13. Освітні завдання з природознавства.

Досягнення мети вивчення природознавства передбачає вирішення таких освітніх завдань як формування:

- базових, загально предметних і предметних компетентностей;

- цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, уявлень про закономірності у природі та місце людини в ній;

- елементарних уявлень та понять про об’єкти і явища природи, їх взаємозв’язки у системі жива – нежива природа, природа – людина, усвідомлення свого місця у навколишньому світі;

- дослідницьких умінь і здатності учнів спостерігати за об’єктами і явищами живої і неживої природи;

- досвід навчально-пізнавальної і практичної природоохоронної діяльності учнів;

- способів навчально-пізнавальної діяльності учнів; мисленнєвих дій та операцій шляхом аналізу, порівняння, узагальнення й класифікації природних об’єктів; вироблення уміння розкривати причиново-наслідкові зв’язки у природі;

- навичок самостійної роботи учнів з інформацією;

- засвоєння норм етичного, естетично, морального ставлення людини до природи.

15. Формування наукового світогляду під час навчання природознавства.

На уроках природознавства учитель має забезпечити формування в учнів світогляду на основі осмислення зв'яз­ків і взаємозалежностей, глибокого проникнення в сутність виучуваних явищ. Важливо, щоб викладання природничих дисциплін виробляло наукові погляди, вміння правильно пояснювати явища природи. Засади наукового світогляду закладаються в учнів початкових класів і велика роль відводиться вчителю. Якими б повноцінними знання не були, не можна покладати надію, що вони спрацюють автоматично. Успішне формування наукового світогляду можливе при умові додержання вчителем певної системи в своїй роботі, її безперервності і послідовності. Від учителя вимагається не окремі приклади і факти виховного значення, а побудова всього процесу навчання так, щоб навчальний матеріал по суті розкривався з ідейних позицій діалектики. Слід навчити дітей користуватися набулими знаннями для правильної оцінки подій, фактів навколишньої діяльності. Формування наукового світогляду передбачає: сприймати природу не як окремі предмети і явища, а як єдине ціле, де всі предмети і явища перебувають у взаємозв’язку і взаємообумовлені. Наприклад: а) рослини живляться за рахунок неживої природи, їм потрібна вода, світло. Тепло, повітря, поживні речовини, в той же час їх розвиток залежить від інших рослин. (бур’янів) жв.інд. людини; б) життя на землі залежить від Сонця. Про існування цього зв’язку пояснюється коли вчитель пояснює причину зміну «день-ніч», виявлення особливості пір року.

16. Патріотичне та екологічне виховання молодших школярів.

В. О. Сухомлинський зазначав, що, передаючи дітям великі матеріальні і духовні багатства, разом з ними треба передавати й благородне почуття любові до Батьківщини.

Класоводам слід приділяти велику увагу збагаченню знань учнів про Батьківщину, вихованню почуттів патріотизму. Батьківщина - це насамперед той куточок Землі, де вона народилась, живе. Показати дітям красу цього куточка, викликати в них гарячу любов до березового гаю, соснового бору, до полів і лук рідних місць — означає закласти основи патріотизму. Цьому сприятимуть екскурсії, спостереження за природою, оскільки виховання любові до Батьківщини у дитини треба починати з виховання любові до природи рідного краю. Свідоме і бережливе ставлення до природи повинно формуватися з дитинства, у сім'ї, в школі і можливе воно лише за умови різкого піднесення екологічної культури і знань у даній галузі. Екологічне навчання і виховання — це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, орієнтації й активної життєвої позиції в галузі охорони природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів.

У завдання екологічної освіти входять:

1) засвоєння наукових знань про взаємозв'язок природи і суспільства;

2) розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема;

3) оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі;

4) розвиток потреби у спілкуванні з природою;

5) активізація діяльності по охороні й поліпшенню навколишнього середовища.

Екологічна освіта повинна бути безперервною і здійснюватися в дошкільний, шкільний та післяшкільний періоди. У формуванні екологічної свідомості відповідальна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини-громадянина. Причому основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне значення. У процесі вивчення природознавства молодші школярі набувають знань про складові елементи природи, (рослини, тварини, ґрунт, корисні копалини та ін.), про взаємозв'язки між неживою і живою природою, між природою і трудовою діяльністю людей; дізнаються про норми і правила поведінки у природі.

Отже, озброєння молодших школярів науковими знаннями про предмети і явища природи покликане закласти основу для екологічного виховання. Уже в початкових класах слід підвести дітей до думки, що людина — невід'ємна складова частина природи, що вона своєю діяльністю впливає на навколишнє середовище і вплив її може бути як позитивним, так і негативним. Турботливе ставлення до природи формується лише в тому разі, коли дитина покращує навколишнє середовище своєю посильною працею. Предметно-перетворювальна діяльність школярів, спрямована на збереження природного середовища, є одним з елементів формування екологічної активності.Характер природоохоронної роботи повинен відповідати завданням гуманістичного виховання.

Екологічне виховання передбачає також вироблення навичок грамотної поведінки дітей у природі. Отже, екологічне виховання в школі характеризується комплексним. Комплексність екологічного виховання проявляється у тому, що воно досягається внаслідок поєднання морального, трудового, естетичного виховання, що сприяє всебічному розвитку особистості.