131. Мотиваційно-потребові, когнітивно-діяльнісні, поведінкові, смислові конфлікти професійного самовизначення особистості, причини їх виникнення.

У процесі здобуття вищої професійної осві- ти, опанування спеціальних дисциплін, напра- цювання професійно важливих знань і навичок збагачується й особистісний досвід майбутньо- го фахівця. Саме цей досвід дає йому змогу осмислити труднощі професійного самовизна- чення, внутрішньоособистісні конфлікти та кризи професійного розвитку, які виникають на його шляху. На думку Е. Ф. Зеєра, будь-яке самовизначення – це спроба утвердити власну позицію у проб- лемній ситуації. Професійне самовизначення пе-редбачає вироблення власної позиції в украй не- визначеній ситуації, що ускладнює процес цього самовизначення. Оточення майбутнього фахівця (викладачі, студенти, друзі, батьки) за- звичай активно орієнтує його на професійне са- мовизначення, однак часто не враховуються педа- гогічні та психологічні аспекти цього процесу. Щоб визначитися в такій ситуації, особистос- ті потрібно співвіднести свої потреби, позиції, інтереси, мрії із власними можливостями: підго- товленістю, здібностями, емоційно-вольовими якостями, станом здоров’я. Власні можливості, своєю чергою, необхідно співвід- нести з вимогами професійного навчального за- кладу, професії, спеціальності, конкретної тру- дової функції. Нерідко узгодження всіх цих позицій є прак- тично неможливим. Якщо брати до уваги ще й соціально-економічні фактори, позиції родичів, то стає очевидним, що професійне самовизна- чення майбутнього фахівця, як правило, означає конфлікт. Цей конфлікт має внутрішньоособис- тісний характер, оскільки йдеться про самовиз- начення. Внутрішньоособистісний конфлікт най- частіше визначають як зіткнення приблизно рів-них за силою, але протилежно спрямованих інтересів, прагнень, мотивів і потреб, більшість з яких особистістю не усвідомлюються.

Конфлікти професійного самовизначення можуть бути кількох типів:

Мотиваційний – втрата інтересу до навчання, втрата перспектив професійного розвитку, неузгодженість професійних орієнтацій, настанов, позицій.

Поведінковий – незадоволеність можливим соціально-професійним статусом, станови- щем у групі, майбутнім рівнем заробітної платні, проблемами в колективі.

Когнітивно-діяльнісний – невдоволеність змістом і способами реалізації професійної діяльності.

Окрім того, одним із найважливіших аспектів професійного самовизначення на етапі опану- вання професії є мотивація. Кожен майбутній фахівець має власну ієрархію мотивів, і часто виникає ситуація конфлікту між різними мотивами.

132. Криза навчально-професійної орієнтації на стадії оптації, кризи професійного вибору, професійних експектацій, професійного росту та професійної кар’єри. Фактори, які їх детермінують та способи подолання. Криза соціально-професійної самоактуалізації на стадії майстерності та криза втрати професійної діяльності.

Криза навчально-профессональной орієнтації (14-15 або 16-17 років) на стадії оптації. Неможливість реалізувати свої професійні наміри.Вибір професії без урахування своїх індивідуально-психологічних особливостей тапсихофізіологічнихвластивостей. Ситуативний вибірпрофесійного навчального закладу. Способи подолання: Психологічнокомпетентнепрофесійнеконсультування. Корекція професійних намірів.

Кризапрофесійного вибору (16-18 років або 19-21 рік) на стадії професійної освіти. Незадоволеність професійною освітою та професійною підготовкою. Зміна соціально-економічних умов життя.Перебудова провідної діяльності. Способи подолання: Активізація навчально-позновательной діяльності. Зміна мотивів навчально-професійної діяльності. Корекція вибору професії.

Криза професійних експектацій (18-20 років або 21-23 роки) на стадії оптації. Труднощі професійної адаптації. Освоєння нової провідної діяльності. Розбіжність професійних очікувань та реальної дійсності. Способи подолання: Активізація професійних зусиль. Коригування мотивів праці і концепції. Зміна спеціальності та

професії.

Криза

професійного

росту

(30-33

роки)

на

стадії

первинної

професіоналізації. Незадоволеність можливостями займаної посади і своїм професійним ростом. Потреба в професійному самоствердженні і труднощі її задоволення. Способи подолання: Підвищення соціально-професійної активності та кваліфікації. Зміна

місця роботи і виду діяльності.

Криза

професійної

кар'єри

(38-40

років)

на

стадії

вторинної

професіоналізації. Незадоволеність своїм соціально-професійним статусом, посадою. Нова домінанта професійних цінностей. Криза вікового розвитку. Способи подолання: Підвищення соціально-професійної активності. Вироблення індивідуального способу діяльності, якісне поліпшення способів виконуваної діяльності. Освоєння нової спеціальності,підвищення кваліфікації. Перехід на нову роботу.

Криза соціально-професійної самоактуалізації (48-50 років) на стадії майстерності. Незадоволеність можливостями реалізувати себе у сформованій

професійній

ситуації.

Невдоволення

своїм

соціально-професійним

статусом. Психофізіологічнізміни

і

погіршення стануздоров'я. Професійнідеформації. Способи подолання: Перехід наінноваційний рівень виконання діяльності. Наднормативна соціально-професійна активність. Зміна професійної позиції.

Криза втрати професійної діяльності (55-60 років) на стадії втрати професії. Вихід на пенсію і нова соціальна роль. Звуження соціально-професійного поля. Психофізіологічні зміни і погіршення стану здоров'я. Способи подолання: Соціально-психологічна

підготовка

до

нового

виду життєдіяльності.Організація соціально-економічної

взаємодопомоги пенсіонерам. Залучення до суспільно корисну діяльність.

Подолання

внутрішньоособистісних конфліктів професійного

самовизначення

можливо шляхом:

розвиток психологічної компетентності

розробка альтернативних сценаріїв професійного життя

підвищення професійної активності

створення оптимістичній професійної перспективи посилення «авторства» свого професійного життя

визначення нових смислів професійної діяльності

постійного підвищення своєї кваліфікації

зниження рівня домагань

самозбереження професійної цілісності особистості, передбачення можливих труднощів і втрат, вимушеного звільнення або зміни професії

9.

попередження

можливих

деформацій,

криз

і

ін

Таким

чином, можна виділити

ряд типових психологічних проблем, що

породжують

внутрішньоособистісні конфліктипрофесійного самовизначення:

неузгодженість ідеального і реального образу професії і самооцінки: «Я - реального», «Я - можливого» і «Я-деформованого»

невідповідність професійної кваліфікації рівневі домагань у сфері кар'єри, матеріального і морального заохочення

неправильний, вимушений вибір професії, місця роботи і посади

протиріччя між усвідомлюваними складовими професійної свідомості.

133. Поняття «професійні деструкції», тенденції професійних деструкцій особистості. Професійні деформації особистості, їх рівні. Професійна некомпетентність, професійні стагнації і безпомічність особистості професіонала, причини їх виникнення. Професійне відчуження як деструкція професійної спрямованості особистості.

Професійні деструкції - поступово накопичувані стійкі негативні зміни особистості суб'єкта праці та змісту і структури його діяльності.

Розглядаючи професійні деструкції в загальному плані, Е.Ф. Зеер зазначає: "...

багаторічне виконання однієї і тієї ж професійної діяльності призводить до появи професійної втоми, збіднення репертуару способів виконання діяльності, втрати професійних умінь і навичок, зниження працездатності ... вторинна стадія професіоналізації з багатьох видів професій типу" людина - техніка "," людина - природа ", змінюється депрофессионализации ... на стадії професіоналізації відбувається розвиток професійних деструкцій. Професійні деструкції - це поступово накопичилися зміни сформованої структури діяльності й особистості, що негативно позначаються на продуктивності праці та взаємодії з іншими учасниками цього процесу, а також на

розвитку самої особистості" (Зеер , 1997, С. 149).

А. К. Маркова виділила наступні тенденції розвитку професійних деструкції (Маркова, 1996. - С. 150-151):

відставання, уповільнення професійного розвитку порівняно з віковими та соціальними нормами;

несформованість професійної діяльності (працівник як би "застряє" у своєму розвитку);

дезінтеграція професійного розвитку, розпад професійної свідомості і як наслідок - нереалістичні цілі, помилкові смисли праці, професійні конфлікти;

низька професійна мобільність, невміння пристосуватися до нових умов праці та дезадаптація;

неузгодженість окремих ланок професійного розвитку, коли одна сфера як би забігає вперед, а інша відстає (наприклад, мотивація до професійної праці є, але заважає відсутність цілісного професійної свідомості);

згортання раніше наявних професійних даних, зменшення професійних здібностей, ослаблення професійного мислення;

спотворення професійного розвитку, поява раніше відсутніх негативних якостей, відхилення від соціальних та індивідуальних норм професійного розвитку, що змінюють профіль особистості;

поява деформацій особистості (наприклад , емоційного виснаження і вигорання, а також ущербної професійної позиції - особливо в професіях з вираженою владою і популярністю);

припинення професійного розвитку через професійних захворювань або втрати працездатності.

Деформація

особистості

професійна -

зміна

якостей

особистості

(стереотипів сприйняття, ціннісних

орієнтацій,

характеру,

способів спілкування і

поведінки), які

наступають під

впливом

тривалого

виконання

професійної

діяльності. Внаслідок нерозривної єдності свідомості і специфічної діяльності формується професійний тип особистості. Найбільший вплив професійна деформація надає на особистісні особливості представників тих професій, робота яких пов'язана з людьми (чиновники, керівники, працівники з кадрів, педагоги, психологи). Крайня форма професійної деформації особистості в них виражається у формальному, суто функціональному відношенні до людей. Високий рівень професійної деформації також спостерігається у медичних працівників, військовослужбовців і співробітників спецслужб.

Наприклад, професійна деформація вчителя полягає в тому, що на уроці він в певний момент починає штучно, навіть з якоюсь параноїдальною манією вишукувати помилки в роботах учнів. Дому «деформований» педагог починає оцінювати дії родичів, часом надто суворо (подумки вимірюючи все за 5-бальною шкалою), аналізує прийнятність чи неприйнятність дій незнайомих людей на вулиці, обурюється відсутністю культури і т.п.

Згідно з висновками психологів, у менеджерів професійна деформація полягає в психологічнійдезорієнтації через постійного тиску на них як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Вона виражається у високому рівні агресивності, неадекватність у сприйнятті людей і ситуацій, нарешті, у втраті смаку до життя.Все це породжує ще одну спільну для багатьох управлінців проблему: нездатність до ефективного самовдосконалення і розвитку.

Професійна деформація особистості може носити епізодичний або стійкий, поверхневий або глобальний, позитивний або негативний характер. Вона проявляється у професійному жаргоні, в манерах поведінки, навіть у фізичному вигляді. Приватними випадками професійної деформації є адміністративний захват, управлінськаерозія і синдром емоційного згоряння.

Професійна некомпетентність є значним недоліком у будь-якій професії, оскільки вона є причиною претензій і нарікань.

Очевидно, багаторічне виконання професійної діяльності не може постійно супроводжуватися її вдосконаленням і безперервним професійним розвитком особистості. Неминучі, нехай тимчасові, періоди стабілізації. На початкових стадіях професіоналізації ці періоди недовготривалим. На наступних стадіях професіоналізації у окремих фахівців період стабілізації може тривати досить довго: рік і більше. У цих випадках доречно говорити про настання професійної стагнації особистості. Рівні виконання професійної діяльності при цьому можуть сильно відрізнятися. І навіть при досить високому рівні здійснення професійної діяльності, яка реалізується одними і тими ж способами, стереотипно і стабільно, проявляється професійна стагнація.

Серйозними проявами «професійного вигорання» є поведінкові зміни і ригідність. Якщо людина зазвичай балакуча й нестримана, вона може стати тихою і відчуженою. Або навпаки, людина, що зазвичай була тихою й стриманою, може стати дуже говіркою, вступати в бесіду з будь-ким. Жертва «професійного вигорання» може стати ригідною у мисленні. Ригідний менеджер або працівник закритий до змін, оскільки це вимагає енергії й ризику, котрі є великою загрозою для вже виснаженої особистості.

Емоційне відчуження — створення захисного бар´єру у професійних комунікаціях;

Особистісне відчуження (деперсоналізація) — порушення професійних стосунків,

розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов´язків, та до професійної діяльності взагалі.