- •1.Предмет, завдання, структура предмету «Соціальна психологія».
- •2.Теорії соціальної психології. Течії та напрямки вітчизняної та зарубіжної психології та їх роль у становленні «Соціальної психології» як науки.
- •3. Розвиток соціальної психології в Україні.
- •4. Роль та завдання соціальної психології у суспільстві.
- •5. Соціальна психологія в системі наук. Роль курсу у професійному та особистісному становленні фахівця, особистості.
- •6. Основні методи соціально-психологічних досліджень.
- •8. Застосування соціально-психологічних знань в окремих галузях практичної діяльності .
- •11. Розвиток особистості в системі суспільних відносин. Рольова поведінка та особливості її форсування у системі міжособистісних стосунків.
- •12. Спілкування в системі міжособистісних і суспільних відносин
- •13. Рольова поведінка та соціальні установки.
- •14. Культурна диверситивність людей. Соціально-психологічні дослідження гендеру.
- •15. Соціальна психологія спілкування та міжособистісних відносин
- •16. Спілкування як обмін інформацією. Специфіка обміну інформацією у комунікативному процесі.
- •17. Структура спілкування
- •Види спілкування
- •18.Види і форми комунікації
- •19. Особливості вербальної та невербальної комунікації. Причини неузгодженості вербального та невербального спілкування.
- •20. Характеристика мови як важливого засобу спілкування.
- •21) Бар'єри спілкування: причини та шляхи їх усунення
- •22) Стихійні процеси передачі інформації.
- •23) Функції та засоби масової комунікації.
- •24)Роль засобів масової комунікації у практичній діяльності політолога та формуванні особистості
- •25) Основні комунікативні бар’єри комунікації. Надійність комунікатора
- •26) Структура комунікативного процесу.
- •27) Закон «чутки» Олпорта
- •28) Прямий та непрямий спосіб переконання. Кредитний комунікатор (д. Майерс)
- •29) Макс Люшер «Сигнали особистості: рольові ігри та їх мотиви».
- •31.Самоефективність у концепції Алберта Бандури.
- •32. Локус котролю за Юліаном Ротером.
- •33.Набута безпорадність, міркування на користь власного «я», оптимізм, «захисний песимізм», помилковий консенсус у формуванні «я»-концепції.
- •34. Дослідження ефекту помилкової унікальності.
- •35. «Мотиви підтримки самоповаги» та його рівні (Абрам Тессер).
- •36. Феномени «морального лицемірства», «нога в дверях» та їх прояви.
- •37. Характеристика Стенфордського тюремного експерименту Філіпа Зімбаро щодо формування установок та виконання соціальних ролей особистістю.
- •38. Соціально-психологічні основи взаємодії. Місце взаємодії у структурі спілкування.
- •39.Інтеракція як організація спільної діяльності. Вплив людини на людину. Типи взаємодії.
- •40. Агресія як деструктивна взаємодія та її дослідження у соціальній психології.
- •51. Психологічні характеристики групи. Структура групи.
- •Великі в кількісному відношенні утворення людей розділяються на два види:
- •54. Стихійні групи. Формування поведінки натовпу. Психологія класів і соціальних рухів.
- •55. Соціально-психологічні аспекти української ментальності.
- •58. Класичні експерименти соціальної психології з досліджень конформізму.
- •59. Психологія малої групи: поняття, межі, класифікація.
- •60. Психологічна структура та динамічні процеси в малій групі.
- •61. Психологія дитячих груп різного віку. Неформальні групи підлітків та старшокласників, юнацтва.
- •62. Психологія сім’ї, її педагогічний потенціал
- •63.Лідерство та керівництво в малих групах. Теорії лідерства
- •64. Психологічні основи соціалізації особистості: зміст соціалізації дитини і дорослого. Стадії та інститути соціалізації
- •65.Роль великих та малих груп у соціалізації особистості. Механізми соціалізації
- •66.Соціальні установки та їх дослідження у соціальній психології
- •67.Керівництво процесом соціалізації дитини: шляхи та умови
- •68.Соціально-психологічна служба та її роль у суспільстві та діяльності особистості. Соціально-психологічна служба школи, сім’ї
- •69. Структура комунікативного процесу. Комунікативні бар’єри
- •70.Специфіка формування груп на сучасному етапі соціокультури (класифікація г. Діркса).
63.Лідерство та керівництво в малих групах. Теорії лідерства
Люди - найбільша цінність у будь-якій організації, але в той же час вони є найменш передбачуваними для управління. Це справедливо по відношенню не тільки до промислових та торговельних компаній, а до будь-якої оперативної діяльності, незалежно від того, пов'язана вона з отриманням прибутку чи ні, належить і до виробництва чи до роботи в уряді. Саме люди є фактором, що визначає цілісний або непослідовний характер будь-якої діяльності.
Компанії приводяться до руху не логікою, а переконаними людьми, що діють у відповідному культурному та історичному контексті. Вони управляються не системами та технологіями, а людиною, що прямує своїм шляхом, використовуючи свої розумові здібності, ділові якості, інстинкти та емоції.
У світі неодноразово одержувалися неймовірні воєнні перемоги, створювалися могутні корпорації, і все це завдяки далекоглядності та керівництву небагатьох осіб - лідерів. Хоча й справедлива думка про те, що не всі лідери стають менеджерами, все ж важко уявити успішного менеджера, який не був би лідером. Таке складне та різноманітне поле діяльності, як лідерство, являє собою особливий виклик для людини, що прагне знайти його витоки та стимули. Лідерство - це сенс керівництва.
Слово "лідерство" походить від слова "стежина", що означає дорогу, шлях, напрям судна в морі. Управління має іншу концепцію. Воно походить від латинського слова "манус" - "рука" - вказувати рукою напрямок або давати наказ. Лідерство, як і влада, - це потенціал, що має людина. Сила та примушення при лідерстві заміняються на спонукання та натхнення.
Питання щодо лідерства викликали цікавість людей з давніх часів. Однак систематичне, цілеспрямоване та широке вивчення лідерства почалося тільки з Ф. Тейлора. Було проведено багато досліджень. Проте ще немає повної згоди з приводу того, що таке лідерство та як його слід вивчати.
Лідерство стало об'єктом дослідження, коли на початку двадцятого століття почали вперше вивчати управління. Однак лише в період між 1930 та 1950 роками вперше було здійснено вивчення лідерства у великих масштабах та на системній основі. Ці ранні дослідження ставили за мету виявити якості та особисті характеристики ефективних керівників.
У 40-х роках вчені почали вивчати зібрані факти про співвідношення особистих якостей та лідерства. На жаль, незважаючи на сотні проведених досліджень, вони не дійшли єдиного висновку про якості, які вирізняють великого лідера. У 1948 році Стогділл зробив комплексний огляд досліджень у галузі лідерства, де відмітив, що лідери, як правило, вирізнялись інтелектом, прагненнями до знань, надійністю, відповідальністю, активністю, соціальною участю та соціально-економічним статусом.
У найзагальнішому сенсі лідерство включає такі дії:
o планування (пошук всієї доступної інформації; визначення завдань і цілей групи);
o ініціація (інструктаж групи; розподіл завдань; установка стандартів групи);
o контроль (підтримка стандартів групи; забезпечення прогресу; ухвалення рішень);
o підтримка (вираз визнання індивідуального внеску; заохочення; створення духу товариства; зменшення напруженості за допомогою гумору);
o інформування (роз'яснення завдань і планів; постійне інформування групи; підбиття підсумків ідей і пропозицій);
o оцінювання (перевірка здійснимості ідей; випробування можливих наслідків; оцінювання продуктивності групи; допомога групі в самооцінці).
Природа лідерства може бути краще зрозуміла, якщо порівняти його з власне управлінням. Бути менеджером та бути лідером в організації - не одне й те саме. Менеджер у своєму впливі на працю підлеглих та розбудові відносин з ними насамперед використовує посадову основу влади та її джерела. Лідерство ж як специфічний тип відносин управління грунтується на процесі соціального впливу, взаємодії в організації. Цей процес складнішим, що потребує високого рівня взаємозалежності його учасників. На відміну від власне управління, лідерство передбачає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Відповідно, відносини "начальник - підлеглий", що властиві традиційному погляду на управління, заміщуються відносинами "лідер - послідовник".
