- •1.Предмет, завдання, структура предмету «Соціальна психологія».
- •2.Теорії соціальної психології. Течії та напрямки вітчизняної та зарубіжної психології та їх роль у становленні «Соціальної психології» як науки.
- •3. Розвиток соціальної психології в Україні.
- •4. Роль та завдання соціальної психології у суспільстві.
- •5. Соціальна психологія в системі наук. Роль курсу у професійному та особистісному становленні фахівця, особистості.
- •6. Основні методи соціально-психологічних досліджень.
- •8. Застосування соціально-психологічних знань в окремих галузях практичної діяльності .
- •11. Розвиток особистості в системі суспільних відносин. Рольова поведінка та особливості її форсування у системі міжособистісних стосунків.
- •12. Спілкування в системі міжособистісних і суспільних відносин
- •13. Рольова поведінка та соціальні установки.
- •14. Культурна диверситивність людей. Соціально-психологічні дослідження гендеру.
- •15. Соціальна психологія спілкування та міжособистісних відносин
- •16. Спілкування як обмін інформацією. Специфіка обміну інформацією у комунікативному процесі.
- •17. Структура спілкування
- •Види спілкування
- •18.Види і форми комунікації
- •19. Особливості вербальної та невербальної комунікації. Причини неузгодженості вербального та невербального спілкування.
- •20. Характеристика мови як важливого засобу спілкування.
- •21) Бар'єри спілкування: причини та шляхи їх усунення
- •22) Стихійні процеси передачі інформації.
- •23) Функції та засоби масової комунікації.
- •24)Роль засобів масової комунікації у практичній діяльності політолога та формуванні особистості
- •25) Основні комунікативні бар’єри комунікації. Надійність комунікатора
- •26) Структура комунікативного процесу.
- •27) Закон «чутки» Олпорта
- •28) Прямий та непрямий спосіб переконання. Кредитний комунікатор (д. Майерс)
- •29) Макс Люшер «Сигнали особистості: рольові ігри та їх мотиви».
- •31.Самоефективність у концепції Алберта Бандури.
- •32. Локус котролю за Юліаном Ротером.
- •33.Набута безпорадність, міркування на користь власного «я», оптимізм, «захисний песимізм», помилковий консенсус у формуванні «я»-концепції.
- •34. Дослідження ефекту помилкової унікальності.
- •35. «Мотиви підтримки самоповаги» та його рівні (Абрам Тессер).
- •36. Феномени «морального лицемірства», «нога в дверях» та їх прояви.
- •37. Характеристика Стенфордського тюремного експерименту Філіпа Зімбаро щодо формування установок та виконання соціальних ролей особистістю.
- •38. Соціально-психологічні основи взаємодії. Місце взаємодії у структурі спілкування.
- •39.Інтеракція як організація спільної діяльності. Вплив людини на людину. Типи взаємодії.
- •40. Агресія як деструктивна взаємодія та її дослідження у соціальній психології.
- •51. Психологічні характеристики групи. Структура групи.
- •Великі в кількісному відношенні утворення людей розділяються на два види:
- •54. Стихійні групи. Формування поведінки натовпу. Психологія класів і соціальних рухів.
- •55. Соціально-психологічні аспекти української ментальності.
- •58. Класичні експерименти соціальної психології з досліджень конформізму.
- •59. Психологія малої групи: поняття, межі, класифікація.
- •60. Психологічна структура та динамічні процеси в малій групі.
- •61. Психологія дитячих груп різного віку. Неформальні групи підлітків та старшокласників, юнацтва.
- •62. Психологія сім’ї, її педагогічний потенціал
- •63.Лідерство та керівництво в малих групах. Теорії лідерства
- •64. Психологічні основи соціалізації особистості: зміст соціалізації дитини і дорослого. Стадії та інститути соціалізації
- •65.Роль великих та малих груп у соціалізації особистості. Механізми соціалізації
- •66.Соціальні установки та їх дослідження у соціальній психології
- •67.Керівництво процесом соціалізації дитини: шляхи та умови
- •68.Соціально-психологічна служба та її роль у суспільстві та діяльності особистості. Соціально-психологічна служба школи, сім’ї
- •69. Структура комунікативного процесу. Комунікативні бар’єри
- •70.Специфіка формування груп на сучасному етапі соціокультури (класифікація г. Діркса).
68.Соціально-психологічна служба та її роль у суспільстві та діяльності особистості. Соціально-психологічна служба школи, сім’ї
Вона виконує такі функцій:
o виявлення загальних і особистих соціальних проблем школярів у класах і школі;
o вивчення і діагностика індивідуальних особливостей учнів, груп школи;
o надання допомоги вчителю в роботі з учнем, групою, батьками;
o соціальний захист того, у кого виникли проблема;
o соціальний захист групи, класу від окремих осіб;
o виявлення індивідуально-педагогічних можливостей учителів і надання їм допомоги у підвищенні педагогічної майстерності, дієвості педагогічної діяльності в роботі з учнями, батьками;
o соціально-педагогічна оцінка проведених виховних заходів у групах, школі;
o безпосередня підготовка соціально-педагогічних заходів з різними групами школярів, окремими учнями, учителями, батьками;
o установлення професійних зв'язків із закладами, які забезпечують соціальний захист: заступником голови адміністрації із соціальних питань; працівниками відділу освіти, соціального захисту, центру зайнятості, правоохоронних органів, відділу культури; спеціалістами психолого-медико-педагогічних консультацій, медико-експертної комісії, соціальних служб для дітей, молоді та сім'ї, територіального Центру медико-соціальної реабілітації інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату; представниками благодійних дитячих, молодіжних громадських організацій.
Соціально-педагогічна діяльність служби визначається Положенням про психологічну службу системи освіти України (затверджено наказом Міністерства освіти України 03.05.99 № 127). 12 .05.2004 року наказом № 386 МОН України про виконання питання "Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти ", а наказом МОН України №616 від 02.07.2009 року про внесення змін до "Положенням про психологічну службу системи освіти України" визначено, що в закладах освіти мають працювати практичний психолог і соціальний педагог як єдина команда, однак з розмежуванням функцій.
Реальна практика шкіл переконливо показує, що соціальний педагог має свій специфічний обсяг професійної діяльності. Соціальний педагог - це фахівець, який на основі отриманих у результаті діагностики даних, педагогічно грамотно може розробити методику, методичні рекомендації для їхньої реалізації в педагогічній діяльності різних фахівців школи. Крім того, він і сам повинен уміти педагогічно правильно побудувати виховну, соціально-педагогічну роботу з окремими учнями, різними групами школярів, їхніми батьками, учителями.
Соціальний педагог може допомогти:
а) учителеві: розробити індивідуальну методику роботи з учнем щодо організації його навчання і виховання; організувати соціально-педагогічну роботу із класом; надати допомогу в розробці методики реалізації взаємин з окремими батьками; допомагати у розв'язанні конфлікту між учителем і учнем; учителем, учнем і його батьками; учителем і класом та ін.;
б) учневі рекомендаціями (консультацією): у роботі із самовдосконалення; як перебороти (попередити в майбутньому) конфліктні ситуації (відносини) у класі, із учителем, з батьками;
в) батькам консультацією, рекомендаціями, методичною допомогою: у налагодженні взаємин із сином (дочкою); для коректування соціально-педагогічної роботи зі своєю дитиною; у розвитку (узгодженні) відносин із учителем в інтересах удосконалювання соціально-педагогічної роботи з дитиною.
Зміст соціально-педагогічної діяльності соціального педагога передбачено п. 4.4. Положення:
- здійснює посередництво між освітніми установами, сім'єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків;
- сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнівської молоді;
- залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян;
- впливає на подолання особистісних, міжособистісних, внутрішньо сімейних конфліктів, надає потрібну консультативну психолого-педагогічну допомогу дітям і підліткам, групам соціального ризику, дітям, які потребують піклування тощо.
Виконуючи соціально-педагогічну роботу соціальний педагог виступає (залежно від ситуації) у ролі:- посередника - здійснює взаємозв'язок між дітьми і дорослими, між сім'єю і державними службами, організаціями і закладами, які покликані піклуватися про інтелектуальне, духовне, соціальне і психічне здоров'я;- адвоката - захищає інтереси узаконених прав людини, сім'ї, різних категорій населення, домагається справедливості, прагне допомогти людям реалізувати свої здібності, дати можливість використовувати свої ресурси усіма членами суспільства;- конфліктолога - допомагає попередити і розв'язувати конфліктні ситуації, вийти з кризового стану, подолати посттравматичний синдром;- аніматора - спонукає людину до дій, сприяє відновленню взаємодії між особистістю і суспільством;- експерта - виконує аналітичну роботу, пов'язану з виставленням соціального діагнозу, визначає методи і технологію компетентного втручання в проблему клієнта;- терапевта і наставника - протягом певного періоду життя проводить соціальний супровід клієнта, сім'ї, піклується про здоров'я, моральні якості, національні та загальнолюдські цінності, попереджає про можливі проблеми;- друга і порадника - допомагає людям розширити свою компетенцію і розвивати здібності самому розв'язувати власні проблеми за принципом "допоможи, щоб клієнт сам собі допоміг";- громадського діяча - підтримує, розвиває і очолює соціальні ініціативи громадян, спрямовані на оздоровлення навколишнього середовища;- менеджера - впроваджує різноманітні масові форми СПД (благодійні акції, фестивалі, місячники тощо), ініціює участь дітей та дорослих в різноманітних соціальних проектах.
Соціальний педагог здійснює функції:- діагностичну: встановлює соціально-педагогічний діагноз, вивчає особливості діяльності і спілкування вихованців, вивчає особливості, міру і спрямованість впливу соціального середовища (школи, сім'ї, сусідів, груп ровесників тощо);- організаційну: організує соціально корисну діяльність дітей і підлітків, формує демократичну систему взаємостосунків в підлітковому середовищі, а також серед дітей і дорослих,- прогностичну: прогнозує результати процесу виховання з урахуванням найважливіших факторів розвитку особистості;-попереджувально-профілактичну і соціально-терапевтичну: передбачає і приводить в дію юридичні, психологічні механізми попередження і подолання негативних явищ, організує надання соціотерапевтичної допомоги тим, хто її потребує, забезпечує захист прав дітей в суспільстві, надає допомогу в період соціального і професійного визначення особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді.
На основі цих функцій конкретизуються напрями соціально-педагогічної діяльності:
- вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вихованців;- організація освітньо-виховної взаємодії з проблемною особистістю;- соціально-педагогічна допомога та підтримка особистості в кризових ситуаціях;- корекція відносин і соціальної взаємодії;- організація посередництва у творчому розвитку особистості
