70.Специфіка формування груп на сучасному етапі соціокультури (класифікація г. Діркса).

Г. Діркс розуміє під групою "психологічно єдиний соціальний осередок, члени якого цілеспрямовано пов'язані один з одним і залежать один від одного. Ознака групи насамперед полягає в тому, що зміна однієї частини групи змінює стан всіх інших частин". Групу характеризує динамічна замкнутість. Вона являє собою динамічний процес взаємодії між індивідами і завжди означає щось більше, ніж просто сума окремих членів. На думку Г. Діркса, істотним є той момент, що члени групи взаємопов'язані один з одним тривалий час. З часом в кожній групі розвиваються певні звичаї, звичаї, звички і стереотипи поведінки, які засвоюються її членами і відрізняють дану групу від інших. При цьому у окремого індивіда розвивається "свідомість групи і її завдань". У поданні Г. Діркса група є "життєвий простір", в якому "вільно рухається" окремий індивід. З цією точкою зору важко погодиться повністю, тому що говорячи про динамічної замкнутості групи, Діркс не враховує зовнішні контакти, які, як правило, є у групи. Також викликає сумнів його тезу про обов'язкове тривалому існуванні групи - досить багато типів груп існує невеликий час і є, однак, групами. Як, наприклад, черга, тимчасово створена робоча бригада і т.д.

Г. Діркс виділяє три види груп: формальні або "примусові" (він називає їх ще "цільовими" або "робочими"), неформальні ( "добровільні" чи "ініціативні") і "кліки". До формальних чи організованих груп він відносить всі підрозділи системи управління та економіки (майстерня на підприємстві, "компанія в армії" та ін.) Ці групи відрізняються наступними специфічними особливостями: вони мають планомірне розчленовування з чітко встановленими завданнями та обов'язками, авторитет керівництва обумовлюється службовим становищем, а не особистістю людини, існують певні правила поведінки і взаємин у групі, відсутня вибір партнерів. Для неформальних груп (групи за інтересами, як, наприклад, хорові об'єднання, кегельклуби, об'єднання любителів голубів, група супутників, клуб кінолюбителів) характерні такі специфічні особливості: вони виникають не за розпорядженням, припису зверху, а завдяки активності одного або декількох індивідів; замість начальників вони мають неформальних лідерів, які є виразниками групових інтересів і цілей, мають авторитет і особистими якостями для впливу на членів групи; сили, що зв'язують неформальні групи, - це спільні інтереси, "тон спілкування" і звички; в них розвивається яскраво виражене відчуття загальної прихильності до групи; здійснюється принцип добровільності - люди з однаковими почуттями та інтересами об'єднуються на основі добровільності, щоб спільними зусиллями досягати намічені цілі. Під "клікою" Г. Діркс розуміє "особливу форму неформальних груп, які переслідують підкреслено егоїстичні і суперечать великим спільнотам мети". У них панує "підкреслена групова дисципліна", вони мають свою "особливу мораль", "особливі інтереси". Автор вказує наступні види клік: з одного боку, релігійні секти, з іншого боку, кліки кримінальників.

Діркс вважає, що спільною для цих двох видів клік є тільки групова "форма", у той час як ціннісні аспекти, позитивні чи негативні, принципово відрізняють ці групи.

Мені здається, що класифікація Г. Діркса, хоча вона і зачіпає основні види груп, не може бути прийнята беззастережно, бо тут спостерігається явне змішання формальних і неформальних груп. Так, наприклад, "компанія в армії", яка, по суті, неформальна, тлумачиться як формальна, а "хоровий об'єднання" - тільки як неформальна.