40. Характеристика наочних методів навчання. Загальні вимоги, особливості

застосування у викладанні природознавства.

До наочних методів належать: ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.

Ілюстрування – це різноманітні картини, плакати, схеми, таблиці, умовні моделі, муляжі, карти, малюнки на дошці. Основна їхня властивість – нерухливість. Вони мають «оживати» в розповіді педагога. Демонстрування характеризується рухливістю засобу показу. Це можуть бути: діюча модель техніки; навчальний кінофільм чи його фрагменти; навчальна телепередача; технічний пристрій; комп'ютерний показ тощо.

Спостереження – це цілеспрямоване планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає цільових зусиль. Учень не просто повинне слухати, а прислухатись, не просто дивитись, а придивлятись, всебічно розглядати об’єкт, щоб створити необхідне уявлення про нього. У структурі спостереження виділяють такі компоненти: 1). Цілі – визначають об’єкт за яким вестиметься спостереження. Вони повинні бути чітко сприйняті та усвідомлені учнями. Усвідомленню сприяє розкриття змісту основних термінів. 2) План – складається на основі конкретних задач, які послідовно розв’язуються в процесі спостереження. Він забезпечує послідовну діяльність учнів. 3) Безспосереднє цілеспрямоване сприймання предметів і явищ природи – відбувається на основі опорних знань про предмет або явище. Розпочинається з організації розгляду об’єкта в цілому, щоб у дітей склалося уявлення про нього. Далі зіставлення цілого і частин. 4) Висновки – порівняння, співставлення і виділення істотних ознак.

За тривалістю проведення спостереження бувають короткочасними – потребують незначного відрізку часу на уроці. Метою його є сприймання ознак, властивостей конкретних об’єктів. І довготривалими – проводяться в позаурочний час. Об’єктом їх виступають процеси, явища, події які розвиваються, змінюються протягом певного часу.

За формою організації діяльності учнів спостереження є фронтальні, групові та індивідуальні. Фронтальні здійснюються усім класом за однаковим завданням під безпосереднім керівництвом вчителя. Групові – завдання виконуються групами по 2 – 4 учні. Індивідуальні – виконуються кожним учнем самостійно.

За часом проведення спостереження розподіляють на випереджувальні, опорні та розширювальні. Випереджувальні проводять ще до засвоєння нових знань, їхні результати є основою формування уявлень у наступних темах. Опорні організовуються вчителем у процесі засвоєння нових знань (фронтальна форма). Розширювальні застосовуються після засвоєння теоретичних знань. Вони потрібні для конкретизації, розширення і поглиблення сформованих елементів змісту.

За характером пізнавальної діяльності спостереження бувають репродуктивними і творчими. Перші спрямовані на сприймання та відтворення зовнішніх ознак, властивостей, частин і явищ предметів та зовнішніх зв’язків. Творчі є способом розв’язання проблеми. Проблемна ситуація створюється шляхом зіставлення фактів, здобутих під час спостереження, з відомими знаннями. Виконання проблемних завдань організовується різними методами: евристичним і дослідницьким. Тому розрізняють евристичне – проблема розв’язується з вчителем, дослідницьке – самостійно під керівництвом вчителя.