29) Макс Люшер «Сигнали особистості: рольові ігри та їх мотиви».

??????????????????????????

30) Я-концепція, самоповага, «ефект посилання на себе».Погляди ГізелиМаркус на формування незалежної та взаємозалежної Я-концепції.

Наша поведінка є результатом взаємодії між тим, що відбувається в наших головах і подіями навколишнього світу, між нашим відчуттям себе і нашим соціальним оточенням.

Наведемо кілька прикладів.

Соціальне оточення впливає па самосвідомість: опинившись в групі іншої культури, раси чи статі, ми ясно усвідомлюємо свою відмінність і чуйно реагуємо на те, як нас сприймають інші.

В той день, коли я писав ці рядки, мій друг, американець європейського походження, днями повернувся з Непалу, розповів, наскільки білою людиною він відчував себе, живучи в невеликому селі; годиною пізніше приятелька, американка африканського походження, розповіла мені, наскільки американкою вона відчувала себе в Африці.

Егоїзм накладає відбиток на соціальні судження. Нас не можна назвати об'єктивними, безпристрасними суддями подій. Якщо в близьких взаєминах (наприклад, у шлюбі) виникають проблеми, ми зазвичай покладаємо на наших партнерів більшу відповідальність, ніж на себе. Трохи розлучених людей звинувачують у подію самих себе. Коли вдома, або нароботі, або в грі справи йдуть добре, ми вважаємо, що це наша заслуга. У боротьбі за визнання вчені рідко недооцінюють свій власний внесок. Після того, як Фредерік Бантінг і Джон Маклеод отримали в 1923 році Нобелівську премію за відкриття інсуліну, Бантінг заявив, що Маклеод, який очолював лабораторію, був швидше перешкодою, ніж помічником. Маклеод в промовах, присвячених відкриттю, не згадував ім'я Бантінга.

Ставлення до себе мотивує соціальну поведінку. Наші дії часто є стратегічними.

У надії справити хороше враження, ми витрачаємо мільйони на косметику і різного роду дієти. Так само як політики, ми відстежуємо в інших поведінку та очікування на нашу приводу і ведемо себе відповідним чином. Ставлення до власного іміджу багато в чому управляє нашою поведінкою.

Як видно з цих прикладів, Я і суспільство можна уподібнити двостороннього руху. Те, що ви думаєте про себе і як себе відчуваєте, впливає на вашу інтерпретацію подій, на ваші спогади про них і на те, як ви реагуєте на інших. У свою чергу, інші допомагають вам відчути себе. У 1993 році слово «Я» з'явилося майже в 5400 книгах і резюме в журналі «Psychological Abstracts», збільшивши кількість у порівнянні з 1970 роком у чотири рази. Наше відчуття себе організовує наші думки, почуття і дії. Тому ми починаємо наш екскурс в соціальну психологію з того, що розглянемо, наскільки добре ми себе знаємо, що ми відчуваємо по відношенню до себе і як відчуття себе управляє нашими установками і діями.

Я-конценпція.

Як паші переконання щодо себе впливають па наші думки і дії? Наскільки добре ми себе знаємо? Як культура формує почуття «Я»?

Я-структура: віра в себе, яка організовує і направляє обробку інформації, що стосується самого себе.

Концепції (специфічні переконання, за допомогою яких ви визначаєте, хто ви є) - це ваші Я-структури. Структури - це психічні моделі, за допомогою яких ми організовуємо наше життя. Я-структури (сприйняття себе самого як спортсмена, як людину з надмірною вагою, як людину енергійного і т. д.) дуже впливають на те, як ми обробляємо соціальну інформацію. Вони впливають на те, як ми сприймаємо, запам'ятовуємо і оцінюємо інших людей і себе.

Якщо заняття спортом є центральною частиною нашої Я-концепції (якщо «спортсмен» - це одна з наших Я-структур), ми будемо помічати додавання і спортивні навички інших. Ми будемо швидко пригадувати пов'язаний зі спортом досвід і вітати інформацію, яка сумісна з нашою Я-структурою. Значить, Я-структури, що складають нашу Я-концепцію, можна розглядати як психічну десяткову систему Дьюї для складання каталогів і відтворення інформації.

Розглянемо, як Я впливає на пам'ять (явище, відоме під назвою «ефект посилання на себе»). Коли інформація застосовна до наших Я-концепціям, ми швидко її обробляємо і добре пам'ятаємо. Якщо нас запитають, чи можна застосувати до нас таке характерне слово, як «товариський», ми будемо пам'ятати згодом це слово краще, ніж якщо б нас запитали, чи можна застосувати воно до когось іншого. Якщо нас попросять порівняти себе з персонажем в оповіданні, ми запам'ятовуємо цей персонаж краще. Через два дні після розмови з кимось ми краще пам'ятаємо те, що сказав про нас ця людина. Таким чином, пам'ять формується навколо нашого основного інтересу - самих себе. Коли ми думаємо про щось у зв'язку з собою, то запам'ятовуємо це краще. Ефект посилання на себе ілюструє найістотніший життєвий факт: відчуття самих себе лежить в центрі нашого світу. Розглядаючи себе зазвичай як центральна ланка, ми переоцінюємо, якою мірою поведінка інших націлене на нас. І часто ми беремо на себе відповідальність за події, в яких граємо лише невелику роль.

Наша Я-концепція включає в себе не тільки наші переконання в тому, хто ми зараз, але також і те, ким ми могли б стати - наші можливі Я. Хейзел Маркус і її колеги відзначили, що наші можливі Я містять в собі те, якими ми бачимо себе в наших мріях, - багатий Я, худий Я, пристрасно улюблений і люблячий Я. Вони також містять в собі Я, яким ми боїмося стати, - безробітний Я, хворий Я, відстає у навчанні Я.

Такі можливі Я мотивують нас до досягнення особливої мети - до того життя, до якої ми прагнемо. Можливі Я: образ того, якими ми мріємо або боїмося стати в майбутньому.

Сила Я визначається здатністю людини зберігати свою Саміеть попри несприятливі зовнішні чи внутріш­ні обставини. Я переживається у момент виокремлення себе із оточення, при порівнянні з різними не-Я (інши­ми людьми) як узагальнення притаманних і відсутніх властивостей. Основними функціями Я-концепції є:

1) самоузгодження. Для людини важливо не тільки досягти гармонії з навколишнім світом, а й домогтисясамоузгодження - гармонії внутрішнього світу. Під впливом нового досвіду Я постійно змінюється, збері­гаючи властивості цілісної системи (гештальту). Щодо психічного благополуччя не так важливо, наскільки люди змінюються, а збереження ними внутрішнього відчуття, здатності бути собою, забезпечення внутріш­ньої узгодженості себе із собою, відносної стабільності внутрішнього світу (переживання, ідеали, наміри), поведінки.

Відчуття стабільності (ідентичності) Я відіграє ви­значальну роль у забезпеченні постійності внутрішнього світу особистості, почуття ідентичності, самототожності людини. Саме ідентичність (стійке уявлення про себе) дає змогу людині усвідомити необхідні межі між Я і не-Я. Із ним пов'язані саморегуляція поведінки, особистісна відповідальність, почуття обов'язку, соціальної долученості, співвіднесення власних бажань з інтереса­ми інших. Воно передбачає можливість усвідомлення змін, які відбуваються в душі людини;

2)             забезпечення цілісності (холістичності) внутріш­нього світу. Я-концепція - важливий чинник цілісно­сті особистості. Вона регулює різні види активності особистості, визначає особливості інтерпретації нею ментального досвіду, інтерпретує соціальні очікування, забезпечує збереження самооцінки та самоповаги, характеризує внутрішню налаштованість діяти гуман­но, благородно, продуктивно і творчо, діалогічно спіл­куватися. Гармонія психічного світу людини, збалансо­ване становлення її особистості (індивідуальності) також залежить від неї. Особистісну визначеність кож­ного моменту життя Я-концепція зумовлює настільки природно, що не завжди фіксується сприйманням та інтелектом. Вона причиново-мотиваційно впливає на організацію самосвідомості, життєдіяльності, сутнісно визначає те, ким є людина, що вона думає про себе, перспективи свого розвитку;

3) забезпечення саморегуляції внутрішньої та зов­нішньої активності. Самосвідомість є фундаменталь­ним чинником саморегулювання життєдіяльності та становлення, розвитку і саморозвитку особистості. Вона інтегрує психічні процеси, особистісні властивості і зов­нішню діяльність. Це забезпечує усвідомлення люди­ною своїх нахилів, вибір діяльності, формування інди­відуального стилю життя, наближення до своєї суті. Все, що чинить і чого не чинить людина, великою мірою зумовлене її Я-концепцією. Навіть залежність від норм громадянського життя опосередкована самовизначен­ням. Свої імпульси і стимули вона стримує, щоб діяти відповідно до встановлених для себе стандартів поведін­ки. Суть саморегуляції поведінки полягає у здатності особистості долати тенденції до задоволення імпульсив­них бажань із метою досягнення більш цінних, віддале­них учасі та просторі цілей.

Я - своєрідний центр самокерування поведінкою, діяльністю, спілкуванням і вчинками, «внутрішній гос­подар», котрого у психології називають особистістю. Я- концепція забезпечує одну з важливих функцій саморе­гуляції поведінки - цілевизначення. Ставлячи перед собою певні цілі, завдання, людина виходить із реальних можливостей і тих, які сподівається набути найближчим часом. Ідеальне Я стимулює, актуалізує потребу саморе­гуляції як важливого засобу досягнення значущої мети.

Цілість образу власного Я робить поведінку особи­стості послідовною, задає систему, стиль життя. Я є регулятивом психічного життя особистості, суб'єктом свідомості, усвідомлення всіх явищ внутрішнього і зов­нішнього буття особистості. Цілість Я значуще впливає на життя людини, зумовлюючи вибір життєвого шляху;

4) самовизначення особистості та стратегії її життя і поведінки. Я дає особистості змогу локалізувати себе у фізичному і психологічному часі, визначити своє місце щодо інших людей. Я-концепція є основою самовизначення- вибору головної мети, стратегії життя людини, настанови до певної поведінки. У структурі Я знімаєть­ся суперечність між свідомим і несвідомим психічним особистості;

5) інтеграція життєвого досвіду. На основі уявлень про себе особистість інтерпретує індивідуальний досвід і досвід інших людей. Самосвідомість діє як своєрідна призма, крізь яку переломлюється, класифікується інформація на важливу, менш значущу чи зовсім несут­тєву для особистості. Я-концепція діє як внутрішній фільтр, що визначає характер сприйняття ситуації, осмислюється, набуває сенсу відповідно до уявлення людини про себе;

6) забезпечення саморозвитку. Розвиток особистості перебуває під визначальним та ситуативним впливами Я-концепції. Зі словами «Я сам» («Я сама») Я-концепція набуває активної ролі, що зумовлює вибір особисті­стю цілей і завдань, систему очікувань, прогнозів май­бутнього, оцінку досягнень, повноцінне самостановлення, самоутвердження і саморозвиток. Орієнтація на Я-ідеальне, постійне самооцінювання, прагнення до високих життєвих домагань зумовлюють самоактивність, спрямовану на самовдосконалення, оволодіння певними якостями, набуття життєвого досвіду, високих інтересів, намірів тощо. Це вимагає розвитку інтелекту, саморегуляції, волі, характеру, здібностей;

7) забезпечення самореалізації, самовираження, самоствердження власної свободи та відповідальності. Здебільшого поведінка людини узгоджується з її Я-концепцією. Вона стимулюється та регулюється найголов­нішим інтегральним мотивом життя - тенденцією до актуалізації (К. Роджерс), спрямована на збереження і розвиток себе, максимальне виявлення кращих власти­востей, перехід із потенційного стану в актуальну дію.

Бажання людини до самоактуалізації стимулює реа­лізацію нею свого потенціалу, щоб стати повноцінною особистістю, спроможною втілювати всі свої здібності, обдарування. Жодна людина не стає самоактуалізованою настільки, щоб реалізувати усі мотиви. У неї завжди залишаються перспективи для розвитку, потреба само­вдосконалення, котра ніколи не задовольняється вповні.

У процесах самоактуалізації Я важливе значення мають пам'ять і ефект посилання на себе. Він виража­ється в ефективному опрацьовуванні і запам'ятовуванні інформації, що належить людині. Близькі Я-концеп­ції відомості легко запам'ятовуються, відновлюються, опрацьовуються;

8) реагування на соціальні та моральні норми і ду­ховні ідеали. Я-концепція визначає сприйняття люди­ною соціальних норм, а також реалізує надскладні змі­стово-динамічні ролі, оскільки витримує тиск оточен­ня («принцип реальності»), несвідомих потягів «Воно» («принцип задоволення»), сумління, втіленого в Я-духовному. Суперечність і боротьба цих тенденцій поро­джує внутрішні особистісні конфлікти (розлади, не­врози, почуття провини, сором, комплекс неповноцін­ності тощо).

Загалом головні функції Я-концепції полягають в утвердженні у самосвідомості людини своєрідного від­чуття визначеності у психологічному, соціальному та духовному просторі, ідентифікуванні з конкретним середовищем, досягненні прийнятного самоототожнення.