102. Психологічні труднощі та відмінності психоконсультування дорослих клієнтів. Психологічні особливості групових форм психоконсультативної роботи.

Консультування клієнтів старшої вікової категорії має свою специфіку. Виділимо основних об’єктивні причини, які впливають на формування цієї особливості. По-перше, дорослість, на відміну від інших періодів життя, – найдовший часовий відрізок, орієнтовно від 24 до 64 років (згідно з періодизацією Е. Еріксона), коли відбувається остаточне формування особистісної та професійної ідентичності. По-друге, психолог спілкується з дорослими людьми різного інтелекту, професій, життєвого досвіду, що вимагає неабиякої професійної компетентності. По-третє, у дорослої людини ускладнюється формулювання психологічного запиту, проблеми, котра маскується за допомогою механізмів психологічного захисту різного виду.

Дорослі, як найпоширена вікова вибірка суспільства, здебільшого звертаються до психолога із запитами — допомогти розв’язати конфлікти (сімейні, професійні, міжособистісні, внутрішньо-особистісні, в системі «батьки – діти», «дорослі – дорослі», фантомні), вирішити проблеми втрати здоров’я при неврозах, аддиктивній поведінці (алкоголізм, ігроманія, тютюнокуріння, комп’ютерна, ігрова, Інтернет, харчова та інші залежності).

Це – найбільш поширені питання консультативної бесіди. Проте існують і специфічні – руйнація життєвого світу людини внаслідок втрат; знищення до того цілісного образу «Я» та образу світу під дією катастроф, катаклізмів, абсолютно непрогнозованих обставин; переживання значних фінансових збитків внаслідок маніпуляцій, залякувань, шахрайства з майном, грошима, або коли людина «притягує» до себе неприємності як жертва обставин, віктимна особистість.

Консультативна практика психолога повинна ґрунтуватися на науково розроблених методологічних положеннях. Передусім, це філософські ідеї сутності процесу психічного відображення об’єктивної реальності у формі суб’єктивного образу. Такий погляд на природу психіки почав активно розвиватися з кінця XIX століття, коли на заміну однієї парадигми – ―світ як річ у собі (І. Кант) з’являється інша – ―світ як образ. Метафізичні погляди Ф. Ніцше пояснюють таке переосмислення: ―...те, що ми тепер називаємо світом, є результат численних помилок і фантазій, які поступово виникли у загальному розвитку органічних істот, зрослися між собою і тепер наслідуються нами, як накопичені цінності всього минулого... Не світ як річ у собі, а світ як уява (як омана) настільки значний, глибокий, дивовижний і несе у своєму лоні щастя і нещастя.

Групова психологічна допомога –полягає в участі у групових тренінгових процедурах. В останні роки різні форми групової психологічної роботи стали досить популярними внаслідок ефективності й більшої економічності у порівнянні з індивідуальною роботою. Однак, не слід думати, що остання має менше значення: користь психологічної підтримки може бути оцінена тільки виходячи з конкретної ситуації.

103. Структура, її основні складові, напрями та завдання психокорекційної роботи. Структура психокорекційної програми: визначення мети, об’єму та предмета і методів психокорекції.

Психокорекція – область професійної діяльності психолога, пов'язана з виправленням, корекцією різних недоліків в психіці і поведінці людини, що не мають характеру захворювань.

Мета психокорекції: виправлення порушень психічного розвитку, гармонізація особистості, що формується, і профілактика нервово-психічних розладів, обумовлених внутрішніми і зовнішніми чинниками. Предмет психокорекції – психічна реальність, на яку спрямований психокорекційний вплив.

Задачі психокорекції:

Всебічне психологічне вивчення особистості.

Виявлення і вивчення несприятливих чинників соціального середо¬вища.

Корекція негативних дій соціального середовища.

Допомога в розв’язанні психотравмуючих ситуацій, у формуванні продуктивних взаємостосунків з оточуючими, в підвищенні соціального статусу.

Виховання вищих емоцій і соціальних потреб (пізнавальних, етичних, трудових, естетичних), вдосконалення способів психічної саморегуляції, стимуляція дозрівання і розвитку інтелектуальної, емоційної і вольової сфер і окремих психічних функцій, рівнів спілкування, самосвідомості і діяльності.

Психокорекційна робота включає чотири основні стадії, кожна з яких уявляє певний блок способів і прийомів для досягнення результату:

1) діагностичну;

2) настановчу;

3) корекційну;

4) стадію оцінки ефективності корекційних дій.

Діагностичний стадія. Її мета – діагностика особливостей розвитку особистості, виявлення чинників ризику, формування загальної програми психологічної корекції.

Настановча стадія. Її мета – зняття тривожності, підвищення упевненості особистості

собі, формування бажання співробітничати з психологом і що-небудь змінити в своєму житті.

Корекційна стадія. Її мета – гармонізація і оптимізація розвитку особистості, перехід від негативної фази розвитку до позитивної, оволодіння способами взаємодії з світом і з самим собою, оволодіння певними способами діяльності.

Стадія оцінки ефективності корекційних дій. Її мета – вимірювання психологічного змісту і динаміки реакцій, сприяння появі позитивних поведінкових реакцій і переживань, стабілізація позитивної самооцінки.

Існують стандартизовані і вільні (орієнтовані на поточний момент) корекційні програми. У стандартизованій програмі чітко розписані етапи корекції, необхідні матеріали, вимоги, що пред'являються до учасників даної програми. Вільну програму психолог складає самостійно, визначаючи цілі і задачі етапів корекції, продумувавши хід зустрічей, намічаючи орієнтири результатів досягнень для переходу до наступних етапів психокорекції.

При складанні психокорекційної програми необхідно враховувати наступні моменти: чітко формулювати цілі коректувальної роботи; визначити коло задач, які конкретизують цілі корекційної роботи; вибрати стратегію і тактику проведення

корекційної роботи; чітко визначити форми роботи (індивідуальна, групова або змішана) з клієнтом; відібрати методики і техніку корекційної роботи; визначити загальний час, необхідний для реалізації програми; визначити частоту необхідних зустрічей (щодня, 1 раз на тиждень, 2 рази на тиждень, 1 раз в два тижні і т.д.); визначити тривалість кожного коректувального заняття (від 10-15 хв. до 1,5-2 годин); визначити зміст коректувальних занять; планувати форми участі інших осіб в роботі (при роботі з сім'єю – підключення родичів, впливових дорослих і т.д.).