- •1. Предмет психології як науки. Основні етапи його розвитку. Місце психології в системі наук та зв’язок її з іншими науками. Характеристика методів психологічної науки.
- •4. Психологія сприймання.
- •7. Поняття про уяву. Функції уяви. Природа уяви. Види уяви. Сновидіння. Мрії. Уява і творчість. Індивідуальні відмінності уяви.
- •11. Поняття про діяльність, її відмінності від активності, реактивності та поведінки тварин. Основні етапи та структура діяльності. Засвоєння діяльності та основні види діяльності людини.
- •23. Психічний розвиток дітей молодшого шкільного віку. Учбова діяльність молодшого школяра. Новоутворення психічного розвитку учнів молодших класів.
- •25. Становлення особистості і самосвідомості підлітка. Акцентуація характеру у підлітків. Девіантність і делінквентність поведінки підлітка, їх причини і методи виховання «важких» дітей.
- •28. Психологія учіння. Психологічна характеристика учіння. Структурні компоненти в учінні.
- •29. Психологія навчання. Теорії управління навчанням. Особистісно-орієнтоване навчання. Шляхи управління навчанням.
- •31. Психологія виховання. Теорії виховання. Основні механізми і етапи формування властивостей особистості. Зовнішнє і внутрішнє управління вихованням. Моральне виховання і вимоги до спілкування.
- •35. Спілкування як взаємодія. Форми взаємодії. Педагогічне спілкування. Поняття соціальної перцепції. Механізми взаєморозуміння.
- •43. Структура, моделі, рівні та напрямки функціонування шкільної психологічної служби. Мета, завдання та форми роботи шкільної психологічної служби, вимоги до її організації.
- •47. Симптоматика особистісних розладів (шизоїдний, шизотиповий, істероїдний, нарцисичний) та способи їх корекції. Асоціальність особистості та психопатія. Аддиктивна поведінка.
- •51. Класифікація методів психологічного дослідження. Неекспериментальні методи психологічного дослідження.
- •56. Наукова проблема. Гіпотези, які перевіряються в експерименті.
- •61. Особливості психологічної реабілітації негативних наслідків розлучення, реабілітаційної допомоги потерпілим від насильства та клієнту у стані гострого горя.
- •62. Профілактика та особливості реабілітації наслідків шкільного стресу.
- •63. Профілактика та особливості психологічної реабілітації негативних наслідків незрілих статевих стосунків.
- •65. Психодинамічні напрями у психотерапії. Класичний психоаналіз. Новітні психодинамічні підходи. Інтерперсональна терапія. Погляди Боулбі на психопатологію розвитку.
- •66. Гуманістичні напрями психотерапії. Клієнтцентрований підхід к.Роджерса. Екзистенціальна психотерапія. Гештальт-терапія.
- •67. Біхевіоральні напрями у психотерапії. Поведінкова психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія.
- •68. Сімейна психотерапія. Позитивна, системна сімейна психотерапія.
- •70. Основні психометричні характеристики психодіагностичної методики. Конструювання психодіагностичних методик.
- •71. Технологія психодіагностичного обстеження. Психологічний діагноз.
- •72. Проведення психодіагностичного обстеження. Основні етапи психологічного обстеження. Характеристика етапу інтерпретації. Види і зміст діагнозу, прогноз як компонент діагнозу.
- •78. Психодіагностика особистісних характеристик. Психодіагностика мотивації.
- •83. Предмет, завдання та зміст профілактики і корекції відхилень у поведінці.
- •84. Критерії визначення психічного здоров’я та відхилень від нього. Класифікація та принципи діагностики відхилень у поведінці.
- •88. Розлад ідентифікації у підлітків та юнаків. Розлад статевої ідентифікації.
- •89. Дитячі депресії та суїциди: профілактика та психологічна допомога.
- •90. Розлади харчування та видільних функцій. Тіки та заїкання.
- •91. Специфіка психолого-педагогічної допомоги дітям з відхиленнями у поведінці. Використання різних методів психотерапії у роботі з дітьми з психічними відхиленнями.
- •92. Основні поняття, предмет та завдання психологічного консультування. Медична та немедична модель психоконсультування.
- •93. Принципи консультування. Етичні принципи та проблеми психоконсультування.
- •94. Професійно-важливі особистісні якості психоконсультанта. Модель фахівця. Особливості міжособистісного спілкування «психоконсультант-клієнт». Роль діалогу та діалогічної інтенції.
- •95. Види і процес (фази) психоконсультативно-корекційної роботи та їх особливості.
- •96. Консультативна бесіда та інтерв’ю як основні технології психоконсультативної роботи: вимоги, стадії, методи, прийоми. Основні прийоми та труднощі психоконсультування. Психоконсультативний контакт.
- •97. Психічне здоров’я: критерії та ознаки для різних вікових груп населення. Фактори ризику у постановці психологічного діагнозу для різних вікових груп.
- •99. Дитяча нервовість як вид Запиту: види, особливості, психологічні наслідки та поведінкові ознаки. Особливості психоконсультативної та психокорекційної роботи з невротизацією дітей у школі і сім’ї.
- •100. Дитячі психотравми як Запит психоконсультування: види та особливості. Порушений стиль виховання як чинник дитячої психотравматизації та запит психоконсультування.
- •101. Стреси та учбові фобії як Запит психоконсультативно-корекційної роботи. Відставання у навчанні та інтелектуальна нерозвиненість, її психологічні відмінності як Запиту психоконсульування.
- •102. Психологічні труднощі та відмінності психоконсультування дорослих клієнтів. Психологічні особливості групових форм психоконсультативної роботи.
- •103. Структура, її основні складові, напрями та завдання психокорекційної роботи. Структура психокорекційної програми: визначення мети, об’єму та предмета і методів психокорекції.
- •104. Засоби та особливості первинної та вторинної психодіагностики у психокорекційній роботі.
- •105. Особливості стадій психокорекційної роботи (підготовчої, настановної, власне психокорекційної роботи). Стадія перевірки ефективності психокорекційної роботи.
- •106. Активні методи психокорекційної роботи. Ігрова психокорекція, її види та особливості у різних вікових групах.
- •108. Конфлікт як предмет вивчення психології конфлікту та конфліктології. Сторони, функції, сигнали, типологія та динаміка конфліктів, особливості ескалації.
- •109. Внутрішньоособистісні конфлікти. Особистісні передумови виникнення конфліктів. Конфліктність особистості. Психологічні форми спілкування людей та стиль поведінки у конфліктах.
- •110. Конфлікти у різних сферах взаємодії людей. Міжособистісна взаємодія, конфлікти у великих групах та соціальні конфлікти.
- •111. Управління конфліктами та психологія їх врегулювання: методи, стратегії, тактики.
- •112. Історія і сучасний стан розвитку організаційної психології. Сутність, роль і місце організації в організаційній психології. Методи досліджень в організаційній психології.
- •115. Поняття про «конфлікт» в організаційній психології. Основні джерела і причини виникнення конфліктів в управлінні.
- •117. Завдання діяльності психологічної служби в організації. Підвищення психологічної культури персоналу організації засобами консультування. Поняття
- •118. Чинники плинності кадрів в організації та шляхи її профілактики і подолання. Різновиди комунікаційних каналів в організації. Поняття «відданість організації» та його характеристика.
- •121. Особливості характерологічного розвитку підлітків-акцентуантів. Експертиза підлітків з розладами психіки. Трудова експертиза акцентуйованих підлітків.
- •122. Особливості проведення трудової експертизи психічно хворих. Форми перебігу психічних захворювань, які мають значення для експертизи.
- •131. Мотиваційно-потребові, когнітивно-діяльнісні, поведінкові, смислові конфлікти професійного самовизначення особистості, причини їх виникнення.
117. Завдання діяльності психологічної служби в організації. Підвищення психологічної культури персоналу організації засобами консультування. Поняття
про психологічний клімат в організації та його різновиди. Розробка та впровадження психологічного консультування персоналу, психокорекційних та розвивальних заходів для керівників та працівників організацій. Роль діагностичних методів у вирішенні завдань організаційної психології. Характеристика так основні закономірності функціонування неформальної комунікативної мережі в організації.
Особливості роботи консультативної психологічної допомоги зайнятим підприємницькою діяльністю особам значною мірою залежать від стану виробництва (стабільність, стагнація (застій), процвітання, занепад тощо), рівня корпоративної культури організації, місця функціонування служби (її діяльність відбувається в межах підприємства чи окремо, автономно і тільки відповідає на запити клієнтів) та ін.
Зміст психолого-консультативної допомоги залежить від специфіки діяльності організації. Саме вона зумовлює структуру психологічної служби, яку визначають функції, структура організації, продукти діяльності. Кожен тип організації повинен мати відповідну його особливостям психологічну службу, здатну регулювати психологічними засобами характерний для неї цикл діяльності та людський чинник. Тому психологічні служби заводу, установи чи торговельного закладу, маючи багато спільного, відрізняються структурою і змістом роботи.
Психологічна служба не тільки сприяє підвищенню ефективності діяльності персоналу організації, створенню передумов становлення належного психологічного клімату, самореалізації та ефективної взаємодії співробітників, але й аналізує, координує психологічні аспекти діяльності впродовж виробничого циклу, екстраполює (переносить) їх на побут і соціальну сферу персоналу. У структурі організації вона через свого керівника має підпорядковуватися безпосередньо першому керівникові організації (генеральному директорові, президентові фірми, голові тощо). За таких умов її першочерговим завданням є допомога керівникові у попередженні міжособистісних, групових конфліктів, просуванні обдарованих працівників, з'ясуванні хибних уявлень у колективі і дестабілізуючих чуток, у визначенні оптимальних розмірів і структури організації. Психологічна служба не може бути осторонь розв'язання проблем, пов'язаних із ринками збуту, впровадження у виробництво перспективної продукції та ін. Тобто вона повинна активно сприяти розв'язанню найсуттєвіших завдань, що фігурують на найвищому рівні, дбаючи про їхній зв'язок із перспективою виробництва і персоналу.
Управлінське консультування — системна допомога організаціям, управлінським кадрам у вдосконаленні практики управління, підвищенні як індивідуальної продуктивності, так і ефективності діяльності організації загалом.
Управлінське консультування як метод вдосконалення управлінської практики використовують різні організації та їх керівники у різних сферах управління:
1) консультування із загальних питань управління (визначення стратегії та основних
етапів
розвитку організації,
формування
організаційної культури
тощо);
2)
консультування з питань
управління
фінансовою діяльністю організації;
3) консультування з проблем управління маркетингом (визначення стратегії маркетингу, обґрунтування заходів щодо його здійснення та ін.); 4) консультування з проблем управління людськими ресурсами та їх розвитку (власне
психолого-управлінське консультування).
Важливим напрямком діяльності організаційних психологів є їх участь у формуванні сприятливого соціально-психологічного клімату.
Щодо сутності соціально-психологічного клімату, то його можна визначити як домінуючий у конкретному колективі (групі) відносно стійкого психічного настрою, який формується на основі психічного відображення умов життя і діяльності в міжособистісній взаємодії членів колективу (групи).
Прийнято виокремлювати три основних види психологічного клімату: з позитивного, негативною та нейтральною спрямованістю. Клімат з позитивною спрямованістю називають сприятливим, або здоровим. Клімат з негативною спрямованістю має назву несприятливого, або нездорового. Клімат, спрямованість якого чітко не визначена, є нейтральним.
Діагностичні методи дають можливість виявити як особливості управлінських рішень, прийнятих керівниками, так й індивідуально-психологічні риси керівників, що впливають на прийняття управлінських рішень (здатність до ризику, мотивація уникнення невдач, мотивація успіху та ін.). Представлено систему ділових та навчально-рольових ігор, які можуть бути використані організаційними психологами для підготовки менеджерів до прийняття ефективних управлінських рішень.
Залежно від впливовості неформальних лідерів і ступеня їх лояльності, офіційному керівництву організації, довіри й згоди з управлінськими розв'язками й методами управління, змінюється сила й вплив неформальної комунікативної мережі. Впливовість неформальної комунікативної мережі також визначається частотою й волею спілкування офіційного керівництва з неформальними лідерами. Неформальні лідери виконують функції зберігачів і передавачів інформації. Вони заповнюють "порожнечі" формальної комунікації, пояснюють повідомлення офіційного керівництва і його дії, акумулюють різноманітну інформацію про організацію та її членів. Фактично вони формують суспільну думку щодо політики керівництва й впливають на створення іміджу представників менеджменту.
