє встановлювати зв’язки й відношення між предметами та явищами.
Узагальненість виражається в здатності людини пізнавати властивості, які є загальними для багатьох об’єктів Вони не існують у вигляді конкретних предметів або явищ, а є доступними лише для розуміння. Наприклад, «колір» не є загальною ознакою оточуючих предметів, це – певна абстракція, яку можна лише зрозуміти через слова.
Однак це поняття існує як колір конкретного предмета: жовте сонце, зелене яблуко,червоні губи, синя стрічка. Отже, узагальненості сприяє те, що мислення має знаковий характер і виражається словом.Таким чином, мислення існує лише в людини й виникає та розвивається під впливом навчання і виховання. Необхідною важливою умовою є наявність інтелектуально насиченого середовища і спілкування з іншими людьми . Оскільки діти, які зростають в умовах соціальної ізоляції, мають найпростішу форму мислення як у вищих тварин.
Мислення функціонує у тісному взаємозв’язку з усіма психічнимипроцесами: відчуттям, сприйманням, увагою, пам’яттю, уявою, емоціями, волею. Наприклад, коли людина вирішує будь-яке завдання, то використовує знання, що зберігаються в пам’яті; використовує інформацію, що сприймається; докладає певних вольових зусиль; керується певними емоціями тощо. Мислення дає можливість встановлювати зв’язки й відношення між предметами, у той час як відчуття й сприймання відображають переважно окремі властивості предметів, об’єктів і явищ навколишнього світу. На відміну від сприймання, мислення виходить за межі чуттєво даного, розширює коло пізнання. У мисленні на пдґрунті сенсорної інформації здійснюються певні теоретичні й практичні висновки. Отже, мислення співвідносить відчуття і сприймання – співставляє, порівнює, розрізняє, розкриває відношення,
опосередкування і розкриває абстрактні властивості явищ, але й визначаєзв’язки, які існують між ними. Таким чином, мислення глибше пізнає дійсність, – це вищий пізнавальний психічний процес. Підсумком мислення є не образ, а певна думка, ідея. Я к і будь-який психічний процес, мислення є функцією мозку.
ФІЗІОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ МИСЛЕННЯ є мозкові процеси більш високого рівня, ніж ті, що слугують основою для більш елементарних психічних процесів, наприклад відчуття. В основі процессу мислення лежать тимчасові нервові зв’язки двох видів:
– першосигнальні нервові зв’язки , що виникають під впливом зовнішніх подразників і пов’язані з відчуттями, сприйманням і уявою;
– другосигнальні нервові зв’язки , які утворюються в корі головного мозку за допомогою слів і відображають суттєві зв’язки між предметами.
Постійна взаємодія першої і другої сигнальної систем обумовлює нерозривний зв’язок узагальненого відображення дійсності з чуттєвим пізнанням навколишнього світу.
Люди думають не лише за допомогою мозку, а й тіла. Органи чуття, м'язи, залози виконують важливі функції у розумовому процесі. Продовженням мозку є рука. Вирішальну роль відіграє нервова система.
Види мислення:
за формою існування: предметно-діюче, наочно-образне та абстрактне;
за характером розумової діяльності: теоретичне та практичне;
за ступенем оригінальності: репродуктивне та продуктивне.
Предметно-діюче, або наочно-образне мислення, Ґрунтується на безпосередньому сприйнятті предметів. Цей вид мислення є основним у ранньому віці. Дитина мислить в процесі діяльності, взаємодіючи з предметами. Це можна легко простежити на прикладі пізнання дитиною нового, незнайомого предмета, наприклад, подарований автомобільчик малюк розбирає на частини, щоб відшукати того, хто сидить всередині і приводить його в рух, і дуже дивується, коли нікого там не знаходить.
Конкретно-дійове мислення не супроводжується мовленням (дитина складає башточку, не пояснюючи своїх дій, не називаючи їх). Цей вид мислення властивий і тваринам (щоправда, він якісно інший).
Наочно-образне мислення наявне під час сприймання людиною навколишньої дійсності. В елементарній формі наочно-образне мислення властиве дошкільнятам. У них ще зберігається зв'язок мислення з діяльністю, однак не завжди виникає потреба у маніпулюванні предметами, але завжди є необхідність в уявленні об'єкта, предмета. Дошкільнята мислять наочними образами і ще не володіють поняттями у повному розумінні цього слова. Цей вид мислення іноді називають логічно-знаковим, тобто таким, у якому спираються на уявлення та образи.
Теоретичне образне мислення – оперування образами та уявленнями з метою розв'язання задач, найчастіше яскраво виявляється в діяльності письменників, художників, акторів.
Теоретичне мислення - це вирішення проблем на основі наявних знань у вигляді понять, суджень і логічних висновків. Усе це відбувається за допомогою внутрішнього мовлення, подумки.
На основі практичного та наочно-чуттєвого досвіду у дітей шкільного віку поступово формується абстрактне (понятійне) мислення, яке існує у вигляді абстрактних понять і суджень. Цей вид мислення супроводжуєтьсямовленням. Його ще іноді називають словесно-логічним. Певна логіка властива всім видам мислення. В основі абстрактного мислення лежать логічні операції та поняття. Особливо високим рівнем відзначається цей вид мислення у науковців.
ФОРМИ МИСЛЕННЯ
Поняття - форма мислення, що відображає істотні властивості, зв'язки, виражені словом чи групою слів. Поняття є загальні та часткові, конкретні та абстрактні, емпіричні й теоретичні.
Емпіричні поняття формуються на основі порівняння;
теоретичні - на основі встановлення об'єктивних зв'язків між загальним та індивідуальним. Формування кожного нового поняття вимагає перевірки, уточнення, аналізу з метою встановлення його істинності.
Судження - форма мислення, яка відображає зв'язки між предметами та явищами, ствердження чи заперечення чогось.
Виділяють загальні, часткові та поодинокі судження. Судження є істинні та хибні.
Умовивід – форма мислення у процесі якої людина зіставляючи чи аналізуючи різноманітні судження переходить до нових висновків. (висновок у теоремі)
