- •1.Предмет, завдання, структура предмету «Соціальна психологія».
- •2.Теорії соціальної психології. Течії та напрямки вітчизняної та зарубіжної психології та їх роль у становленні «Соціальної психології» як науки.
- •3. Розвиток соціальної психології в Україні.
- •4. Роль та завдання соціальної психології у суспільстві.
- •5. Соціальна психологія в системі наук. Роль курсу у професійному та особистісному становленні фахівця, особистості.
- •6. Основні методи соціально-психологічних досліджень.
- •8. Застосування соціально-психологічних знань в окремих галузях практичної діяльності .
- •11. Розвиток особистості в системі суспільних відносин. Рольова поведінка та особливості її форсування у системі міжособистісних стосунків.
- •12. Спілкування в системі міжособистісних і суспільних відносин
- •13. Рольова поведінка та соціальні установки.
- •14. Культурна диверситивність людей. Соціально-психологічні дослідження гендеру.
- •15. Соціальна психологія спілкування та міжособистісних відносин
- •16. Спілкування як обмін інформацією. Специфіка обміну інформацією у комунікативному процесі.
- •17. Структура спілкування
- •Види спілкування
- •18.Види і форми комунікації
- •19. Особливості вербальної та невербальної комунікації. Причини неузгодженості вербального та невербального спілкування.
- •20. Характеристика мови як важливого засобу спілкування.
- •21) Бар'єри спілкування: причини та шляхи їх усунення
- •22) Стихійні процеси передачі інформації.
- •23) Функції та засоби масової комунікації.
- •24)Роль засобів масової комунікації у практичній діяльності політолога та формуванні особистості
- •25) Основні комунікативні бар’єри комунікації. Надійність комунікатора
- •26) Структура комунікативного процесу.
- •27) Закон «чутки» Олпорта
- •28) Прямий та непрямий спосіб переконання. Кредитний комунікатор (д. Майерс)
- •29) Макс Люшер «Сигнали особистості: рольові ігри та їх мотиви».
- •31.Самоефективність у концепції Алберта Бандури.
- •32. Локус котролю за Юліаном Ротером.
- •33.Набута безпорадність, міркування на користь власного «я», оптимізм, «захисний песимізм», помилковий консенсус у формуванні «я»-концепції.
- •34. Дослідження ефекту помилкової унікальності.
- •35. «Мотиви підтримки самоповаги» та його рівні (Абрам Тессер).
- •36. Феномени «морального лицемірства», «нога в дверях» та їх прояви.
- •37. Характеристика Стенфордського тюремного експерименту Філіпа Зімбаро щодо формування установок та виконання соціальних ролей особистістю.
- •38. Соціально-психологічні основи взаємодії. Місце взаємодії у структурі спілкування.
- •39.Інтеракція як організація спільної діяльності. Вплив людини на людину. Типи взаємодії.
- •40. Агресія як деструктивна взаємодія та її дослідження у соціальній психології.
- •51. Психологічні характеристики групи. Структура групи.
- •Великі в кількісному відношенні утворення людей розділяються на два види:
- •54. Стихійні групи. Формування поведінки натовпу. Психологія класів і соціальних рухів.
- •55. Соціально-психологічні аспекти української ментальності.
- •58. Класичні експерименти соціальної психології з досліджень конформізму.
- •59. Психологія малої групи: поняття, межі, класифікація.
- •60. Психологічна структура та динамічні процеси в малій групі.
- •61. Психологія дитячих груп різного віку. Неформальні групи підлітків та старшокласників, юнацтва.
- •62. Психологія сім’ї, її педагогічний потенціал
- •63.Лідерство та керівництво в малих групах. Теорії лідерства
- •64. Психологічні основи соціалізації особистості: зміст соціалізації дитини і дорослого. Стадії та інститути соціалізації
- •65.Роль великих та малих груп у соціалізації особистості. Механізми соціалізації
- •66.Соціальні установки та їх дослідження у соціальній психології
- •67.Керівництво процесом соціалізації дитини: шляхи та умови
- •68.Соціально-психологічна служба та її роль у суспільстві та діяльності особистості. Соціально-психологічна служба школи, сім’ї
- •69. Структура комунікативного процесу. Комунікативні бар’єри
- •70.Специфіка формування груп на сучасному етапі соціокультури (класифікація г. Діркса).
5. Соціальна психологія в системі наук. Роль курсу у професійному та особистісному становленні фахівця, особистості.
Соціальна психологія досліджує особливості взаємозв'язків людини з різноманітними суб'єктами соціального середовища, допомагає їй глибше пізнати себе, своє соціальне оточення, ефективно взаємодіяти з ним. Цьому сприяє властивий людині соціально-психологічний тип мислення, певний спосіб сприймання і тлумачення подій, явищ, станів, які вона може спостерігати як у собі, так і в соціумі. Соціальна психологія як відносно молода наука сформувалася на межі психології та соціології. Однак вона є не взаємодією двох методів дослідження чи механічним зближенням цих систем, а самобутньою наукою як за проблематикою, так і за логікою її дослідження.
Соціальна психологія — наука про взаємозв'язок соціального і психічного, їх взаємодію, взаємозалежність, взаємовпливи на рівні окремої людини, спільності; про соціально-психологічні явища, які виникають у процесі соціальної взаємодії і характеризують індивіда і групу.
Коло об'єктів соціальної психології як науки доволі широке та різноманітне, що і визначає структуру соціально-психологічного знання.
Структура соціальної психології (рис. 1) в кожний історичний період розвитку є результатом взаємодії двох протилежних, але тісно пов'язаних процесів: диференціації (поділ на складові) та інтеграції (об'єднання) ц з іншими галузями науки (інтеграція як соціальної психології загалом, так і окремих її складових). Ця структура містить упорядковані знання про соціально-психологічну реальність і механізми її розвитку та функціонування, є системою взаємопов'язаних уявлень, понять, поглядів, теорій, концепцій про соціально-психологічну реальність різних рівнів: від соціально-психологічної програми поведінки окремих людей до соціально-психологічних явищ у макросередовищі.
Як навчальний курс, соціальна психологія охоплює такі розділи:
1) науково-методологічний. Розкриває місце і роль соціальної психології в системі наукового знання (її предмет, завдання, функції, категорії, методологічні основи та методи, питання еволюції соціально-психологічного знання);
2) соціально-психологічні проблеми особистості. Вивчає особистість як суб'єкт соціальної взаємодії та спілкування, психічне відображення особистістю соціальних явищ у структурі групових відносин;
3) соціально-психологічна характеристика спілкування. Містить соціально-психологічні знання про спілкування, його види, рівні та функції, психологічні способи впливу в процесі спілкування та ін.;
4) соціальна психологія груп і міжгрупової взаємодії. Висвітлює соціально-психологічні знання про комунікативний потенціал учасників взаємодії, про закономірності поширення суспільних інтересів, настроїв, моди, про психічний склад групи, нації. Вивчає сферу соціально-психологічних групових процесів — проблеми прояву соціально-психологічних явищ у малих соціальних групах (конформна поведінка, соціально-психологічний клімат, психологічна сумісність тощо);
5) особливості прикладної соціальної психології. Йдеться про закономірності становлення соціально-психологічної реальності в конкретних сферах життєдіяльності індивіда та групи: соціальну психологію виробництва, соціальну психологію управління та ін.
Як самостійна галузь знання, соціальна психологія реалізує усі функції, властиві психологічній науці: теоретико-пізнавальну, комунікативну, гуманістичну, прогностичну, прикладну та ін. Теоретико-пізнавальна функція передбачає повне і конкретне пізнання соціально-психологічної реальності, її структури, механізмів розвитку та функціонування з позицій інтересів людини і групи, а також з'ясування закономірностей, механізмів та чинників, що детермінують соціально-психологічні явища. Комунікативна функція реалізується як систематизація знань з проблем сприймання, передавання інформації, взаємодії і взаємовпливу людей. Гуманістична функція полягає в дотриманні норм етики і моралі щодо індивіда, в захисті соціальних спільностей, верств, відтворенні й передаванні соціального досвіду. Прогностична функція передбачає формування соціально-психологічних прогнозів щодо співвідношення індивідуального і соціального, суб'єктивного відображення об'єктивної реальності. Зміст прикладної функції полягає у з'ясуванні на основі теоретичного й емпіричного аналізів закономірностей становлення соціально-психологічної реальності форм існування та способів функціонування ціннісного ставлення індивіда до соціальної дійсності, вироблення практичних рекомендацій з різних аспектів взаємодії, впливу людей один на одного та сприйняття їх у соціальній спільноті.