- •1.Предмет, завдання, структура предмету «Соціальна психологія».
- •2.Теорії соціальної психології. Течії та напрямки вітчизняної та зарубіжної психології та їх роль у становленні «Соціальної психології» як науки.
- •3. Розвиток соціальної психології в Україні.
- •4. Роль та завдання соціальної психології у суспільстві.
- •5. Соціальна психологія в системі наук. Роль курсу у професійному та особистісному становленні фахівця, особистості.
- •6. Основні методи соціально-психологічних досліджень.
- •8. Застосування соціально-психологічних знань в окремих галузях практичної діяльності .
- •11. Розвиток особистості в системі суспільних відносин. Рольова поведінка та особливості її форсування у системі міжособистісних стосунків.
- •12. Спілкування в системі міжособистісних і суспільних відносин
- •13. Рольова поведінка та соціальні установки.
- •14. Культурна диверситивність людей. Соціально-психологічні дослідження гендеру.
- •15. Соціальна психологія спілкування та міжособистісних відносин
- •16. Спілкування як обмін інформацією. Специфіка обміну інформацією у комунікативному процесі.
- •17. Структура спілкування
- •Види спілкування
- •18.Види і форми комунікації
- •19. Особливості вербальної та невербальної комунікації. Причини неузгодженості вербального та невербального спілкування.
- •20. Характеристика мови як важливого засобу спілкування.
- •21) Бар'єри спілкування: причини та шляхи їх усунення
- •22) Стихійні процеси передачі інформації.
- •23) Функції та засоби масової комунікації.
- •24)Роль засобів масової комунікації у практичній діяльності політолога та формуванні особистості
- •25) Основні комунікативні бар’єри комунікації. Надійність комунікатора
- •26) Структура комунікативного процесу.
- •27) Закон «чутки» Олпорта
- •28) Прямий та непрямий спосіб переконання. Кредитний комунікатор (д. Майерс)
- •29) Макс Люшер «Сигнали особистості: рольові ігри та їх мотиви».
- •31.Самоефективність у концепції Алберта Бандури.
- •32. Локус котролю за Юліаном Ротером.
- •33.Набута безпорадність, міркування на користь власного «я», оптимізм, «захисний песимізм», помилковий консенсус у формуванні «я»-концепції.
- •34. Дослідження ефекту помилкової унікальності.
- •35. «Мотиви підтримки самоповаги» та його рівні (Абрам Тессер).
- •36. Феномени «морального лицемірства», «нога в дверях» та їх прояви.
- •37. Характеристика Стенфордського тюремного експерименту Філіпа Зімбаро щодо формування установок та виконання соціальних ролей особистістю.
- •38. Соціально-психологічні основи взаємодії. Місце взаємодії у структурі спілкування.
- •39.Інтеракція як організація спільної діяльності. Вплив людини на людину. Типи взаємодії.
- •40. Агресія як деструктивна взаємодія та її дослідження у соціальній психології.
- •51. Психологічні характеристики групи. Структура групи.
- •Великі в кількісному відношенні утворення людей розділяються на два види:
- •54. Стихійні групи. Формування поведінки натовпу. Психологія класів і соціальних рухів.
- •55. Соціально-психологічні аспекти української ментальності.
- •58. Класичні експерименти соціальної психології з досліджень конформізму.
- •59. Психологія малої групи: поняття, межі, класифікація.
- •60. Психологічна структура та динамічні процеси в малій групі.
- •61. Психологія дитячих груп різного віку. Неформальні групи підлітків та старшокласників, юнацтва.
- •62. Психологія сім’ї, її педагогічний потенціал
- •63.Лідерство та керівництво в малих групах. Теорії лідерства
- •64. Психологічні основи соціалізації особистості: зміст соціалізації дитини і дорослого. Стадії та інститути соціалізації
- •65.Роль великих та малих груп у соціалізації особистості. Механізми соціалізації
- •66.Соціальні установки та їх дослідження у соціальній психології
- •67.Керівництво процесом соціалізації дитини: шляхи та умови
- •68.Соціально-психологічна служба та її роль у суспільстві та діяльності особистості. Соціально-психологічна служба школи, сім’ї
- •69. Структура комунікативного процесу. Комунікативні бар’єри
- •70.Специфіка формування груп на сучасному етапі соціокультури (класифікація г. Діркса).
19. Особливості вербальної та невербальної комунікації. Причини неузгодженості вербального та невербального спілкування.
Люди постійно взаємодіють один з одним. Під час спілкування вони передають ту чи іншу інформацію. Способи її передачі можуть бути різними. В основному розрізняють вербальні та невербальні засоби комунікації. У чому їх відмінність? Попросту кажучи, в першому випадку використовуються саме слова, а в другому вони не застосовуються.
Вербальна комунікація
Почнемо по порядку. Вербальна комунікація використовує людську мову у вигляді знакової системи. По суті справи мова – це самий простий засіб передачі інформації. Дане думку можна підтвердити тим, що за допомогою її можна передати інформацію без втрати сенсу, до того ж, швидко і надійно. Стилі вербальної комунікації різні. Мова в свою чергу може бути не тільки усну, але і письмовій. Усна ділиться на монологічну і діалогічну.
Діалог – це найбільш поширена форма усного мовлення. Можна сказати, що це розмова, який підтримують два співрозмовника. Під час нього вони обидва передають і сприймають яку інформацію. Успішною вербальна комунікація буде тут тільки в тому випадку, якщо обидва співрозмовника дійсно розуміють те, про що говорять і адекватно сприймають сказане своїм опонентом. Це дуже важливо. В іншому випадку вербальна комунікація буде порушена. Монолог – це ще один різновид усного мовлення. На відміну від діалогу, при монолозі говорить тільки одна людина. Кількість сприймають інформацію може бути необмеженим. Монолог завжди має складну конструкцію, так як будь-яка думка має бути завершена логічно. Вся інформація повинна викладатися послідовно.
Вербальна комунікація – це також і письмова мова. Люди оволоділи нею набагато пізніше, ніж усній. Виникла вона з тієї причини, що людям стало необхідно спілкуватися (передавати інформацію) на відстані. Також її поява зумовлена необхідністю передачі своїх знань наступним поколінням. Почалася вона з піктографіі. Під даним терміном маються на увазі малюнки, які стародавні люди залишали на стінах печер.
Невербальна комунікація
Даний вид комунікації являє собою не що інше, як специфічна поведінка людини, за допомогою якого він вільно чи мимоволі намагається передати будь-яку інформацію. Часто людини може повідати більше, ніж сказане ним. Невербальна комунікація є системою, яка складається з знаків, невербальних символів, кодів. Людина може передавати інформацію за допомогою погляду, жестів, голосу (інтонація, тембр), особи (міміки) і всього тіла. За допомогою невербальної комунікації людина може показувати своє ставлення до подій, висловлювати бажання починати або продовжувати бесіду. Психологи або люди, хоча б саму малість знайомі з психологією, прекрасно знають, що можна зробити безліч висновків, грунтуючись на тому, як людина тримається під час розмови. Наприклад, закрита поза означає, що людина не відчуває симпатії до свого опонента, а відкрита говорить про те, що він захоплений розмовою і готовий його продовжувати.
Постійні посмикування можуть свідчити про те, що людина бреше. Встановлено, що в розмові з кількома опонентами відразу людина (якщо він сидить) повертає коліна саме в бік того, до кого він ставиться краще або чия думка вважає правильним.
Голосом і поглядом люди зазвичай висловлюють своє ставлення до подій . Людина, яка використовує усні вербальні засоби комунікації (тобто говорить), може виділити деякі місця у своїй промові особливим тоном. Це може навіть повністю змінити зміст сказаного (наприклад, людина може таким чином сказати що-небудь іронічне). Важливо відзначити, що невербальні засоби комунікації найчастіше використовуються нами зовсім несвідомо. Це означає, що іноді довіряти їм можна більше, ніж словами.