- •Загальна психологія
- •1. Увага. Фізіологічні основи уваги
- •Теорія уваги. Фізіологічні основи уваги
- •2. Відчуття як психічний процес. Фізіологічні основи відчуттів
- •Фізіологічні основи відчуттів.
- •3. Сприймання як психічний процес. Фізіологічні основи сприймання
- •4. Пам'ять як психічний процес. Фізіологічні основи пам'яті пам'ять – запам’ятовування, збереження і відтворення того, що людина рвніше сприймала.
- •2. Види пам’яті класифікують:
- •5. Мислення як психічний процес. Фізіологічні основи мислення
- •6. Уява як психічний процес. Фізіологічні основи уяви.
- •7. Емоції і почуття. Їх фізіологічні основи і соціальна природа
- •8. Воля. Фізіологічні основи та соціальна природа волі.
- •9. Темперамент. Фізіологічні основи темпераменту
- •10. Здібності. Фізіологічні основи та соціальна природа здібностей
- •11. Особистість: структура, спрямованість
- •12. Спілкування: види, структура, закономірності
- •13. Характер. Соціальна природа характеру
- •14. Свідомість. Структура свідомості. Самосвідомість
- •1. Базовим і найбільш давнім рівнем свідомості є чуттєво- афективний пласт, до якогоналежать:
- •2. Ціннісно-вольовий рівень, до якого належать:
- •3. Абстрактно-логічне мислення. Це найважливіший пласт свідомості, який виступає в таких формах:
- •4. Необхідним компонентом свідомості можна вважати самосвідомість і рефлексію:
3. Сприймання як психічний процес. Фізіологічні основи сприймання
Відчуття відображають певну сукупність різноманітних (окремих) властивостей та якостей предметів і явищ. За допомогою відчуттів ми виокремлюємо одиничні властивості предметів і явищ дійсності, а прийняття дає нам цілісний образ предмета чи явища. Власне сприйняття відбувається на основі чуттєвих даних відчуттів. Під час сприйняття всі відчуття синтезуються, створюючи цілісні образи предметів та явищ. Але сприйняття водночас не зводиться до простої суми відчуттів. Воно завжди є більш-менш складним цілим, якісно відмінним від тих елементарних відчуттів, які входять до його складу.
СПРИЙНЯТТЯ постає як цілісне відображення предметів та явищ під час їхнього безпосереднього впливу наоргани чуттів. Надалі цими образами оперують увага, пам´ять, мислення, емоції, почуття.
Разом відчуття і сприйняття, які тісно пов´язані між собою, єчуттєвим відображенням об´єктивної реальності, яка існує незалежно від свідомості, на основі впливу її на органи чуттів. Власне в цьому їх єдність. Але сприйняття – це усвідомлення чуттєво данного предмета чи явища. У сприйманні нам даний світ людей, речей, явищ, наповнених для нас певним значенням і включених у багатоманітність відношень, які створюють осмислені ситуації, свідками й учасниками яких ми є.
СПРИЙНЯТТЯ - це відображення у психіці людини предметів і явищ навколишнього середовища загалом під час їхньої безпосередньої дії на органи чуття.
Як і відчуття, сприйняття виникають тільки у разі безпосередньої дії об´єктів на аналізатори. Перехід від відчуттів до сприймань - це перехід до складнішого й повнішого їх відображення. Сприйняття не зводиться до суми окремих відчуттів, хоча й передбачає їх наявність у відображенні дійсності. Сприйняття залежить від певних відношень, що існують між відчуттями, взаємозв ´язок яких, у свою чергу, залежить від зв´язків і відношень між якостями, властивостями, різними частинами, які входять у предмети та явища. Але, крім відчуттів, сприйняття містить досвід людини у вигляді уявлень та знань. Будь-яке сприйняття є залежним від попереднього досвіду людини.
ФІЗІОЛОГІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ СПРИЙНЯТТЯ.
Фізіологічною основою сприйняття є складна аналітично-синтетична діяльність усієї кори головного мозку. У процесі сприйняття аналіз набуває більш диференційованого характеру. Виокремленні шляхом аналізу елементи об´єктів
об ´єднуються в складні їх комплекси. Об´єднання це зумовлено об´єктивними просторовими, часовими та іншими зв´язками самих явищ. Важливу функцію в процесі сприйняття виконує друга сигнальна система, яка визначає зміст людського сприйняття. Вона робить предмет, який сприймається, словесним сигналом; визначає розуміння першосигнальних подразників, надає сприйманню людини довільного характеру, пов´язує сприйняття з активністю особистості. Друга сигнальна система сприяє усвідомленню та осмисленню предметів, які відображаються. Вона регулює процес формуваннялюдського сприйняття.
У сприйманні відображаються предмети дійсності в сукупності різноманітних властивостей, якостей та ознак. Взаємодія системи аналізаторів може виникнути внаслідок взаємодії комплексу подразників різних аналізаторів: зорових, слухових, моторних, дотикових тощо.
Функції, характеристика образу сприйняття та йогопроцесуальність
Функції сприйняття. Людина постійно взаємодіє з навколишнім світом. Будь-який акт такої взаємодії спирається на чуттєву представленість її найближчого (а іноді й неіснуючого) середовища, що включає загальне орієнтування, оцінку місця розташування релевантних об´єктів, їхніх фізичних властивостей і ситуативної значущості, поведінкового, символічного або естетичного змісту. Така первинна інформація слугує джерелом для появи і функціонування вищих форм психічної діяльності, що виходять за межі безпосередньої даності і забезпечують регуляцію різноманітної орієнтованої, пізнавальної і практичної діяльності (локомоції, пошук розв´язання завдання, акт соціальної комунікації або трудові операції тощо).
Загалом у життєдіяльності людини сприйняття виконує такі функції:
загального орієнтування (у пізнанні, поведінці, естетиці);
оцінювання (оцінку місцерозташування релевантних об ´єктів, їх форм, величини, фізичних властивостей розташування один щодо одного, ситуативного значення,поведінкового, символічного або естетичного змісту);
пізнавальна (відображення нових предметів та явищ, їх сутності, зв´язків між ними тощо);
контролю практичної діяльності (під час створення нових об´єктів);
регулятивна (регулювання поведінки і діяльності в процесі взаємодії з предметами та явищами).
Інформація, отримана на основі сприйняття, слугує джерелом для появи і функціонування вищих форм психічної діяльності. Вона забезпечуєрегулювання різнобічної орієнтованої, пізнавальної та практичної діяльності. Це стосується і пошуку розв´язання завдання, і локалізацій, і актів соціальної комунікації, і операцій праці тощо.
Психічний процес, в результаті якого породжується чуттєвий образ, структурований за відповідними принципами, і який одним із обов ´язкових елементів має самого спостерігача, має назву сприйняття.
Відображувальна природа образу сприйняття передбачає, що його зміст повинен охоплювати суттєві об ´єктивні властивості фізичного світу.
Хоча іноді сприйняття буває і «відокремленим». Виходячи з того, що чуттєвий образ є об´єктом вивчення багатьох наук - філософії, естетики, фізіології, біології, фізики та інших, то специфічний предмет психології сприйняття полягає у вивченні механізмів породження іфункціонування чуттєвого образу навколишнього світу, а також механізмів перцептивного управління і контролю діяльності.
Головні характеристики образу сприйняття:
безпосередність сприйняття;
адекватність сприйняття;
реальність (достовірність) сприйняття;
просторовість сприйняття (напрям, віддаленість, локалізація, протяжність);
інтенсивність сприйняття (яскравість, гучність, важкість, сила запаху тощо);
динаміка сприйняття (зміна, рух,
мерехтіння);
чуттєвий тон (освітленість, кольоровість, теплота, тональність, гладкість, приємність);
структурні відношення (розмір, орієнтація, форма, контраст, співзвучність, смакове поєднання, композиція запаху);
послідовність (або амодальність) чуттєвого образу (кінцевий образ не роздроблюється на кілька модальних копій того самого об´єкта);
константність сприйняття (тобто відносна незалежність образу об´єкта від зміни зовнішніх умов його спостереження);
означеність змісту, який сприймається (сприймаються об´єкти або події, які мають свою назву і значення (наукове, життєве або функціональне);
предметність образу сприйняття; модальність сприйняття (наприклад, явища - тобто явище сприймається як певна модель, наприклад поведінки, відносин тощо. Так само сприйняття об´єкта іноді відрізняється від його фізичного опису.).
Розвиток сприйняття супроводжується автоматизацієюспецифічних орієнтуючих компонентів діяльності, що зумовлює скорочення часу на впізнавання даного класу об´єктів. Однак, попри вдавану симультанність (одномоментність) сприйняття в зрілому віці, детальний мікрогенетичний аналіз показує наявність, хоча й у згорнутій формі, усіх атрибутів перцептивного процесу, включаючи і його еферентні компоненти.
Найінтенсивніший період розвитку сприйняття, його диференціюванняточності припадає на ранній тадитячий вік, але здатність до перцептивного розвитку зберігається впродовж усього життя. На продуктивність сприйняття впливають умови життєдіяльності та рід професійних занять. Необхідність навчання сприйняттю особливо зросла у зв´язку з появою безлічі штучних, тобто зроблених руками людини, об´єктів (будинки, машини, предмети побуту), а також образотворчих (картини, скульптури, кіно, телебачення, комп´ютерна або голографічна імітація) та символічних (букви, знаки, графіки, карти) засобів відображення реальності.
